1.Розміщення продуктивних сил як галузь економічної науки.

Розміщення продуктивних сил (РПС) – галузь економічної науки, що вивчає специфічні, просторові аспекти вияву економічних законів. Об’єктом вивчення є продуктивні сили, а предметом науки – їх територіальний стан і розвиток.

Продуктивні сили – це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. . Наука про РПС вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їхній конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на реґіональному й міжреґіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації виробництва для обґрунтування ефективної реґіональної політики. Питання про засади розміщення продуктивних сил належить до найістотніших у науці про РПС. Власне, йдеться про виокремлення найголовнішої обставини, яка зумовлює саме таке, а не інше територіальне розташування об'єктів народного господарства.

Розміщення продуктивних сил – це наслідок впливу як об’єктивних законів і закономірностей, так і суб’єктивної волі людини. Закон – це необхідне, істотне, стійке, повторюване відношення між явищами у природі й суспільстві. Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний, істотний зв’язок явищ природи з громадським життям.

Між законами й закономірностями нема виразної межі, а тому в науковій літературі одні й ті самі відношення розглядаються то як закони, то як закономірності (як-от закони-закономірності територіального поділу праці, територіальної комплексності продуктивних сил, територіальної концентрації виробництва тощо).

Пояснюється це тим, що закони поділяються на загальні, притаманні великим групам явищ, і часткові, специфічні. Саме другу групу законів деякі вчені трактують як закономірності. Є ще й такий підхід: законами називаються ті закономірності з певної їхньої множини, що відбивають найістотніші відношення. Зрештою, є ще одне міркування: загальні закони у конкретному, специфічному середовищі перетворюються на закономірності.

2. Закони й закономірності – об’єктивні відношення, що не залежать від волі окремих людей. Проте суспільні закони, включно з економічними, даються взнаки лише у процесі суспільної діяльності. У цьому їхня відмінність від законів природи. Так, закономірності розміщення продуктивних сил виявляються у відношеннях між виробничою діяльністю людей і територією, на якій люди діють. Пізнання й практичне використання закономірностей допомагає щонайкраще розмістити виробництво, найефективніше огранізувати територію, провадити оптимальну реґіональну політику. Свідома розробка і впровадження доцільних заходів з економічної організації території згідно з закономірностями розміщення називаються принципами розміщення продуктивних сил або принципами реґіональної соціально-економічної політики.

4. Фактори розміщення продуктивних сил

Фактор –це сукупність причин,що зумовлюють розміщення об єкта і визначаються техніко-екон. І технологічними особливостями певного виробництва.

1. Сировинний фактор. Відомо, що затрати на сировину і матеріали в багатьох галузях промисловості складають більше половини всіх затрат. Такі виробництва і галузі називають матеріаломісткими.

2. Паливно-енергетичний фактор. Типовими ознаками енергомісткості галузей є частка паливно-енергетичних затрат у собівартості готової продукції та питомі витрати палива й енергії на її виробництво

3. Водний фактор. У процесі виробництва промислової та сільськогосподарської продукції споживається велика кількість води, що обумовлює велике значення впливу водного фактора на розміщення виробництва.

4. Дія фактору робочої сили пов'язана з демографічним потенціалом країни і залежить від чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури.

5.Дія споживчого фактора виявляється у наближенні виробництва до місць споживання готової продукції. До районів і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення або виробляють мало транспортабельну продукцію.

6. Транспортний фактор - один з найбільш впливових при розміщенні виробництва. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів.

7. Фактор науково-технічного прогресу впливає на розміщення підприємств і галузей на основі наукових відкриттів, змін у технології промислового та сільськогосподарського виробництва.

З розвитком і вдосконаленням технології змінюються витрати сировини, палива й енергії на одиницю готової продукції, що у свою чергу посилює територіальні зрушення у виробництві.

8.Фактор ринкової кон'юнктури визначає рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості.

Співвідношення попиту й пропозиції, яке лежить в основі кон'юнктури ринку, впливає на структуру і розміщення народного господарства. 9.Фактор економіко-географічного положення займає серед інших факторів виняткове місце, оскільки положення кожного об'єкта народного господарства обумовлене впливом