Билет №10

Витрати виробництва — складне багатостороннє явище, яке можна розглядати з різних боків.

По-перше, витрати виробництва з позиції соціально-економічних відносин поділяються на витрати суспільства і витрати підприємця.

З точки зору суспільства, до витрат відносять витрати всієї живої та уречевленої праці, які набувають вигляду вартості готової продукції.

Витрати виробництва окремого виробника — це виплати власникам ресурсів (засобів виробництва, робочої сили), які робить фірма для того, щоб залучити їх для свого виробництва і тим самим відгородити від інших варіантів використання.

По-друге, існує так званий економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат виробництва.

При бухгалтерському підході витрати виробництва — це фактично витрачені фактори виробництва для виготовлення визначеної кількості продукції за цінами їх придбання. Витрати в документах бухгалтерської та статистичної звітності виступають як собівартість продукції.

Економічне розуміння витрат виробництва базується на факті рідкості ресурсів і можливості їх альтернативного використання. Економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва товару, дорівнюють його вартості при найкращому з усіх альтернативних варіантів використання. Вони можуть бути явні (зовнішні) і неявні (внутрішні).

Явні, чи зовнішні, витрати пов'язані з платежами постачальникам факторів виробництва та проміжних виробів, придбанням ресурсів у сторонніх осіб.

Наприклад, заробітна плата робітникам, оплата транспортних витрат, купівля сировини, обладнання.

Неявні, або внутрішні, витрати — це альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми і які не були одержані в обмін на явні платежі.

Наприклад, якщо фірма володіє приміщенням, її внутрішні витрати дорівнюють тій сумі грошей, яку фірма могла отримати, якщо б віддала це приміщення в оренду і отримувала б орендну плату.

До неявних витрат відносять так званий нормальний прибуток підприємця. Якщо підприємець сам працює на своєму підприємстві, він фактично відмовляється від того доходу, який він міг би отримати, якщо працював би на іншому підприємстві і отримував там заробітну плату.

В бухгалтерській звітності неявні (внутрішні) витрати не відображаються.

Билет № 11

Основными факторами производства являются личностные и предметные, т е человек – работник и средства производства.

Рабочая сила – это совокупность физических и духовных способностей человека, кот он применяет в процессе производства потребительской стоимости. Рабочая сила является основным элементом продуктивных сил в любом об-ве, но таваром становится только при капитализме. Это обусловлено тем, что работник лишен собственности на средства производства и на средства существования, однако сам он лично свободен, т е является собственником своей раб силы и может распоряжаться ею. Как и любой другой товар, раб сила имеет 2 стороны: потребительскую стоимость и стоимость.

Под заработной платой в современной экономической науке понимается цена, выплачиваемая за использование труда наемного работника. В зависимости от метода оценки трудовых затрат используют повременные, сдельные, аккордные и др виды оплаты.

Различают номинальную и реальную зар плату. Номинальной зар платой называют сумму денег, полученную наемным работником, реальной – совокупность товаров и услуг, которые можно приобрести на эти деньги с учетом их покупательной стоимости. Для большинства населения развитых стран зар плата представляет основной источник существования, она составляет, как правило, 2/3 – ¾ национального дохода.