12. 4. Порядок обрання Президента України та припинення його повноважень

Запровадження в Україні інституту президентства поставило на порядок денний питання про його обрання.

Порядок обрання президента держави залежить насамперед від форми державного правління.

У президентських чи напівпрезидентських республіках президента обирають безпосередньо виборці (у США — виборщики), у парламентських республіках-парламенти.

Президент, обраний виборцями (народом), одержує від них мандат на керівництво державою.

Законодавство колишньої Української РСР задекларувало, що президента обиратимуть на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років.

Конституція України 1996 р. проблемі президента присвятила розділ V (ст. 102-112). У зв’язку з прийняттям нової Конституції було прийнято й Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. Верховна Рада України 18 березня 2004 р. внесла зміни до цього Закону, виклавши його у новій редакції.

Ст. 103 Конституції України стверджує, що Президента України обирають громадяни України строком на 5 років таємним голосуванням на основі загального, рівного, прямого виборчого права. Це означає, що всі громадяни України, які’на день виборів досягай 18 років, мають право брати участь у виборах президента на рівних засадах.

Не мають права голосу громадяни, яких визнано судом недієздатними (ст. 70).

При здійсненні голосування не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ч. 2 ст. 24).,

Призначає вибори Президента України Верховна Рада України у строки непередбачені Конституцією (п. 7 ст. 85).

Чергові вибори Президента України проводять в останню неділю останнього місяця року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводять в період 90 днів з дня припинення повноважень (ч. 5 ст. 103).

Президента України обирають строком на 5 років.

Висунення кандидатів на пост Президента України партіями (блоками) та самовисування розпочинається за сто дев’ятнадцять днів і закінчується за дев’яносто п’ять днів до дня виборів (п. 1 ст. 44).

Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Про обрання Президента України за підсумками голосування Центральна виборча комісія приймає рішення в якому зазначається прізвище й ініціали кандидата, який відповідно до закону обраний Президентом України (п. 3 ст. 84).

Згідно Конституції України одна особа не може бути Президентом України більш ніж два строки підряд, тобто не більше 10 років (ч. З ст. 103).

Такі обмеження у часі встановлено у конституціях і законах більшості держав світу.

Мета обмеження — запобігти тривалому перебуванню при владі однієї і тієї ж особи, оскільки це може призвести до узурпації влади, встановлення культу особи і особистої диктатури.

Уперше в історії таке обмеження запровадила конституція США 1787 р.

Конституція Франції 1958 р. також обмежує перебування однієї людини на посаді президента двома строками підряд (10 років).

У ряді держав конституції встановлюють лише один строк перебування особи на посаді президента (наприклад, у Туреччині).

Дослівне тлумачення ч. З ст. 103 Конституції України дає підстави для висновку, що особа, громадянин України, який двічі поспіль обіймав посаду президента на повні строки, може у майбутньому знову, через один строк перебування на цій посаді іншої особи, змагатися за пост Президента України.

Конституція України встановлює певні вимоги щодо особи, яка претендує на посаду Президента України. Таких вимог п’ять.

По-перше, претендент має бути громадянином України.

По-друге, на день виборів має досягти 35 років, тобто це повинна бути зріла, з певним життєвим досвідом людина, здатна приймати відповідальні рішення.

По-третє, претендент на посаду президента повинен мати право голосу, тобто не бути позбавленим права участі у виборах.

По-четверте, він має проживати в Україні протягом останніх десяти років. Така вимога має дуже важливе значення, оскільки особа, яка претендує на ключовий пост у державі, повинна бути добре обізнана з життям народу, всебічно орієнтуватися у політичних, економічних і соціальних реаліях розвитку, мати чітку програму дій і почуття величезної відповідальності за долю держави та її народу.

По-п’яте, претендент на посаду президента повинен володіти державною мовою, тобто українською, мовою корінного етносу країни. Ця вимога є неперехідною, адже управляти суспільними і державними справами, не знаючи мови її громадян, державного діловодства, неможливо.

Конституція України не обмежує перебування на посту Президента України певними віковими рамками, як в інших державах світу.

Конституція встановлює спеціальні обмеження щодо особи, обраної Президентом України (п. 4 ст. 103). Зокрема Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об’єднаннях громадян, займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Важливе значення має визначення моменту, з якого новообраний Президент України вступає на посаду, коли закінчуються президентські повноваження його попередника.

