44. Принципи розміщення важкого машинобудівництва.

ВМ виробляє гірничошахтне, підйомно – транспортне, металургійне обладнання, устаткування для хім. і будівельного комплексів, шляхові машини тощо. Воно є метало містким, тому тяжіє до металургійних баз; водночас воно – громіздке, тому що тяжіє до споживача. Продукція цієї галузі випускається невеликими партіями або навіть одиничними зразками і є працемісткою.

Високим рівнем розвитку ВМ характеризуються насамперед розвинені країни, де є важка промисловість. Серед країн, що розвиваються, ВМ орієнтоване на добувну промисловість.

Транспортне машинобудування складається з виробництва автомобілів, морських і річкових суден, локомотивів, вагонів тощо. Воно орієнтоване переважно на економічно розвинені країни, де є значний попит на цю продукцію, а також на сировинну базу.

45. Залізничний транспорт України, стан та його проблеми.

Відіграє провідну роль у здійсненні внутрішньодержавних і значну – у зовнішньодержавних ек. зв’язках України. На нього припадає основна частина вантажообороту і перевезень пасажирів. Цей вид транспорту поєднує у собі важливі техніко-ек. показники: регулярність руху і високу швидкість перевезень, велику пропускну і провізну спроможність. Важливе значення для внутрішньодердж. ек. зв’язків мають залізниці Київ-Полтава-Харків, Київ-Одеса, а для зовнішньоек. зв’язків – Київ-Ковель-Хелм з виходом на Польщу та ін. країни зарубіжної Європи. Після створення морської паромної переправи Батумі-Одеса значно зросло значення залізниці Одеса-Львів-Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних і міждержавних зв’язків України, а й дає змогу Україні надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх ек. зв’язків з країнами зарубіжної Європи. Після створення морської паромної переправи Батумі-Одеса значно зросло значення залізниці Одеса-Львів-Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних і міждержавних зв’язків України, а й дає змогу Україні надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх ек. зв’язків з країнами зарубіжної Європи. В Україні сформувалась велика мережа великих залізничних вузлів з розвинутим станційним і складським господарством: Харків, Лозова, Дебальцеве, Ясинувата, Полтава, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Жмеринка, Козятин, Тернопіль та ін.. Частина залізничних вузлів пов’язана з іншими видами транспорту, що сприяє формуванн. Транспортних вузлів змішаного типу. В цих вузлах відбувається превалка вантажів з одного транспорту на інший і координація їх діяльності. До них належать: Київ, Черкаси, Кременчук, Дніпропетровськ та інші. Залізничний транспорт України займає четверте місце у світі після Росії, США і Канади за обсягом вантажообороту. При цьому обсяги перевезень як вантажів, так і пасажарів постійно скорочуються. У структурі перевезення вантажів переважають вугілля, в тому числі кокс, руди чорних та кольорових металів і самі метали, лісові вантажі, будівельні матеріали, а саме: цемент, машини та устаткування, продукція АПК.

46 Легка промисловість України та особливості її розміщення (10 балів).В структурі виробництва непродовольчих товарів народного споживання одне з важливих місць належить легкій промисловості. В умовах соц.. переорієнтації економіки галузям легкої промисловості належить провідна роль у підвищенні життєвого рівня населення. Підприємства легкої промисловості вироблябть преважно товари нар. спож. і ряд виробів пром.. призначення. До галузі належить первинна обробка льону-довгунця та інших луб’яних культур, конопле-джгутове, сітков’язальне, трикотажне, швейне, валяльно-повстяне, шовкомотальне, лляне, вовняне, шовкове виробництва. Вона охоплює виробництво взуття, випуск нетканих матеріалів, натуральних і штучних шкір, штучного хутра, хутрових виробів. Виробництво продукції легкої промисловості у великій мірі залежить від забезпеченості України різними видами сировини (льоноволокно, вовна, шкіра) та потребами ринку (внутрішнього і зовнішнього). Однією з головних підгалузей легкої промисловості є текстильна. На неї припадає майже третина чисельності промислово-виробничого персоналу і більше половини вартості основних виробничих фондів. Провідне місце у текстильному виробництві належить бавовняній промисловості, яка випускає половину всіх тканин, що виробляється. Працюють два великих бавовняних комбінати (у Херсоні і Тернополі), бавовнопрядильний комбінат у Донецьку, бавовняна фабрика у Нововолинську, прядильна фабрика у Полтаві, ватно-ткацька фабрика у Києві, ткацькі фабрики у Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві, Радомишлі та ниткова фабрика у Нікополі. Розвинена шовкова промисловість. Вона виробляє натуральний шовк і шовкові тканини (крепдешин, креп-жоржет) і зосереджена у Києві. Тканини із штучного ті синтетичного шовку випускаються у Києві та Черкасах; меланжеві шовкові тканини – у Луганську, шовкові тканини технічного призначення – у Києві і Лисичанську. До галузей легкої промисловості також належать лляна, трикотажна, швейна, шкіряно-взуттєва і хутряна. Легка промисловість відноситься до найбільш мобільних галузей господарства, яка в найкоротший строк спроможна при невеликих капіталовкладеннях розширити виробництво, повернути інвестиційні кошти і надати поштовх розвитку іншим важливим галузям. Тому розвиток галузі у перспективі має базуватись на впровадженні цілеспрямованої протекціоністської державної політики, спрямованої на інвестуванні виробництва, розвиток діючих та створення середніх і малих підприємств усіх форм власності.

