12. 2. Конституційний статус Президента України, його повноваження та взаємовідносини з гілками влади

З прийняттям Конституції України статус президента, його повноваження та місце у політичній системі суспільства визначені конституційними нормами та нормами чинного законодавства.

З часу заснування поста Президента України його статус визначався по-різному. Законом «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 року президента було проголошено «найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади» (ст. 114-1 Конституції).

У Законі «Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) України» редакцію ст. 114-1 було змінено, і президент став уже главою держави та главою виконавчої влади.

Ця зміна статусу мала принципове значення, оскільки надала президентові право представляти державу як всередині, так і на міжнародній арені і виступати від її імені.

Такий статус було збережено у ст. 19 Конституційного договору між Верховною Радою України і Президентом України 1995-1996 р., хоча ця формула принижувала, применшувала правовий статус Прем’єр-міністра України, який очолював уряд і лише координував діяльність Міністерств, центральних відомств.

Конституція України 1996 р. дещо уточнила статус президента, задекларувавши, що «Президент України є главою держави і виступає від її імені» (п. 1 ст. 102).

Історичний аналіз свідчить, що поєднання в одній особі функцій глави держави і глави виконавчої влади характерне для президентської форми правління, в якій уряд очолює сам президент (наприклад, у США). У напівпрезидентських республіках, зокрема в Україні, глава держави, повноваження якого функціонально тісно пов’язані з діяльністю уряду, всієї виконавчої влади, від неї дистанціюється. Форми і методи його діяльності мають специфічний характер, що зумовлено широтою його владних повноважень і рівнем відповідальності перед народом України.

Так, Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина (ст.102).

В юридичній літературі, не сформульовано чітке загальноприйняте визначення терміну глави держави. В СРСР, як і в ряді інших держав, функцію глави держави виконувала Президія Верховної Ради СРСР, аналогічно в УРСР — Президія Верховної Ради Української РСР як колективний орган.

У конституційному праві України також не дано визначення загальноприйнятого поняття глави держави.

У виданні «Конституционное (государственное) право зарубежных стран» сказано, що це найвищий її представник всередині і поза країною, який водночас є символом єдності нації і держави.

Кожна держава відчуває потребу у функціонуванні посадової особи, яка б забезпечила у ній конституційний порядок, стійкість усього механізму державної влади, а також її наступність і найвище представництво у міжнародних відносинах.

За Конституцією такою посадовою особою в Україні є Президент України, яка наділила його широкими владними повноваженнями насамперед у сфері взаємовідносин із законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади, у втіленні у життя зовнішньополітичного курсу держави тощо.

• Взаємовідносини президента з Верховною Радою України

Вони будуються на основі конституційних норм.

Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів з моменту складення ним присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (п. 1 ст. 104).

Він звертається з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України (п. 2 ст. 106); призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією (п. 7 ст. 106); призначає за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України (п. 11 ст. 106); має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, крім законів про внесення змін до Конституції України з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України (п. 30 ст. 106).

Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України, якщо:

• протягом одного місяця у Верховній Раді Україні не сформовано коаліцію депутатських фракцій відповідно до статті 83 цієї Конституції;

• протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

• протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися (п. 2 ст. 90).

Рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України приймається Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, його заступниками та головами депутатських фракцій у Верховній Раді Україні.

Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента (п. 3, 4, 5 ст. 90).

Президент України вносить кандидатури про призначення Верховною Радою України на посаду Прем’єр-міністра, а також Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, а також про призначення і звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п. 10, 14 ст. 106).

Президент України має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, а також право визначати подані ним проекти законів як невідкладні для їх розгляду Верховною Радою України (ст. 93).

Президент України має право вимагати скликати позачергову сесію Верховної Ради України із зазначенням її порядку денного (п. 2 ст. 83).

Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону із Верховної Ради України підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднення або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду (п. 2 ст. 94). Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У разі, якщо він не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліковується за його підписом. Президент України має у Верховній Раді України свого представника, який представляє його у відносинах з нею, здійснює аналіз ситуації, тощо.

• Взаємовідносини Президента України з Кабінетом Міністрів України, з місцевими державними адміністраціями.

Відповідно до п. 9 ст. 106 Конституції України Президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем’єр-Міністра України в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після одержання такої пропозиції.

Президент України вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України (п. 10 ст. 106).

Президент України зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності, а також скасовує акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (п.п. 15, 16 ст. 106).

Президент України має свого постійного представника у Кабінеті Міністрів України, який представляє його інтереси в уряді України і виконує ряд важливих інших доручень.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, а також указами Президента України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (п. 3 ст. 113).

Президент України за поданням Кабінету Міністрів України призначає на посади і звільняє з посад голів місцевих державних адміністрацій. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня (п. 5 ст. 118).

• Взаємовідносини Президента України з судовою гілкою влади.

