Тема 2. Підприємство як основний суб’єкт реалізації нововведень. План

1. Взаємодія організації та нововведень та її особливості.

2. Сприйняття організацій до нововведень.

3. Інноваційний потенціал та його оцінка.

4. Типи інноваційної стратегії.

5. Розроблення та обґрунтування інноваційної стратегії

6. Процес розроблення нового продукту.

1.Взаємодія організації та нововведень та її особливості.

Організація –середовище у якому здійснюється інноваційний процес від народження

ідеї до реалізації. Організації різної форми власності різної величини за масштабами виробництва, організаційну єдність, самостійну майнову відповідальність і виступають суб’єктами всіх наданих їм прав та обов’язків, діючи на основі статуту чи договору.

Організація з інноваційною діяльністю – відкрита науково-виробнича система.

Трансформація зовнішнього середовища «удобрює» грунт для інновацій, зумовлює нові науково-технічні рішення щодо задоволення поточних і нових потреб, які постійно виникають.

Дослідження показують , що нововведення впроваджують тоді коли відносно великі масштаби випуску продукції виправдовують необхідні витрати та забезпечують зростання фірми, її конкурентоспроможність.

Нововведення розглядаються поряд з прибутком як найважливіше організаційне завдання.

Будь-яке нововведення вносить зміни в параметри системи, порушує її рівновагу та викликає опір працюючих.

Суперечності між цілями і стабільністю організації та її змінами називають інноваційними.

Об’єктивні та суб’єктивні чинники які складають основу сил відторгнення:

1.Фінансові витрати. Радикальні зміни коштують дорого.

2.Інноваційні суперечності .Будь-яке нововведення змінює параметри роботи системи, порушує її рівновагу.

3.Інноваційні зміни викликають опір з боку персоналу.

Причини с особистих бар”єрів :

• страх перед невідомим;

• потреба в гарантіях;

• загроза сталим соціальним відносинам;

• незалучення до перебудови осіб, яких це торкається;

• брак ресурсів і часу інтенсивної оперативної роботи, що гальмує зміни ( приклад, інновації в управлінні, які не можуть бути реалізовані «мимохідь»);

• інерція поведінки людей

4.Нерозуміння менеджерами важливості інновацій і необхідності змін

Бар’єр на рівні організації:

• інертність організаційних структур;

• складність переорієнтування мислення персоналу, менеджерів унаслідок соціальних норм, які склалися;

• взаємозалежність підсистем управління, яка веде до несинхронізованості змін;

• минулий негативний досвід, пов'язаний з інноваційними проектами.

З метою подолання опору нововведенням вища ланка управління розробляє чітку

інноваційну політику, яка передбачає такі дії:

• формування самостійних дослідних підрозділів, творчих, проектних груп, що розробляють і впроваджують інновації;

• розроблення програм для навчання персоналу;

• створення системи матеріальних і моральних стимулів винахідництва, новаторської творчості працюючих.

Важливе значення має визначення керівництвом організації пріоритетів у сфері

нововведень, доступність інформації про фінансовий стан організації, її позиції на ринку, про перспективу нових проектів.

В таблиці 1 і 2 наведена система чинників, що перешкоджає або сприяє інноваційній

діяльності організації та засоби подолання опору організаційним змінам.

Чинники, що перешкоджають або сприяють інноваційній діяльності в організації

Таблиця 1

Чинники сприяння	Система чинників	Обмежувальні чинники
1	2	3
Наявність необхідного наукового потенціалу, технічної бази, фінансових ресурсів, вивчення потреб ринку, контроль якості продукції, розвиток технологічної інфраструктури, наявність резерву капіталу і ресурсів, інноваційні стратегії.	Техніко-економічні	Слабкість матеріальної та науково-технічної бази, домінування традиційного виробництва, недостатність коштів для ризикових проектів, застаріла техніка і технологія, орієнтація на поточні короткострокові цілі.
1	2	3
Гнучкість організаційних структур, децентралізація, автономія, формування творчих цільових груп, оперативність у впровадженні нововведень, кваліфікований маркетинг, зацікавленість вищого керівництва в нововведеннях.	Організаційно-управлінські	Висока централізація і консервативність ієрархічних принципів організаційної структури, відсутність інноваційної стратегії, складність узгодження інтересів учасників інноваційного процесу, байдужість менеджерів до нововведень, повільність у розробленні і впровадженні інновацій.
Можливість швидко одержувати необхідну інформацію, придбання ліцензій патентів, ноу-хау, визнання цінних інноваційних ідей персоналу, постійне поповнення інформаційного фонду організації, правильний вибір інформаційних каналів, розширення горизонтальних потоків інформації	Інформаційно-комунікативні	Недостатня інформація про інновації та джерела їх розроблення і розповсюдження, відсутність достатнього захисту всіх видів власності на інформаційні ресурси, недостатній обмін інформацією для управління інноваціями , замкнутість і обмеженість міжгалузевих зв”язків
Забезпечення можливості самореалізації працюючих, заохочення творчої праці, увага кадровій політиці і трудовим відносинам, моральне заохочування і суспільне визнання, сприятливий психологічний клімат у колективі	Соціально-психологічні	Стереотипии поведінки, страх, побоювання покарань за невдачу, опір усьому новому, що надходить зовні, збільшення невизначеності, зміна особистого статусу
Державна підтримка інноваційної діяльності, законодавче заохочення в підприємництві	Правові	Антимонопольне, податкове, патентно-ліцензійне та кредитне обмеження