36. Атомна енергетика України та її проблеми.

Основа електроенергетики країни – Об’єднана Енергетична Система (ОЕС), яка здійснює централізоване електрозабезпечення споживачів. ОЕС взаємодіє з енергетичними системами суміжних країн та забезпечує експорт та імпорт електроенергії. В міру обставин, які склалися на даний момент головне базове навантаження в енергопроблемі несуть АЕС. Це зумовлено тим, що більшість ТЕС простоюють по причині відсутності палива. Централізоване виробництво електроенергії в ОЕС виконують 14 ТЕС, 8 ГЕС та 4 АЕС, які входять до складу Національної Атомної Енергогенеруючої Компанії (НАЕК) “Енергоатом”. Зараз в Україні діють 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно – українська. З 1986 року на АЕС України здійснюється комплекс технічних заходів, спрямованих на підвищення безпеки та надійності ядерних енергоблоків. Досить велика кількість тепломеханічного та електротехнічного обладнання (від 2 до 5 одиниць на блок) вимагає заміни внаслідок закінчення терміну їх експлуатації. Великим недоліком залишається відсутність необхідної інфраструктури для забезпечення надійної і безпечної роботи АЕС, включаючи наукову та інженерну підтримку їх експлуатації, забезпечення запасними частинами, змінним обладнанням та матеріалами вітчизняного виробника, економічно доцільну систему паливо – забезпечення, заховання відпрацьованих ядерних паливних збірок і РАВ (радіоактивних відходів), особливо тих, що містять довго-живучі радіоактивні елементи. Головна проблема паливо – забезпечення АЕС криється в тому, що 100% паливних збірок доводиться імпортувати з Росії, тобто існує цілковита енергетична залежність в цьому питанні. Для забезпечення надійної роботи АЕС України і запобігання зупинки енергоблоків через непередбачені обставини при забезпеченні свіжим ядерним паливом, доцільно було створити державний запас свіжого ядерного палива. Екологічний стан об’єктів атомної енергетики характеризується величинами газо-аерозольних викидів та рідких скидів радіоактивних речовин. Стан радіаційного захисту на АЕС характеризується рівнем опромінення персоналу. Дані по індивідуальних та колективних дозах опромінення є основними показниками рівня оптимізації радіаційного захисту робітників. Середні індивідуальні дози опромінення персоналу АЕС України не перевищують гранично – допустимих рівнів і мають загальну тенденцію до зниження. За показниками доз опромінення такі АЕС, як ЗАЕС, РАЕС, ХАЕС можуть конкурувати з закордонними.

35. Характеристика Придніпровського економічного району.

Придніпровський економічний район (Дніпропетровського і Запорізька області) розташований у південно-східній частині Україні. Він належить до найрозвинутіших індустріальних регіонів країни. Галузями спеціалізації району є гірничодобувна промисловість. Енергетики, металургія, машинобудування, агропромисловий комплекс.

Продукція гірничодобувної промисловості є залізні (Криворізький басейн, Білозерське родовище ), марганцеві (Нікополь, Токмак) і поліметалічні руди, кам’яне вугілля, будівельні матеріали. Найбільшим центром видобутку урану в Україні є Жовті Води.

Енергетика (див. карту «Електроенергетика») представлена потужними ТЕС (Запорізькою. Криворізькою, Придніпровською), великими ГЕС (Дніпрогес-2) та найбільшою в Україні АЕС (Запорізькою).

Чорна металургія сформувалася на основі місцевих запасів залізної руди та кам’яного вугілля Донбасу. Найбільші центри – Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ, Нікополь.

Кольорова металургія (див. карту «Металургія») представлена алюмінієвим та титаномагнієвим комбінатами у Запоріжжі.

Машинобудування району посідає 1-е місце в Україні за обсягом виробництва машин і устаткування. Розвинуті важке ( Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Марганець, Запоріжжя), сільськогосподарське ( Дніпропетровськ, Запоріжжя, Павлоград, Бердянськ, Нікополь), транспортне машинобудування (випуск автомобілів у Запоріжжі, тролейбусів і трамваїв у Дніпропетровську), виробництво ракетно-космічної техніки (Дніпропетровськ. Павлоград), електротехніки та електроніки (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь).

Хімічна промисловість розвивається у комплексі коксохімічним виробництвом ( Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя). Крім того, розвинута нафтохімічна ( Дніпропетровськ, Бердянськ, Запоріжжя), лакофарбова промисловість (Кривий Ріг), виробництво мінеральних добрив (Дніпроджержинськ)

Будівельна індустрія (див. карту «Промисловість будівельних матеріалів») дуже розвинута. Основні підприємства розміщені у найбільших містах: цементні (Дніпроджержинськ, Мелітополь), залізобетонних конструкцій ( Дніпропетровськ, Запоріжжя)

Деревообробна промисловість представлена меблевим (Дніпропетровським, Новомосковськ, Запоріжжя. Мелітополь) та целюлозно-паперовим (Дніпропетровськ, Запоріжжя) виробництвами.

Легка промисловість представлена текстильною ( Нікополь), трикотажною (Мелітополь, Дніпропетровськ, Орджонікідзе) швейною (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь), взуттєвою (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг) галузями.

Харчова промисловість представлена галузями: борошнрмельно-кряпяною (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг) олійно-жировою (Дніпропетровськ. Запоріжжя), кондитерською (Дніпропетровськ. Запоріжжя), м’ясною та молочною і маслосироробною (в усіх великих містах району).

Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні пшениці, кукурудзи, соняшнику, виробництві м’яса, молока.

Рекреаційний комплекс включає санаторії та будинки відпочинку. Які розміщені в основному, на узбережжі Азовського моря та біля Дніпра.

Транспортний комплекс представлений усіма видами транспорту. Провідну роль відіграє залізничний транспорт (найбільші залізничні вузли – Дніпропетровськ, Запоріжжя. П’ятихатки, Синельникове, Апостолове). Помітну роль відіграють морський (порт Бердянськ) та річковий (Запоріжжя. Дніпропетровськ) транспорт. Трубопроводами здійснюється забезпечення району нафтою та газом.