Як правило, існує певний розрив у часі між офіційним оголошенням Центральною виборчою комісією результатів виборів і днем, коли новообраний президент приступає до виконання своїх повноважень.

Ця проблема має напрацьований світовий досвід. Так, у США за більш як 200 років сформовано й удосконалено усі процедурні питання перехідного періоду, який триває протягом трьох місяців після президентських виборів.

Новообраний президент США протягом усього перехідного періоду співпрацює з діючим президентом, який формально продовжує виконувати свої функції до вступу на посаду новообраного президента.

За Конституцією України новообраний Президент України вступає на пост не пізніше, ніж через тридцять днів після офіційного оголошення Центральною виборчою комісією результатів виборів. Ця процедура відбувається шляхом складання присяги народові України на урочистому засіданні Верховної Ради.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України (п. 1, п. 2 ст. 104). Отже, можемо зробити висновок, що момент складання присяги згідно із встановленою процедурою і є моментом вступу на пост Президента України й моментом закінчення повноважень попереднього президента.

Сама присяга українському народові, процедура її складання в урочистій обстановці за участю запрошених глав держав і урядів дружніх країн, дипломатичного корпусу, журналістів, керівників обласних державних адміністрацій і обласних рад та інших гостей покладають на Президента України велику відповідальність за проведення політики, яка б відповідала інтересам усього народу або його абсолютної більшості (враховуючи інтереси меншості). Саме на це і спрямований текст присяги: «Я (ім’я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників, піднімати авторитет України в світі» (ч. З ст. 104).

Конституція України встановлює й інші строки складання присяги, коли Президента України обирають на позачергових виборах. У такому випадку він має скласти присягу в п’ятиденний строк після офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів (п. 4ст. 104).

Отже, Президент України починає виконувати свої повноваження з часу складання присяги народові України і виконує їх до вступу на пост новообраного Президента України (п. 1 ст. 108).

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам.

Він на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження (тобто підзаконні нормативні акти), які є обов’язковими для виконання на усій території України. Указ Президента України це нормативно-правовий акт, адресований до невизначеного кола юридичних та фізичних осіб, державних оргнаів та організацій.

Розпорядження Президента України — це нормативно-правовий акт індивідуального, організаційного характеру.

Акти Президента України (укази), видані у межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23,24 ст. 106, скріплюються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання (п. 31 ст. 106), тобто ці акти контрасигнуються. Така практика поширена у ряді держав світу. Наприклад, в Італії (президент обирається парламентом) жоден акт президента не є чинним, якщо він не підписаний відповідним міністром, відповідальним за його виконання.

Контрасигнація — це процедура співпідписання акта, що й надає йому юридичної сили, правова передумова поділу відповідальності між главою держави, прем’єр-міністром, міністром, що спільно підписують акт. Це процедура обмеження конституційної самостійності президента при вчиненні певних дій і прийнятті важливих рішень.

Наприклад, щоб реалізувати своє конституційне право на призначення суддів Конституційного Суду (одну третю від загального складу, тобто 6 із 18) Президент України має право підписати указ лише тоді, коли проект його підписаний прем’єр-міністром України, міністром юстиції України і скріплений печатками.

Візування проекту указу цими посадовими особами не означає його контрасигнацію. Візування — це лише проставляння підпису і дати на проекті, що означає згоду з цим, актом і за формою, і за змістом, тому воно має лише внутрішньопроцедурний характер.

Контрасигнація ж означає засвідчення проекту указу, іншого документу підписом посадової особи держави і скріплення його печаткою державного органу, який ця посадова особа очолює.

• Конституція України визначає такі підстави для дострокового припинення повноважень Президента України:

• відставка;

• неможливість за станом здоров’я виконувати свої повноваження;

• усунення з поста у порядку імпічменту;

• смерть (п. 2 ст. 108).

Порядок припинення повноважень президента передбачено у статтях 109-112 Конституції України.

Згідно зі ст. 104 Конституції України повноваження президента припиняються в момент складання новообраним Президентом України присяги народові України на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного президента, тобто до моменту закінчення процедури складання присяги.

