14.3. Органи внутрішніх справ — державні правоохоронні органи України

Органи внутрішніх справ, міліція покликані забезпечувати охорону громадського порядку, різних форм власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Міліція в Україні згідно зі ст.1 Закону України «Про міліцію» — це державний, озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закони «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність» та інші нормативно-правові акти. Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України і виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функцію.

Основні функції міліції:

• забезпечення безпеки громадян і громадського порядку;

• прийняття і реєстрація заяв й повідомлень про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасне прийняття щодо них відповідних рішень;

• виявлення, запобігання, припинення та розкриття злочинів;

• припинення адміністративних правопорушень і здійснення провадження у справах за ними;

• розшук осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб;

• виконання у межах своєї компетенції кримінальних покарань та адміністративних стягнень.

• відповідно до своїх повноважень працівники міліції мають значні права, в тому числі застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю.

Міліція складається з таких підрозділів:

• кримінальної міліції та міліції громадської безпеки;

• транспортної міліції та державної автоінспекції;

• міліції охорони та спеціальних підрозділів міліції.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями, населенням.

Діяльність міліції є гласною. Свої завдання вона виконує неупереджено, у точній відповідності з законом.

Керівництво міліцією здійснює міністр внутрішніх справ України.

В областях, містах Києві та Севастополі керівництво міліцією здійснюють начальники управлінь, яких призначає міністр внутрішніх справ за погодженням з відповідними радами. У містах та районах начальників відділів міліції призначають начальники вищестоящих управлінь.

14.4. Служба безпеки України — державний правоохоронний орган.

Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Її діяльність регулюють Конституція України, Закон «Про Службу безпеки України» та інші нормативно-правові акти. Організаційна структура Служби Безпеки України визначається Президентом України. Вона включає: Центральне управління Служби Безпеки України, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи, розміщення та територіальна компетенція яких можуть не збігатися з адміністративно-територіальним поділом України.

В інтересах державної безпеки органи і підрозділи Служби Безпеки України можуть створюватися на окремих державних стратегічних об’єктах і територіях, у військових формуваннях.

Органи військової контррозвідки створюються для контррозвідувального забезпечення Збройних Сил України, Прикордонних військ України, інших військових формувань.

Для вирішення покладених завдань Служба Безпеки України може встановлювати контакти з органами безпеки інших держав і взаємодіяти з ними на підставі норм міжнародного права, відповідних міжнародних договорів України.

Служба Безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, іншими правоохоронними органами у порядку і на засадах, визначених законами, указами Президента України.

Керівництво всією діяльністю Служби Безпеки України здійснює Голова Служби Безпеки України, який несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Службу Безпеки України.

Голова Служби Безпеки України призначається на посаду та звільняється з неї Верховною Радою України за поданням Президента України.

Голова Служби Безпеки України має заступників, які призначаються Президентом України за його поданням.

У Службі Безпеки України створюється колегіальний дорадчий орган — колегія, яка визначає шляхи виконання покладених на Службу Безпеки України завдань, приймає рішення з основних напрямків оперативно-службової діяльності, роботи з кадрами тощо.

До складу колегії входять: Голова Служби Безпеки України, його заступники, Голова Служби Безпеки Автономної Республіки Крим, інші особи призначені Президентом України за погодженням з Верховною Радою України.

Положення про колегію Служби Безпеки України затверджується Президентом України. Рішення колегії приймаються більшістю голосів і оголошуються наказами Голови Служби Безпеки України.

Начальники підрозділів Центрального управління СБУ: розвідки, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, боротьби з корупцією і організованою злочинністю, слідчого, урядового зв’язку та інші, а також начальники обласних управлінь СБУ призначаються Президентом України за поданням Голови Служби Безпеки України. Голова Служби Безпеки Автономної Республіки Крим призначається відповідно до законодавства АРК за погодженням з Головою Служби Безпеки України. Порядок призначення інших посадових осіб Служби Безпеки України визначається Головою Служби Безпеки України.

Основні функції Служби безпеки України:

• здійснення розвідувальної та інформаційно-аналітичної роботи;

• здійснення заходів контррозвідувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ;

• виявлення, припинення та розкриття злочинів, розслідування яких віднесено законодавством до компетенції СБУ;

• здійснення контррозвідувальних заходів з метою попередження, виявлення та розкриття розвідувально-підривної роботи проти України;

• захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань;

• здійснення контррозвідувального забезпечення оборонного комплексу, Збройних сил та інших важливих об’єктів тощо.

Службі Безпеки України, її органам та співробітникам для виконання покладених на них обов’язків надається право вимагати припинення правопорушень, перевіряти документи, проводити огляд осіб, їх речей, транспортних засобів, застосовувати спеціальні засоби та зброю, проводити гласні і негласні оперативні заходи, здійснювати співробітництво з громадянами України та іншими особами, користуватися на договірних засадах службовими та житловими приміщеннями громадян та організацій, подавати органам державного управління обов’язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки України, тощо.

Оперативно-розшукова робота — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів і спрямовані на пошук і фіксацію фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій.

Здійснення оперативно-розшукової діяльності регламентовано Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність». Це сприяє забезпеченню законності в діяльності правоохоронних органів та запобіганню порушень прав людини. Згідно з цим законом здійснювати оперативно-розшукову діяльність мають право оперативні підрозділи МВС, СБУ, Прикордонних військ України та Управління державної охорони України.

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розвідувальну діяльність, мають право:

• негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину;

• негласно проникати в зв’язку з цим у приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки;

• здійснювати введення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним;

• знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації шляхом відбору за окремими ознаками, контролювати телеграфно-поштові відправлення;

• встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;

• створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифровують особу чи відомчу належність працівників, приміщень, транспортних засобів оперативних підрозділів і т. д.

Закон визначає, що для проведення оперативно-розшукової діяльності необхідна відповідна постанова, затверджена начальником правоохоронного органу. Справа про проведення оперативно-розшукової роботи підлягає знищенню, якщо протягом шести місяців не виявлено даних, які б свідчили про наявність ознак злочину в діях особи, щодо якої здійснювалися оперативно-розшукові заходи.

Закон також визначає, що оперативно-розшукова робота може здійснюватися за наявності певних підстав, основними з яких є наявність достатньої інформації про:

— злочини, що готуються;

— осіб, які готують або вчинили злочин, переховуються від органів розслідування, ухиляються від відбування кримінального покарання чи зникли безвісти;

— розвідувально-підривну діяльність іноземних спецслужб. Однією з підстав є також запити повноважних державних органів, установ та організацій у зв ‘язку з їх допуском до державної та службової таємниць.

Контроль за діяльністю Служби Безпеки України здійснюється Президентом України та уповноваженими ним державними органами.

Голова Служби Безпеки України щорічно подає Президенту України письмовий звіт про діяльність Служби Безпеки України і несе персональну відповідальність за своєчасну, об’єктивну і повну інформацію.

Вищий нагляд за додержанням і застосуванням законів Службою Безпеки України здійснює Генеральний Прокурор України та уповноважені ним прокурори.