47 Роль і місце паливно-енергетичного комплексу(ПЕК) в народному господарстві України. ПЕК— це сукупність виробництв, які добувають і переробляють усі види палива, виробляють і передають електроенергію. Це — один із провідних комплексів, від рівня розвитку якого залежить стан усіх інших галузей господарства та добробут людей.

В Україні ПЕК розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних (нафта, природний газ, вугілля). У структурі запасів органічного палива вугілля становить 95,4%, нафта — 2,0%, природний газ — 2,6%. Для забезпечення потреб господарства і населення України в паливі та електроенергії необхідно близько 300 млн. т умовного палива на рік (1 ту. п. дорівнює 7000 ккал, що приблизно відповідає 1 т кам'яного вугілля). За рахунок власних паливних ресурсів ці потреби задовольняються приблизно на третину.

Основні галузі ПЕК України — паливна та електроенергетична.

Паливна промисловість представлена вугільною, нафтовою і нафтопереробною, газовою, торф'яною галузями. Провідне місце серед них займає вугільна. У структурі видобутку палива в Україніна вугілля припадає майже 75%.

Вугільна промисловість базується на власних ресурсах Донецького та Львівсько-Волинського кам'яновугільних і Дніпровського буровугільного басейнів. Щорічно добувається близько 75 — 80 млн. т кам'яного і 1 — 1,5 млн. т бурого вугілля (в період економічної кризи обсяги видобутку зменшилися більше, ніж у 2 рази).

Буре вугілля у Дніпровському басейні добувається переважно відкритим способом, оскільки пласти залягають близько до поверхні. Через невисоку теплотворну здатність воно спалюється на електростанціях та використовується для обігрівання жител.

У структурі видобутку палива нафта займає 5%, а газ — 19%. Останніми роками в Україні видобувається в середньому 4 млн. т нафти (10% від потреби) і 18 млрд, м3 газу (1/4). Максимальні ж показники видобутку даних видів палива були у першій половині 70-х рр. XX ст. (відповідно 13 — 14 млн. т і 61 — 69 млрд. м3). Для потреб господарства нафта завозиться з Росії, а газ — з Росії та Туркменистану. Україна має перспективні нафтогазоносні площі — на шельфі Чорного і Азовського морів (розпочинається промислове освоєння Штормового і Голіцинського газових родовищ), у Закарпатті, Волино-Подільському районі.

Торф'яна промисловість (видобуток торфу і виробництво торфобрикетів) поширена в Поліссі і на півночі лісостепової зони. Крім місцевого палива, торф використовується в сільському господарстві для покращення родючості грунтів.

Потужність електростанцій — 47 млн. кВт, вони здатні виробляти приблизно 300 млрд. кВт • год електроенергії (таким було виробництво у 1990 р.). У 2000 р. в країні вироблено 170 млрд. кВт-год електроенергії. Понад 1/2 всієї електроенергії виробляють теплові електростанції (ТЕС). Вони працюють на вугіллі, газі, мазуті, тому розміщуються поблизу джерел палива і споживача. Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі (Вуглегірська, Слов'янська, Курахівська, Зуївська, Старобешівська), у Придніпров'ї (Запорізька, Криворізька, Придніпровська); в Київській (Київська, Трипільська) та Харківській (Зміївська) областях. Значну потужність мають також Ладижинська, Добротвірська, Бурштинська теплоелектростанції.

Усі електростанції України об'єднано в енергосистему за допомогою ліній електропередач. Це дозволяє забезпечувати безперебійне постачання електроенергії до споживачів, почергово відключати електростанції для ремонту.

Важливими напрямами розвитку електроенергетики є освоєння нетрадиційних видів енергії (вітрової, сонячної та ін.), збільшення потужності атомних станцій (із врахуванням екологічного чинника), створення власного замкнутого циклу виробництва палива для АЕС, технічне переобладнання ТЕС.

48 Сільське господарство та його структура. другою важливою галуззю матеріального виробництва України є її високоінтенсивне, багатогалузеве сільське господарство.В структурі сільського господарства виділяють дві основні галузі — рослинництво і тваринництво. Залежно від соціально-економічних умов та рівня розвитку сільського господарства співвідношення між цими галузями в обсягах його продукції змінюються. В свою чергу, рослинництво за видом продукції, що виробляється, поділяється на ряд галузей: зернове господарство, виробництво технічних культур, картоплярство, овочівництво і баштанництво, плодівництво, польове кормовиробництво. Що стосується способу виробництва окремих культур, то до складу рослинництва входять такі галузі — рільництво, овочівництво, баштанництво, плодівництво, ягідництво та луківництво. Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство з козівництвом, птахівництво та ін.