Конституція України визначила й певну умову для дострокового припинення повноважень Президента України (ст. 108).

• Однією з підстав дострокового припинення повноважень Президента України є його відставка, тобто добровільна, осмислена відмова від посади, на яку його було обрано.

Вона набуває чинності лише з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України (ст. 109). Отже:

• заява про відставку повинна бути проголошена ним особисто, а не опублікована у пресі, чи подана письмово у Верховну Раду України;

• заява про відставку повинна бути проголошена не де-небудь, не на засіданні уряду, а саме на засіданні Верховної Ради України;

• заява про відставку повинна бути проголошена самим Президентом України, а не представником президента у парламенті чи іншою довіреною особою.

Конституція України не передбачає давання згоди Верховної Ради України щодо відставки Президента України. Це виняткове право Президента України.

• Іншою підставою дострокового припинення повноважень Президента є неможливість Президента України за станом здоров’я виконувати свої повноваження.

Це має бути встановлено на засіданні Верховної Ради і підтверджено її рішенням, прийнятим більшістю від конституційного складу, на підставі письмового подання Верховного Суду України за зверненням Верховної Ради України і медичного висновку (ст. 110).

Для вирішення цього питання парламент повинен звернутися до Верховного Суду України з проханням про надання спеціального письмового подання, яке має надійти разом з медичним висновком про стан здоров’я Президента України.

Маючи необхідні офіційні документи щодо стану здоров’я особи, яка займає пост Президента України, Верховна Рада України більшістю від її конституційного складу (226 голосами) на пленарному засіданні приймає рішення про неможливість за станом здоров’я виконання Президентом України своїх повноважень. У рішенні (постанові) повинен бути чітко зафіксований час, з якого повноваження Президента України припиняються: чи з моменту його прийняття, чи з моменту оприлюднення рішення у засобах масової інформації тощо.

• Ще однією підставою дострокового припинення повноважень Президента України є його усунення у порядку імпічменту, тобто висловлення недовіри Президенту України.

Інститут імпічменту в конституційній практиці України є абсолютно новим. Він був запроваджений одночасно із заснуванням поста Президента України. Зміни, внесені до Конституції УРСР, передбачали можливість примусового усунення Президента з його поста, але сам термін «імпічмент» не застосовувався (ст. 114 Конституції УРСР).

Імпічмент — це виняткова і складна у процедурному плані діяльність Верховної Ради України. Її можуть застосовувати лише у випадках, передбачених Конституцією і чіткої регламентації законами. Оскільки закон про імпічмент президента не прийнятий, то процедура його здійснення ще не врегульована до кінця.

За Конституцією України підставою для порушення питання про імпічмент Президента України і його усунення з поста є вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 1 ст. 111).

Сам процес імпічменту можна умовно розділити на кілька етапів.

Перший — ініціювання питання про усунення президента з поста, маючи на це певну підставу(и), тобто достовірні і достатні дані, що свідчать про вчинення Президентом України діяння, яке містить ознаки державної зради або іншого злочину.

Це питання ініціюється більшістю депутатів від конституційного складу Верховної Ради України (226 і більше).

Другий етап: за наявності більшості депутатів, які підтримали ініціативу імпічменту, Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої входять спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Проте досі не прийнято Закону який би регламентував їх права, функції тощо.

Завданням цієї комісії є детальна, всебічна перевірка обставин, які стали приводом для порушення справи про імпічмент, з метою підготовки кваліфікованих висновків і пропозицій Верховній Раді України.

Третій етап полягає у тому, що за результатами розгляду висновків та пропозицій, які підтверджують наявність у діях президента ознак державної зради або іншого злочину, Верховна Рада України не менш як двома третинами голосів від її конституційного складу (300 і більше) приймає рішення про звинувачення президента у вчиненні ним дій, що кваліфікуються як державна зрада або інший злочин.

Прийняття Верховною Радою України рішення лише про звинувачення Президента України без вимоги про його усунення з поста у порядку імпічменту самостійного правового значення не матиме, оскільки згідно зі ст. 108 Конституції України воно не може слугувати підставою для дострокового припинення повноважень Президента України, тому що ст. 105 Конституції України гарантує Президентові України недоторканність на час виконання повноважень.

