Розділ 4 конституція — основний закон україни

4.1. Поняття й основні юридичні властивості Конституції України

Конституція — категорія історична. Ряд її принципів та складових елементів були сформульовані ще Платоном і Арістотелем — давньогрецькими філософами, а також в указах імператорів Стародавнього Риму, в актах конституційного типу — Магдебурзькому і Любекському праві XIII-XVIII cт.

Ідея створення конституції виникла в Англії у XVII ст. У 1653 році був прийнятий дуже важливий конституційний акт. «Форма правління державою Англії, Шотландії, Ірландії та володіннями, які їм належать. Знаряддя «управління». У 1679 році був прийнятий ще один конституційний акт — Хабеас Корпус Акт, а у 1688 році — «Біль про права».

Поява конституцій найбільше пов’язана з епохою буржуазних революцій. Першою писаною конституцією вважається Конституція 1710 р. гетьмана Пилипа Орлика. Першими діючими конституціями у світі була Конституція США 1787 року, а на європейському континенті — конституції Франції, Польщі. Термін «конституція» має матеріальне і формальне значення. У матеріальному значенні конституція це писаний акт, який встановлює засади суспільного ладу, форму правління, територіального устрою, організації центральних і місцевих органів влади, основні права і обов’язки людини і громадянина тощо.

У формальному значенні конституція — це закон, який має найвищу юридичну силу порівняно з іншими законами.

Упродовж XIX ст. конституції були прийняті у більшості країн світу.

Конституція — це або єдиний правовий акт, або система актів, за допомогою яких народ, влада встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, закріплюють права та свободи людини і громадянина, визначають статус влади та місцевого самоврядування.

Конституція — це особливий інститут правової системи держави, якому властиве правове верховенство відносно усіх інших правових актів.

Конституція — це не просто закон, а основний закон держави, це «закон законів», який оформляє національну систему права, об’єднує чинне законодавство, визначає засади законності та правопорядку в державі тощо.

Конституція України є Основним Законом нашої держави. Вона прийнята 28 червня 1996 р. Суттєві зміни до неї внесла Верховна Рада України у 2004 році.

Основним законом вважається тому, що він, будучи правовим актом найвищої юридичної сили, на найвищому державному рівні закріплює і регулює найважливіші й найскладніші суспільні відносини, що стосуються прав та свобод людини і громадянина, власності різних форм і видів, державної влади та місцевого самоврядування, територіального устрою.

Говорячи про основні характеристики Конституції України, слід наголосити, що вона є основою правової системи нашої держави. Соціально-політична сутність Конституції України полягає в тому, що вона являє собою суспільний договір, у якому знайшли своє закріплення перш за все політичні інтереси різних соціальних груп населення, тобто вона відображає баланс інтересів суспільства на певному стані його розвитку.

Розрізняють юридичну і фактичну конституції. Юридична — це закріплений державою Основний Закон, що регулює найважливіші і найскладніші суспільні відносини. А фактична — це той реальний стан суспільних відносин, які існують у державі та суспільстві на певному етапі їх розвитку.

Предметом конституційного регулювання є фундаментальні, найважливіші і найскладніші політико-правові суспільні відносини, які визначають обличчя суспільства. Це засади народовладдя, конституційного ладу, принципи формування владних структур, народний, національних та державні суверенітети, основні права і свободи та обов’язки людини і громадянина; державні символи України, територіальний устрій; засади взаємодії і центральних і місцевих органів влади та взаємодії державних та недержавних інституцій; форми безпосередньої демократії — референдум, вибори, тощо; правовий статус місцевого самоврядування і його органів; правовий статус і засади діяльності Конституційного Суду України як єдиного органу Конституційної юрисдикції у державі.

Конституція України має народний характер, суть його у тому, що вона виражає інтереси народу і повинна йому служити.

Конституція України має реальний характер, оскільки адекватно відображає фактично існуючі суспільні відносини.

Їй властива стабільність у поєднанні з динамізмом появи новостворених суспільних відносин.

Для Конституції України характерні наступні властивості:

– Конституція — це, перш за все, закон, тобто правовий акт виняткової ваги і значення для держави і суспільства.

– Їй властиве у правовій системі юридичне верховенство, тобто найвища юридична сила порівняно з іншими правовими актами.

– Вона є основою законодавства, яке розвивається на базі її принципів і норм.

– Для неї характерний особливий порядок прийняття і внесення змін.

– Механізм реалізації Конституції відзначається певною складністю, тому що її дія відбувається на двох рівнях: її реалізації в цілому і реалізації її конституційних норм.

– Вона має велику об’єднувальну силу щодо охоплення усіх верств населення, різнорідних політичних сил процесом порозуміння у суспільстві заради досягнення основної мети — поліпшення життєвого рівня народу і його духовного зростання.

– Особливий захист Конституції України, що покладається на Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів, Конституційний суд та громадян України.

За образним висловом академіка Національної Академії України Володимира Литвина, Конституція це «своєрідний обруч, який скріплює націю у найвідповідальніші періоди історії, особливо на її контекстно-перехідних етапах, а «крилами» кожної конституції держави є закони, передбачені самою конституцією».