Сільськогосподарське виробництво розвивається на основі тих же економічних законів, які визначають розвиток і розміщення всього народного господарства. В той же час тут відзначаються і деякі специфічні умови розвитку цієї галузі, пов’язані з природними особливостями сільськогосподарського виробництва. Великий вплив на розвиток і розміщення сільського господарства має дія природних факторів, таких як кліматичні умови, грунтовий покрив, водні ресурси. Саме вони впливають на розвиток і розміщення цієї галузі народного господарства.

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га, з них 46,7 млн. га (близько 77%) перебуває у користуванні сільськогосподарських підприємств і господарств, у тому числі 41, 9 млн. га (близько 70% всієї території України) становлять сільськогосподарські угіддя, тобто землі, які безпосередньо використовуються у сільськогосподарському виробництві. Майже 30% земельних ресурсів не використовується в сільськогосподарському виробництві, з них значну площу займають ліси і лісонасадження, болота, піски, водоймища, шляхи, а також землі, зайняті під будівлями, та ін.

До сільськогосподарських угідь відносяться рілля, природні кормові угіддя (пасовища та сіножаті), а також багаторічні насадження. Найбільшу площу серед цих угідь складає рілля (33 млн. га), що становить 79,3% площі всіх сільськогосподарських угідь і 55% всієї території України. Площа пасовищ складає 5,3 млн. га (12,9% усіх сільгоспугідь), сіножатей — 2,2 млн. га (5,4%), багаторічних насаджень — близько 1 млн. га (2,4%).

Найбільша частина (більше 2/5) сільськогосподарських угідь припадає на Степ, 1/3 — на Лісостеп і майже 1/5 — на Полісся та передгірні райони Карпат і Криму.

49. Хіміко-фармацевтична промисловість — складова хімічного комплексу, підприємства якої виробляють синтетичні лікарські засоби, медикаменти з рослинної та тваринної сировини, вітамі­ни, ендокринні та бактеріальні препарати, ферменти і кофермен-ти медичного призначення, антибіотики, кровозамінники, готові ліки, галенові препарати, перев'язувальні та шовні матеріали, де-зинфекційні засоби тощо. Територіальне розміщення продукції хіміко-фармацевтичної промисловості наведено в табл. 3.48.

Асортимент продукції галузі містить 1250 найменувань ліків. Понад 80 % з них виготовляється з імпортної сировини, яка заво­зиться з Німеччини, Швейцарії, Іспанії, Китаю (до 60 %) та країн СНД (до 20 %). На внутрішній ринок постачається 60 % виробле­ної продукції, 40 % експортується в основному в країни СНД та Східної Європи.

Найбільші підприємства галузі розміщені в Києві (ВАТ «Дар­ниця», ВАТ «Фармак», ВАТ «Київмедпрепарати», НВЦ «Борща-гівський хімфармзавод», «Біофарма», ЗАТ «Київський вітамінний завод»), Харкові (ВАТ «Біолік», ФФ «Здоров'я», хімфармзавод «Червона зірка»), Львові (AT «Галичфарм», «Львівлікарпрепара-ти»), Одесі («Біостимулятор»), Умані («Вітаміни»), Лубнах («Луб-нифарм»), Дніпропетровську («Дніпрофарм»), Луганську («Хім­фармзавод»), у Монастирищі («Хімфармзавод») та ін. Повний то­варний асортимент їх продукції налічує від 80 до 100 наймену­вань лікарських засобів різноманітної дії.

Розробки щодо пошуку і впровадження нових лікарських пре­паратів проводяться в межах програм, що фінансуються з держав­ного бюджету. Передбачається в перспективі впровадження у ви­робництво 228 готових лікарських засобів на діючих потужностях, організація виробництва власних субстанцій, що дозволить суттєво завантажити потужності вітчизняних заводів з випуску готових лі­карських засобів, створити експортний потенціал, забезпечити краї­ну більш широким асортиментом продукції медичного призначення.

Хімічна промисловість свою продукцією не забезпечує потреб населення. При рівні забезпечення охорони здоров’я медикаментами вітчизняного виробництва у 25% за асортиментом і 35% за обсягом від потреби, 40% обсягу продукції поставляється на експорт. Розвиток стримує не тільки сировинна і технологічна криза (80% ліків виготовляється з імпортної сировини), але і низька купівельна спроможність населення та лікувальних закладів. Найбільші підприємства даної промисловості розташовані в Києві, Житомирі, Одесі, Луганську, Полтаві, Донецьку, Львові.