Президент України призначає на посади та звільняє з посади третину складу Конституційного Суду України (п. 22 ст. 106), утворює суди у визначеному законом порядку (п. 23 ст. 106); здійснює помилування (п. 27 ст. 106).

Перше призначення на посаду професійного судді загальних судів строком на 5 років здійснює Президент України (п. 1 ст. 128).

Президент України призначає до Вищої ради юстиції трьох членів із двадцяти (п. 2 ст. 131). Президент України має свого постійного представника у Конституційному Суді України.

• Президент України бере участь у формуванні органів, які безпосередньо не відносяться до виконавчої та судової гілок влади.

Він, зокрема:

• призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України (п. 11 ст. 106);

• призначає на посаду та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питання телебачення і радіомовлення (п. 13 ст. 106);

• призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного Банку України (п. 12 ст. 106);

• вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби Безпеки України (п. 14 ст. 106).

Крім зазначених, Конституція України наділила Президента України рядом інших повноважень. Теза про те, що Президент України виступає від імені держави, означає, що він є її головним представником у міжнародних відносинах, наділеним відповідними владними повноваженнями.

Він здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України (п. З ст. 106); приймає рішення про визнання іноземних держав (п. 4 ст. 106); призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав (п. 5 ст. 106).

Аналіз тексту Конституції України дає підставу для висновку, що Президент України виступає найвищим представником влади як на міжнародній арені, так і всередині держави.

Про це свідчать і повноваження президента щодо надання громадянства України та його припинення, надання притулку в Україні, права на помилування засуджених, нагородження державними нагородами і відзнаками (п. 25,26,27 ст. 106).

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав та свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 102).

Крім цього, він забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (п. 1 ст. 106).

Президент України визначає порушення чи загрозу порушення державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і національної безпеки України та вживає відповідних оперативних заходів, включаючи і застосування сили. Він особисто приймає рішення про використання Збройних сил України у разі збройної агресії проти України і вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни (п. 19ст. 106).

Відповідно до закону Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози агресії, нападу, державній незалежності України (п. 20 ст. 106).

У разі необхідності Президент України приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує окремі місцевості зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України (п. 21ст. 106).

Успішному виконанню Президентом України цих та інших функцій сприяє те, що згідно з Конституцією України він є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 17ст. 106).

Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України — координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України (п. 18ст. 106, п. 1 ст. 107).

Президент України, як гарант прав та свобод людини і громадянина, зобов’язаний вживати заходів, спрямованих на захист їх правового становища, оскільки людина в Україні визнана найвищою соціальною цінністю (ст. 3).

У перехідних положеннях, які складають XV розділ Конституції України, Президента було наділено правом видавати укази з економічних питань, не врегульованих законом, тобто займатися певним видом нормотворчості. Однак це конституційне право Президента України було обмежено рядом формальних вимог Основного Закону держави.

По-перше, укази президента з економічних питань мали бути схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем’єр-міністра (n.4p.XV).

По-друге, у порядку права законодавчої ініціативи Президент України повинен був одночасно подати до Верховної Ради України й відповідний до цього указу законопроект (ст. 93).

Конституція встановлювала і спеціальну процедуру набрання чинності таких указів президента. Указ вступав у дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не приймала закон або не відхиляла поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діяв до набрання чинності закону з цього питання (п. 2,4 р. XV).

Таким чином, якщо Верховна Рада України протягом тридцяти днів схвалювала ініційований Президентом України проект закону і приймала його як закон, то указ президента з економічного питання не набирав чинності. В іншому випадку він набирав чинності і діяв до прийняття закону з цього питання.

Якщо Верховна Рада України не погоджувалася із законопроектом президента, відхиливши його більшістю від конституційного складу, указ Президента України не набирав чинності й економічне питання залишалося неврегульованим нормою права.

Отже, й у сфері законотворчої діяльності Президент України протягом трирічного строку, встановленого Конституцією 1996 p., відіграв активну роль, яка нині реалізується шляхом використання права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України, використання інституту вето на схвалені Верховною Радою України закони, які, на думку Президента України, не відповідають Конституції України.

• Здійснюючи повноваження глави Української держави Президент України:

• Присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

• Нагороджує державними нагородами;

• Встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

• Вирішує питання громадянства, приймає рішення про прийняття до громадянств України та припинення громадянства України;

• Приймає рішення про надання притулку в Україні;

• Створює у межах коштів, передбачених у державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі, інші допоміжні органи і служби тощо (п. 28 ст. 106).

Перелік повноважень Президента України у сфері нормативного регулювання найважливіших і найскладніших суспільних відносин, втілення вимог Конституції і законів України в життя, взаємовідносин із законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади, з іншими органами державної влади і місцевого самоврядування об’єктивно і закономірно вивищує його над трьома гілками влади, здійснюючи об’єднавчу, координуючу і мобілізуючу функції щодо їх діяльності у рамках Конституції України.