28. Трудоресурсний потенціал продуктивних сил України.

За умов розвитку ринкових відносин робоча сила набуває якос­тей товару з характерною для нього вартістю та споживною вар­тістю. Споживна вартість пов'язана із спроможністю працівника створювати додаткову вартість, таку властивість мають в основ­ному особи працездатного віку, які досягли певного фізичного та інтелектуального розвитку.

В Україні питома вага осіб працездатного віку становить біль­ше ніж 55% всього її населення. Але для цього показника харак­терні значні територіальні відмінності.

Найнижча частка населення працездатного віку відмічається у регіонах, де переважає аграрна сфера зайнятості. До них нале­жать Вінницька, Волинська, Житомирська, Тернопільська, Хме­льницька та Чернігівська області, у яких ця вікова група досягає дещо більше ніж 52% загальної чисельності населення; у Черні­гівській області цей показник становить лише 51%.

Найвища частка осіб працездатного віку характерна для висо-коурбанізованих та індустріально розвинутих областей: Дніпро­петровської, Донецької, Харківської, Одеської. В цих областях частка працездатного населення перевищує 57%.

Аналіз даних балансів трудових ресурсів за останнє десятиліт­тя показує, що чисельність зайнятого населення в економіці України щорічно зменшується.

Основними галузями зайнятості населення у матеріальному виробництві є промисловість, сільське господарство, транспорт та будівництво. В цілому у промисловості з урахуванням праців­ників кооперативів, спільних та малих підприємств зайнято май­же 6 млн. чол., у сільському господарстві — понад 4,5 млн. чол.

Понад 6 млн. чол. нині зайнято в галузях невиробничої сфери України. Серед них найвища частка (майже половина) припадає на освіту, культуру, мистецтво, науку і наукове обслуговування. Близько 1,5 млн. чол. зайнято в закладах охорони здоров'я, фіз­культури та соціального забезпечення населення. Серед областей України з високим рівнем зайнятості в промисловості виділяють­ся Донецька (близько 59% всіх зайнятих у матеріальному вироб ництві), Луганська (понад 58%), Дніпропетровська (більше 51%), Запорізька області.

Найнижча частка зайнятих у промисловості Вінницької, Волин­ської, Одеської, Тернопільської та Чернігівської областей. У цих областях переважають зайняті в сільському господарстві.

Найвища зайнятість населення в невиробничій сфері в регіо­нах з сприятливими рекреаційними умовами: Автономній Респуб­ліці Крим, Закарпатській, Львівській, Одеській та Чернівецькій областях, де цей показник перевищує 30%.

Аналіз статистичних матеріалів за останні роки свідчить про те, що в Україні склалися три регіони з різними за масштабами резервами трудових ресурсів. До першого регіону входять: Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінни­цька, Черкаська та Хмельницька області, в яких зазначені потен­ційні резерви трудових ресурсів становлять від майже 17% за­гальної чисельності трудових ресурсів у Київській області до 25% в Хмельницькій. До другого регіону входять Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська та Херсонська області, в яких потенційні резерви трудових ресурсів становлять 25—29% загальної чисельності наявних трудових ресурсів. Третій регіон охоплює області з найвищою часткою незайнятих в народному господарстві. До його складу входять Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області та Автономна Республіка Крим. У цьому регіоні незайняті в народному госпо­дарстві становлять від 31 до 41% загальної чисельності трудо­вих ресурсів.

Таким чином, наведені дані свідчать про гостроту проблеми підвищення ефективності використання трудових ресурсів в окре­мих регіонах України.

29. Нафтова і нафтопереробна промисловість та її проблеми.

Нафтова промисловiсть України характеризується низькими показниками, хоча потенцiйнi можливостi видобутку та переробки нафти значно бiльшi. Вона представлена нафтодобувною та нафтопереробною галузями, якi виникли в Передкарпатгi ще у ХIХ ст. На початку ХХ ст. цей район був вiдомим у Європi центром нафтово промисловостi. У серединi шiстдесятих рокiв було розвiдано Днiпровсько-Донецьку нафтогазову провiнцiю.

Причорноморсько-Азовська провiнцiя є найбiльш молодою i перспективною для видобутку нафти й газу в Україні.

Домiнуючу роль у видобутку нафти пiсля вiйни стала вiдiгравати ,Дніпровсько-Донецька провiнцiя. Найбільші родовища зосередженi в Полтавськiй (Радченкiвське, Зачепилiвське, Сагайдацьке та iн.), Сумськiй (Качанiвське, Рибальське, Охтирське) та Чернiгiвськiй (Прилуцьке, Гнiдинцiвське та iншi) областях. Тут видобувають близько 70% нафти в Україні, знаходяться найглибша свердловина — 4928 м (Чернiгiвська обла, Тростянецьке родовище).

