4. 2. Класифікація, форма і структура Конституції України

Термін «класифікація» означає поділ на види тих чи інших суспільних явищ.

Класифікація допомагає орієнтуватись у багатоманітності конституцій, визначати їх структуру, форму, інші характерні риси.

Критерії класифікації різні: за часом дії конституції, за змістом і формою, за формою правління, за порядком внесення змін і доповнень до неї, залежно від процедури її прийняття тощо.

За часом дії конституції бувають постійними і тимчасовими. Постійні характеризуються встановленням необмеженого строку їх дії, що не гарантує їх довічності, а лише вказує на цілі законодавця на певну тривалу перспективу.

Тимчасові конституції приймаються на встановлений строк або до настання якоїсь певної значимої події.

За змістом і формою, тобто яку форму правління, який державний устрій і який державний режим закріплює конституція: монархічну чи республіканську, демократичну чи авторитарну, тоталітарну, федеративну чи унітарну державу.

За порядком внесення змін конституції бувають гнучкі, жорсткі та змішані. Гнучкі, м’які конституції змінюються шляхом прийняття їх в порядку такому, в якому приймаються звичайні закони. Найчастіше м’які конституції — це неписані або змішані. Змішаних конституцій у світі дуже мало. Змішаною є Конституція Республіки Мальта. Одна частина її норм може бути змінена кваліфікованою більшістю, а друга — простою більшістю голосів парламентаріїв.

Жорсткі конституції забезпечують стабільність у державі, стабільність державного ладу, стабільність конституційного ладу. Є різні способи забезпечення жорсткості конституцій — прийняття їх конституційною більшістю, затвердження на референдумі виборцями тощо.

Залежно від процедури прийняття вони бувають народні, тобто прийняті шляхом проведення всенародного референдуму, або прийняті парламентом, установчими зборами, місцевими представницькими органами тощо і даровані (октройовані). Даровані характеризуються затвердженням їх тексту одностороннім актом глави держави (монарха). Монархи дарували конституції, як правило, не в силу доброї волі, а з боязні втратити трон (владу) у результаті народних виступів. Прикладом такої конституції була Конституція Японії 1889 року.

Конституція України прийнята 28 червня 1996 р. парламентом - Верховною Радою України, конституційною більшістю голосів. Вона є реальною, яка відповідає реальним відносинам у суспільстві і врегульовує їх своїми нормами, демократичною, народною, унітарною, жорсткою, писаною.

Форма конституції — це спосіб вираження і організації конституційних норм та інститутів. Конституція може функціонувати як у вигляді моноконституційного акта, так і в багатьох актах, що складають конституцію держави.

Конституції України, Російської Федерації, Франції і ряду держав світу виражені в одному акті.

Конституція Швеції складається з трьох актів: «Форми правління» (1974 p.), «Акта про свободу друку» (1974 р.) і «Акта про престолонаслідування» (1810 р.).

Певне уявлення про форму конституції дає Основний Закон Великої Британії. Це конституція змішаного типу, яка інкорпорує парламентські закони, судові рішення — прецеденти, доктринальні тлумачення, конституційні угоди тощо.

Інколи тимчасово діяли неписані конституції (наприклад, у Румунії). Норми Конституції впорядковують за логічно побудованою схемою, яка у різних державах має різну структуру.

У переважній більшості держав структура конституції має такий вигляд: преамбула, основна частина, заключні, перехідні, додаткові положення. За такою структурою побудована і Конституція України 1996 р.

Вона складається з преамбули та п’ятнадцяти розділів.

Преамбула — вступна частина Конституції. Вона не має заголовка. В ній містяться найбільш принципові положення, ідейні мотиви у яких виписана головна мета прийняття Конституції та її дії. У загальному змісті Конституції преамбула займає важливе місце як основа для тлумачення всієї системи державно-політичного та економічного ладу України.

Вона складається з дев’яти абзаців і охоплює три логічно пов’язані проблеми.

По-перше, вона констатує порядок здійснення установчої влади народу.

По-друге, вона акцентує на юридичну підставу самого виникнення України, як незалежної, суверенної, демократичної держави.

По-третє, преамбула визначає загальну мету прийняття Конституції України — забезпечення прав і свобод людини та громадянина, гідних умов їх життя.

Преамбула Конституції України вирізняється не лише її змістом, але і стилем викладу, який несе вагоме емоційне навантаження.

У зв’язку з важливим значенням вирішення принципових питань функціонування держави і суспільства першим у Конституції йде розділ Загальні засади. Далі розміщенні такі розділи:

Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Розділ III. Вибори. Референдум.

Розділ IV. Верховна Рада України.

Розділ V. Президент України.

Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади.

Розділ VII. Прокуратура.

Розділ VIII. Правосуддя.

Розділ IX. Територіальний устрій України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування.

Розділ XII. Конституційний Суд України.

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України.

Розділ XIV. Прикінцеві положення.

Розділ XV. Перехідні положення.

Закон України «Про внесення змін до Конституції України» з прикінцевими та перехідними положеннями від 8 грудня 2004 р.

Розділи I-XIV об’єднують у собі 161 статтю; останній розділ (розділ XV «Перехідні положення») містить приписи, пов’язані з поступовим введенням у дію окремих положень Конституції, об’єднаних у 14 пунктів. Важливе значення для Конституції мають її мова і стиль. До мови Конституції є обов’язковими такі вимоги — це точність, ясність викладених норм, недопустимість різного тлумачення (тавтології) конституційних приписів, однозначність у розумінні термінів, наявність чітких понять, уникнення застосування синонімів.