4.3. Функції Конституції України

Сутність Конституції як Основного Закону держави виявляється у її функціях під якими слід розумімити суспільне призначення Конституції та способи реалізації її норм.

Вони обумовлені її змістом, роллю щодо регулювання найважливіших і найскладніших суспільних відносин і задоволення соціальних потреб.

Функції Конституції розкривають її суть щодо завдань, які стоять перед суспільством на конкретному етапі його розвитку.

Вони поширюються на усі сфери суспільного життя, мають чимало спільного з основними функціями права.

За сферами впливу на суспільні відносини розрізняють такі функції Конституції: політичні, юридичні, економічні, установчі, ідеологічні, організаційні, соціальні, культурні, ідеологічні тощо.

Зміст і особливості політичної функції визначаються тим, що Конституція в цілому, її норми безпосередньо пов’язані з політикою.

Політична функція формує найістотніше у політиці — кому належить влада в державі, чиї інтереси вона представляє, яку провадить внутрішню і зовнішню політику, як захищає права та свободи людини і громадянина. Конституція України закріплює засади конституційного ладу, політичного режиму. Вона проголошує народовладдя, визначає напрями розвитку суспільства, визначає і закріплює багатоманітність і багатопартійність, надаючи різним політичним силам рівні можливості у боротьбі за владу.

Юридична функція встановлює основоположні правові приписи, виходячи із того, що Конституція України є Основним законом держави, і які є визначальними для інших галузей права.

Зміст економічної функції полягає у тому, що Конституція фіксує основоположні суспільні відносини, які формують економічний лад, економічну систему суспільства, яка базується на власності різних форм і видів, що мають однаковий правовий статус свого захисту.

Установча функція Конституції спрямована на первинне юридичне оформлення найважливіших соціально-економічних та політичних інститутів суспільства.

За допомогою установчих правових норм визначається суспільний, державний та конституційний лад та основи правового статусу людини й громадянина.

Установча функція конституції встановлює найважливіші інститути суспільства і держави.

Ідеологічна функція виявляється у тому, що Конституція України містить ідеї, основоположні цінності про суверенітет народу, демократію, права і свободи та обов’язки громадянина тощо.

Організаційна функція Конституції України проявляється у стимулюванні і розвитку суспільних відносин і містить у собі програмні положення розвитку прогресивних політико-правових процесів, які об’єктивно відбуваються у суспільстві.

Головне призначення Конституції — закріплення й гарантування фундаментальних прав людини й громадянина, утвердження загальнолюдських цінностей у суспільстві.

4.4. Реалізація Конституції України

Реалізація Конституції — це втілення у життя закладених у ній демократичних принципів та норм з метою нормального, професійного функціонування всіх трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової, а також забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Реалізація конституційних норм — це втілення на практиці приписів Конституції України у правомірних діях громадян України, фізичних і юридичних осіб, державних органів влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Втілення конституційних приписів у життя відбувається у слідуючих формах: дотримання, використання, виконання і правозастосування.

Механізм реалізації конституційних норм — це сукупність правових та інституційних елементів за допомогою яких забезпечується на практиці втілення у життя конституційних приписів.

На механізм реалізації конституційних норм суттєво впливають політична і соціально-економічна ситуації, а також рівень перш за все правової а також і загальної культури, моралі, історичний стан розвитку суспільства і держави, інші чинники.

Однією з форм втілення конституційних приписів є дотримання конституційних норм. Це така форма їх реалізації, за якої суб’єкти державно-првових відносин осмислено утримуються від здійснення таких дій, що суперечать нормам Конституції України. Це пасивна поведінка суб’єктів правовідносин.

Так ст. 68 Конституції України говорить, що «кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей…»

У цій формі реалізуються заборонні конституційні норми. Вимога дотримання конституційного припису тут адресована всім без винятку суб’єктам права.

Другою формою реалізації конституційних приписів є виконання конституційних норм.

Виконання їх — це активна поведінка суб’єктів правовідносин, яка випливає із конституційних приписів. У Конституції встановлені такі способи виконання норм:

• усі суб’єкти права мають виконувати Конституцію і закони;

• Українська держава зобов’язана виконувати міжнародні договори, які ратифіковані (затверджені) Верховною Радою України;

• Громадяни України повинні виконувати свої обов’язки: не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині і відшкодовувати завдані ним збитки; сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом; неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.ст. 67,68).

Третьою формою реалізації конституційних приписів є використання конституційних норм.

Це форма їх реалізації владинми суб’єктами права у вигляді дозволу або правомочностей на свій розсуд і своїми діями.

Наприклад, згідно із ч.2 ст.71 Конституції «виборцям гарантується вільне волевиявлення», тобто громадянин може брати участь у виборах і референдумах, а може це право і не реалізовувати лише з відомих йому причин. Примусити його голосувати ніхто не вправі, бо це його право, а не обов’язок.

Четвертою формою реалізації конституційних приписів є застосування конституційних норм.

Виконання — це владна організуюча діяльність державних та інших органів, службових та посадових осіб, яка має забезпечити адресатам цих норм реалізацію їх прав і обов’язків та гарантувати контроль за їх здійсненням.

Застосування цих норм має місце у правозастосовчій діяльності органів державної влади, інших суб’єктів і відбуватися у встановленому законом порядку.

Отже, у конституційно-правовій сфері дотримання, виконання і використання конституційних норм суб’єктами державно-правових відносин інколи є недостатнім для їх реалізації, а тому у певних випадках необхідні позитивні дії державних органів, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів права по застосуванню конституційних норм, як безпосередньо, так і опосередковано через норми галузевого законодавства.

Принципове значення для безпосереднього застосування конституційних норм має п.3 ст.8 Конституції : «норми Корнституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

Специфіка застосуання конституційних норм опосередковано полягає у тому, що вони недостатньо захищені власними санкціями на відміну від норм інших галузей права.