15. 3. Функції та компетенція Прокуратури України

Роль прокуратури у державному механізмі влади втілена у функціях, які вона реалізує у повсякденній діяльності.

Функції розуміють як закріплені у Законі України «Про прокуратуру» основні напрямки її діяльності, яка здійснюється з використанням специфічних форм і засобів у межах чітко окресленої компетенції (повноважень).

Характер і обсяг функцій визначають типи прокуратури.

Наприклад, у законі про прокуратуру Російської Федерації штатних функцій шість:

• Нагляд за виконанням законів місцевими представницькими органами, органами виконавчої влади, управління й контролю тощо.

• Нагляд за виконанням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання і попереднє слідство.

• Нагляд за виконанням законів у місцях утримання затриманих, у місцях попереднього ув’язнення, при виконанні покарання та інших заходів примусового характеру, які призначаються судом.

• Нагляд за виконанням законів органами військового управління, військовими частинами та закладами.

• Участь у розгляді справ судами.

• Розслідування злочинів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством.

Крім цього, на органи прокуратури покладено обов’язок координувати діяльність правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю.

Аналогічні функції виконують органи прокуратури Киргизької Республіки.

Органи прокуратури Республіки Казахстан поряд із переліченими функціями здійснюють нагляд за відповідністю законам судових актів. Такі ж функції виконують органи прокуратури Республіки Білорусь.

Багатофункціональними є органи прокуратури держав Балтії.

Згідно із законом про прокуратуру Латвійської Республіки генеральний прокурор і підпорядковані йому прокурори відповідно до своїх функцій діють у 10 напрямках, 7 з яких за характером є наглядовими і лише 3 — ненаглядові.

Закон Естонської Республіки про прокуратуру, на відміну від законодавства Латвії і Литви, формулює функції прокуратури значно вужче, покладаючи на неї лише чотири функціональних завдання:

- нагляд за законністю досудового провадження у кримінальних справах;

- представництво державного обвинувачення в судах усіх інстанцій;

- нагляд за виконанням покарань, пов’язаних із позбавленням волі тощо;

- нагляд за законністю діяльності поліції.

Аналізуючи закони про прокуратуру держав СНД та Балтії, доходимо висновку, що прокуратури цих держав, крім Естонії, належать до так званого наглядово-обвинувального типу.

Якщо систематизувати їхні функції і виділити головні, то їх, на наш погляд, залишиться лише дві:

- нагляд за дотриманням законів;

- кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочин. Відповідно до чинного законодавства прокуратура України має багато функцій, які за своїм характером схожі з тими, які виконують органи прокуратури держав СНД.

Отже, сьогодні вони також належать до прокуратури наглядово-обвинувального типу.

Конституція України 1996 р. покладає на органи прокуратури п’ять функцій.

• підтримка державного обвинувачення в суді;

• представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, передбачених законом;

• нагляд за дотриманням законів органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

• нагляд за дотриманням законів при виконанні судових рішень з кримінальних справ, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

• нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Конституція України не передбачає прокурорського нагляду за додержанням Конституції та законів України органами та посадовими особами державної виконавчої влади, представницькими органами та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.

Така зміна функції прокуратури безпосередньо пов’язана з підвищенням ролі судів у захисті прав і свобод людини і громадянина, юридичних осіб.

Проте, складні соціально-економічні умови перехідного періоду зумовлюють необхідність, щоб прокуратура «продовжувала виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють їх функціонування» п.9 «Перехідних положень».

Реалізація цих конституційних положень передбачає суттєві зміни не тільки в системі органів Прокуратури України.

Перш за все, необхідна перебудова державного контролю за дотриманням чинного законодавства органами та посадовими особами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності.

Виникає гостра необхідність реформувати систему досудового слідства на базі нових законів. Однак строків для таких важливих державних заходів ні Конституція України, ні чинне законодавство не визначили.

Найбільш невизначеною, на наш погляд, є проблема подальшого взагалі існування функції загального нагляду за дотриманням і застосуванням законів.

Аналіз чинного законодавства, інших документів свідчить про те, що ні Конституція України, ні Декларація про державний суверенітет України, ні навіть концепція судово-правової реформи від 28 квітня 1992 p., схваленої Верховною Радою, не заперечують необхідності існування функції загального нагляду за дотриманням і застосуванням законів.

Так, у Конституції мова іде лише про певне обмеження цієї функції. У перспективі загальний нагляд буде обмежений лише питаннями захисту державних інтересів і власності, перевірки законності правових актів, а також дій посадових осіб, що стосуються прав і свобод громадян.

Аналіз функцій Прокуратури України відповідно до Конституції України приводить до висновку, що втілення їх у життя призведе і до зміни типу Прокуратури України. З прокуратури наглядово-обвинувального типу вона трансформується на прокуратуру переважно обвинувального типу, оскільки основним змістом її діяльності стане кримінальне переслідування осіб, які вчинили злочин.

На сьогодні ні в державах СНД, ні у державах Західної Європи та й у світі немає ідеальної моделі, яку можна було б взяти за основу, за еталон для використання її в Україні.

У руслі правової реформи в Україні досвід організації та функціонування органів прокуратури інших держав є дуже цінний, але його слід використовувати не прямим копіюванням, а через призму осмислення нашої історії, дійсності, наших можливостей і потреби в сучасних перехідних умовах державотворення.

Шукаючи шляхів вирішення цих питань, слід взяти до уваги висновок учасників конференції «Трансформація прокуратури в орган, сумісний з демократичними принципами права», проведеної Радою Європи.

У ньому говориться: щоб не помилитися, досягти успіху, важливо, щоб прокурорська система, яка створюватиметься, була сумісна з культурою та історією країни. Ця система повинна бути сприйнята суспільством, у якому вона функціонує і якому вона служить.

Вимоги Ради Європи, перш за все до країн постсоціалістичного табору, спрямовані на забезпечення високих стандартів захисту прав та свобод людини і громадянина.

Отже прокуратура України відповідно до Конституції України і чинного законодавства України займає вагоме місце в державному механізмі влади нашої країни і активно впливає на забезпечення законності та захист прав і свобод своїх громадян.