Друге мiсце займає Прикарпатська провнція, де працюють нафтогазовидобувнi управлiння — Бориславнафтогаз i Долинонафтогаз. Обсяги видобутку тут невеликi через вичерпнiсть запасiв, недостатнi масштаби пошукових робiт, веляку глибину залягання прогнозних запасiв нафти.

Прячорноморсько-Азовська провiнцiя охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, пiвнiчно-захiдну частину акваторїi Чорного та пiвденну Азовського морiв. Цей район перспективний на нафтовидобуток: орiєнтовнi запаси — до 4-5 млрд. т нафти. Зараз вядобувається 200 тис. т нафти з покладiв “Штормове” та “Дельфiн” за участю британсько-голандськоi компанiї.

Видобута в Українi нафта має вiдносно високу собiвартiсть через недосконалi технології видобутку: видобуток її найпрогресивнiшим фонтанним способом майже припинився. Сьогоднi при необхiдних 40 млн. т сирої нафти щороку власний видобуток становить 4-5 млн. т. Тому Україна є досить значним iмпортером нафтя i нафтопродуктiв (переважно з Росiї).

Нафтопереробна промисловість України представлена сьома нафтопереробними заводами, переробна потужнiсть яких складає 80-90 млн. т. сироi нафти щороку. Першi з них — Львiвсько-Дрогобицький та Надвiрнянський - розмiщено в найстарiшiй Прикарпатськiй провiнцiї. Науково-технiчний прогрес, побудова нафтопроводiв та

морськi перевезення нафти змiнили географiю нафтопереробної галузi. Були побудованi новi заводи у Лисичанську, Кременчуцi, Одесi, Херсонi, Бердянську, якi зараз є основними центрами цiєї галузi в Україні. Недолiком галузi є застарiлi технології та обладнання, що призводить до неповної переробки нафти (50% порiвняно з 90% у розвинених країнах).

Зараз будується нафтотермiнал в Одесi потужнiстю 25 млн. т нафти на рiк з можливiстю її пiдвищення до 100 млн. т. Через нього буде перекачуватись нафта Азербайджану та, можливо, Казахстану, Ірану, Iраку, Саудiвської Аравiї, Ємена, Сiрiї, ОАЕ. Розпочато спорудження гiлки нафтопроводу Одеса-Броди (Львiвська обл.) для експорту нафти в Європу. Розробляється варiант будiвництва нафтопроводу Казахстан-Туркменiя-дно Каспiйськото моря-Азербайджан-Грузiя (порт Сусла), а далi — морськими нафтоналивними танкерами до Одеського термiнала. Можливо, буде будуватись гiлка иафтопроводу i по дну Чорного моря: Грузiя-Україна-Європа. Україна також вiзьме участь у будiвництвi нафтопроводу Джейкан-Самсун у Туреччинi; нафтотермiнал у Самсунзi вже збудовано.

30. Статево - вікова структура населення України (10балів).Статево - вікова структура населення є одним з важливих демо­графічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево - вікова струк­тура населення є результатом особливостей народжуваності і смерт­ності населення в конкретних історичних умовах відтворення.

В Україні спостерігається постійне переважання жінок в загальній чисель­ності її населення. При цьому абсолютна перевага жінок дещо зростає, хоч відносні показники свідчать про незначне вирівню­вання співвідношень між чисельністю чоловіків і жінок. Перевага чисельності жінок над чоловіками пояснюється насамперед ниж­чою смертністю жінок, з одного боку, та війнами, міграцією за межі держави, що найбільше впливає на чисельність чоловіків, — з другого. На­явну структуру населення України можна вважати несприятли­вою з точки зору тенденцій шлюбності та природного відтво­рення населення.

Характерною особливістю сучасної вікової структури населення України є зниження частки дітей в загальній чисельності населення. Це свідчить про те, що в Украї­ні на сучасному етапі її соціально-економічного розвитку склався звужений тип відтворення населення. Причому сільське населен­ня, судячи з його вікової структури, має менші можливості порів­няно з міським щодо активізації відтворення нових поколінь.

Аналіз вікової структури населення України за останні десятиліття показує істотне зменшення як чисельності, так і питомої ваги дітей у віці до 16 років у загальній чисельності населення країни. Дещо зменшується чисельність і питома вага осіб працездатного віку (чоловіків у віці 16—59 років і жінок — 16—54 роки). Чисельність населення України у віці, старшому за працездатний, щорічно зростає. Зменшення питомої ваги дітей та осіб працездатного віку при одночасному зростанні населення у віці, старшому за працездатний, свідчить про постаріння насе­лення країни. При збереженні сучасних тенденцій народжуванос­ті і смертності у майбутньому цілком можливе подальше збіль­шення питомої ваги осіб похилого віку і відповідно — загальне постаріння населення України.

Аналіз регіональних особливостей статево - вікової структури населення України показує, що найбільша диспропорція у бік чи­сельної переваги жінок та загального постаріння населення харак­терна для Подільських та центральних областей України. Най­більш сприятлива статево - вікова структура населення у західних областях: Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Львів­ській та Рівненській.