1.6.9. Перспективи розвитку конструкцій плугів

Наприкінці 80-х років XX ст. енергоємність продукції рослинництва в Єв­ропі істотно зменшилась. Тому щорічні обсяги традиційної оранки в Україні на рівні 20...25 млн га вже не могли влаштовувати вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції. Зменшення кількості ефективної вологи у ґрунті через глобальне потепління клімату, розвиток водної і вітрової ерозій на ЗО % території країни підтверджували потребу у створенні системи ресур­созберігаючих технологій механізованого обробітку грунту, зокрема сучасних плугів у зонально зорієнтованих комплексах. Розширення номенклатури сільськогосподарських тракторів у малих та великих класах тягового зусилля зумовлене потребами фермерів на малих за розмірами полях та великих зем­левласників, також потребувало відповідного шлейфу ґрунтообробних зна­рядь які не вироблялися в Україні. До 80 % ґрунтообробної техніки, що випу­скалась, відрізнялися від світових аналогів агротехнологічно застарілими конструкціями. Натомість, високопродуктивної техніки новітнього покоління, рентабельної лише за високої агротехнічної адаптивності, певного річного

навантаження і високої врожайності не було, що призвело до експансії інозе­мних фірм у цьому секторі ринку техніки.

Отже, комплексне забезпечення рослинництва енергозберігаючими засоба­ми механізації обробітку ґрунту та перехід до ресурсозберігаючих технологій і відповідних комплексів машин, зонально адаптованих, зокрема, до систем «точ­ного землеробства» — це один з найперспективніших напрямів розвитку конструкцій плугів нового покоління. Він передбачає реалізацію на практиці раціонального співвідношення ґрунтообробних знарядь різних типів при ви­рощуванні основних сільськогосподарських культур в Україні, яке зумовлює скорочення (мінімалізацію) щорічних обсягів оранки до 55...45% посівних площ. Це може бути лише при впровадженні зонально адаптованих комплек­сів ґрунтообробних знарядь. їх ефективність досягається за рахунок зменшення кількості машин порівняно з існуючими в 2,5 - 3 рази та підвищення їх продук­тивності роботи на 15...40 % порівняно з традиційними засобами механізації. Удосконалюється і впроваджується у виробництво нове сімейство плугів.

Реалізовані в нових плугах технологічні процеси оранки, що належать до інтенсивних технологій вирощування цукрових буряків, кукурудзи, соняш­нику, картоплі, овочів, льону-довгунцю та інших сільськогосподарських куль­тур, дають змогу на 55...61 % зменшити засміченість посівів бур'янами, на 6... 11% підвищити врожайність просапних культур, ефективно вирішити проблему збереження родючості ґрунтів за допомогою високоякісного заорю­вання соломи і листостеблової маси рослин-попередників (до 10 т/га), сидера­тів та органічних добрив (до 100 т/га). Нові плуги в орних агрегатах мають меншу питому енергоємність (при ярусній оранці на 9...32 %), вищу продук­тивність роботи (ярусних — на 27...33 %, оборотних — на 16...20 %, лущиль­ників — на 13...50 %) залежно від режиму, умов виконання оранки та ком­плектації агрегатів порівняно з вітчизняними та зарубіжними аналогами. На фоні високоякісної оранки новими плугами та згідно з умовами і потребами культур створюються можливості зменшення обсягів її виконання.

Серед конструктивних особливостей нових плугів намітилися нові тенден­ції технологічного та технічного характеру. До тенденцій технологічного ха­рактеру належать:

• поява нових корпусів типу «дельфін», що дають змогу виконувати оранку без створення «плужної підошви»;

• розроблення фронтальних плугів, які працюють, укладаючи скибу після її обертання у власну борозну за допомогою так званих «заплужників»;

• поширення оборотних плугів, що здійснюють гладеньку оранку спе­ ціальними корпусами з поворотною системою зміни положення основного бруса рами плуга.

Тенденції розвитку конструкцій технічного характеру зумовлені новими технологіями та матеріалами, що застосовуються в машинобудуванні. Вони сприяють підвищенню якості виготовлення, надійності та довговічності робо­чих органів і плугів у цілому.