Аналізуючи зміст названих статей Конституції України, доходимо висновку, що прийняття Верховною Радою України постанови лише про звинувачення Президента України не може бути підставою для притягнення його до конституційної чи іншої відповідальності, оскільки його повноваження не припиняються, а отже, він має статус недоторканності (п. 1 ст. 105).

Четвертий етап передбачає ретельну перевірку Конституційним Судом України дотримання Верховною Радою України, спеціальним прокурором і спеціальною слідчою комісією конституційної процедури розслідування та розгляду справи про імпічмент і підготовки висновків та пропозицій.

П’ятий етап полягає у тому, що Верховний Суд України дає обгрунтований висновок Верховній Раді України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину. Якщо один із висновків засвідчить порушення конституційної процедури розслідування чи розгляду справи або що діяння не містять ознак злочину, процедура імпічменту не може бути продовжена.

Шостий етап — це розгляд Верховною Радою України питання про усунення з поста Президента України у зв’язку з імпічментом і прийняття рішення щодо цього.

Таке рішення може бути прийняте Верховною Радою України за наявності названих вище висновків Конституційного Суду України, Верховного Суду України і не менш ніж 3/4 кількості голосів депутатів від її конституційного складу. Отже, за імпічмент Президента України мають проголосувати не менше 338 народних депутатів України.

Через роздрібненість політичних сил, що мають своє представництво у парламенті, на сучасному етапі розвитку української державності реалізувати процедуру імпічменту Президента України практично неможливо. З іншого боку, враховуючи перехідний період, така ускладнена процедура реалізації імпічмента Президента України є додатковим захистом глави держави від можливих необгрунтованих чи надуманих звинувачень.

У державах світу, де запроваджено інститут імпічменту президента, процедура його реалізації ускладнена, щоб захистити його правовий статус. Наприклад, у США, де вперше і виник цей інститут, протягом їх історії питання про імпічмент президента поставало лише двічі. Уперше — ще у 1868 р. стосовно президента Джонсона. Для винесення йому імпічменту не вистачило лише одного голосу конгресмена.

Вдруге це питання постало у 1974 р. після порушення справи про імпічмент президента США. Р. Ніксон, який не чекаючи рішення Конгресу, добровільно пішов у відставку, проявивши мудрість і почуття відповідальності за престиж поста президента США.

• Ще однією причиною дострокового припинення повноважень Президента України є його смерть.

Можуть з’явитися й інші підстави, не вказані у ст. 108 Конституції України, а саме: обставини порушення президентом присяги, залишення держави з політичних мотивів і виїзд на постійне проживання в іншу країну тощо. Конституція України чітко вирішує питання, хто повинен виконувати президентські обов’язки на період до обрання і вступу на пост нового Президента України. Вони покладаються на Голову Верховної Ради України (ст. 112).

Відповідно до ч. 5 ст. 103 Конституції в період дев’яносто днів мають бути проведені вибори нового Президента України.

У ст. 112 Конституції чітко визначені ті з повноважень Президента України, які Голова Верховної Ради України, тимчасово виконуючи функції Президента України, здійснювати не може.

Вони передбачені пунктами 2, 6–8, 10–13, 22, 24, 25, 27, 28 ст. 106 Конституції України.

Президент України — обранець Українського народу, тому держава, усі гілки влади мають дбати про підтримання і забезпечення його високого престижу і авторитету.

Президент України уособлює Українську державу, представляє її у світовому товаристві націй і народів, у міжнародних організаціях і виступає від її імені.

Усередині країни Президент України забезпечує злагоджене функціонування всього державного механізму, він зобов’язаний усувати протистояння і непорозуміння, які можуть виникати між гілками влади, особливо законодавчою і виконавчою. Президент України повинен бути гарантом мирного еволюційного розвитку суспільства і держави, оскільки народ наділив його відповідним мандатом, який повинен бути використаний для поліпшення життєвого рівня і духовного та культурного розвитку народу України. За посягання на честь і гідність Президента України закон передбачає притягнення до відповідальності.

Звання Президента України охороняють Конституція та закони України, воно зберігається за ним довічно, якщо президент не був усунутий у порядку імпічменту (п. 2 ст. 108).