Структура Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні

Керівні посадовів особи ВР України: (ст.88)

1. Голова Верховної Ради України

2. Перший заступник Голови ВРУ

3. Заступник Голови ВРУ

Апарат Верховної Ради України та його керівник (п.35. ст. 85)

Комітети Верховної Ради України — 24 (ст.89)

З ПИТАНЬ ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ, ЯДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЯДЕРНОЇ БЕЗПЕКИ

ДЕРЖАВНОГО БУДІВНИЦТВА Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

БУДІВНИЦТВА, ТРАНСПОРТУ І ЗВЯЗКУ

СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ І ПРАЦІ

АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ, МАТЕРИНСТВА І ДИТИНСТВА

ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ

МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ, ФІЗКУЛЬТУРИ, СПОРТУ І ТУРИЗМУ

ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

НАУКИ І ОСВІТИ

БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ І КОРУПЦІЄЮ

КУЛЬТУРИ І ДУХОВНОСТІ

НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ

ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ, УПРАВЛІННЯМ Н/ГОСПОДАРСТВОМ, ВЛАСНОСТІ ТА ІНВЕСТИЦІЙ

ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

БЮДЖЕТУ

РЕГЛАМЕНТУ, ДЕПУТАТСЬКОЇ ЕТИКИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ВР УКРАЇНИ

ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

СВОБОДИ СЛОВА ТА ІНФОРМАЦІЇ

ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ І ПІДПРИЄМНИЦТВА

ПРАВ ЛЮДИНИ, НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН І МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ ВІДНОСИН

В ЗАКОРДОННИХ СПРАВАХ

У ПРАВАХ ПЕНСІОНЕРІВ, ВЕТЕРАНІВ ТА ІНВАЛІДІВ

СПЕЦІАЛЬНА КОНТРОЛЬНА КОМІСІЯ ВР УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Структура Верховної Ради України як представницького органу України

Депутатські фракції та групи ВРУ

Наша Україна — 100депутатів

Соціалістична партія України — 20 депутатів

Регіони України — 63 депутати

Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) — 19 депутатів

Компартія України — 59 депутатів

Центр — 18 депутатів

Соціал-демократична партія України (о). — 39 депутатів

Народно-демократична партія і партія промисловців і підприємців України — 17 депутатів — 20 депутатів

Демократичні ініціативи — народовладдя — 28 депутатів

Демократична аграрна партія — 22 депутати

Трудова Україна — 29 депутатів

Група “Союз” — 16 депутатів

Позафракційні

депутати — 30

Розділ 12. Президент україни

«Необмежена влада

розбещує свого володільця»

У. Пітт

12.1. Передумови виникнення інституту президентства

В Україні проблема реформування державної влади виникла після прийняття Верховною Радою Української РСР 12 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.

У ній вперше було проголошено, що «державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову».

За радянський період ідея розподілу влади вважалася буржуазною, яка у корені суперечила принципу народовладдя.

Конституція УРСР 1978 р. задекларувала, що «вся влада в Українській РСР належить народові. Народ здійснює державну владу через Ради народних депутатів, які становлять політичну основу Української РСР. Всі інші державні органи підконтрольні і підзвітні Радам народних депутатів» (ст. 2).

У цій Конституції було чітко визначено, що «Ради народних депутатів безпосередньо і через створювані ними органи керують усіма галузями державного, господарського, соціального і культурного будівництва, приймають рішення, забезпечують їх виконання, здійснюють контроль за проведенням рішень у життя» (ст. 82).

Таким чином, формально вся повнота влади у державі була зосереджена в руках Рад народних депутатів, керівництво якими здійснювала Комуністична партія.

Зрозуміло, що за таких умов про розподіл влади на три рівноправні гілки не могло бути й мови.

Одним із кардинальних кроків, спрямованих на реформування державної влади, стало заснування в Україні інституту президентства.

Термін «президент» походить від латинського praesidens, що означає «той, хто посідає попереду». Він застосовується до головуючих на різних зборах.

Інститут президентства як один із найважливіших інститутів сучасної політичної системи в більшості держав світу вперше виник у США.

Не сприймаючи монархію, яка діяла за принципом спадковості, засновники американської конституції передбачили обрання глави держави на загальних виборах і на чітко визначений строк.

Втілення цього принципу у життя створювало гарантію від узурпації влади, давало можливість впливати на розробку і здійснення політики безпосередньо виборцями, тобто народом США.

За Конституцією США 1787 р. президент поєднував у собі функції глави держави і глави уряду.

В Європі посада президента вперше була запроваджена у 1848 р. у Франції та Швейцарії. У XX ст. цю посаду широко запроваджували у багатьох державах світу. На сьогодні майже у 2/3 держав світу засновано посаду президента. В Україні на певних етапах її політичного розвитку інститут глави держави уособлювали висунуті на вершину політичної піраміди гетьмани Б. Хмельницький, К. Розумовський, І. Мазепа та інші.

Крах колоніальних імперій кінця XX ст. зумовив виникнення у нових незалежних державах інституту президенства.

Функції і повноваження президента у тій чи іншій державі не є тотожними.

В одних державах президент є лише главою держави, в інших — одночасно й главою уряду.

В одних країнах президента обирають безпосередньо виборці (громадяни), в інших — представницький орган, тобто парламент.

У колишній Українській РСР окремі президентські функції виконувала Президія Верховної Ради УРСР.

25 червня 1991 р. Верховна Рада Української РСР ухвалила Постанову «Про вибори Президента Української РСР».

У п. 1 цієї Постанови було визнано за доцільне заснувати пост Президента Української РСР до прийняття нової Конституції Української РСР.

Постанова передбачала, що вибори Президента Української РСР мають відбутися ще у 1991 р.

Верховна Рада УРСР 5 липня 1991 р. прийняла три закони, присвячені цьому питанню, а саме: «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР», «Про Президента Української РСР», «Про вибори Президента Української РСР».

Новою главою 12.1, присвяченою посаді Президента, було доповнено Конституцію Української РСР.

У цих законах визначилися статус і повноваження, умови й порядок обрання Президента Української РСР.

1 грудня 1991 р. всенародним голосуванням вперше був обраний Президент Української РСР.

Світова практика засвідчує, що для стабільності конституційного ладу, узгодженого функціонування державного механізму і вищого представництва у міжнародних відносинах інститут президентства сьогодні, як ніколи раніше, є об’єктивно необхідним. Тому президент наділяється, як правило, широкими владними повноваженнями, що сприяє забезпеченню функціонування державних структур.

Саме в такому аспекті закріплені повноваження Президента України, який згідно п. 1 ст. 102 Конституції України є «главою держави і виступає від її імені». Глава держави — це особа (орган), яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії і здійснює верховне представництво держави у внутрішньо і зовнішньо-політичних відносинах.

Визнання Президента України главою держави має принципове значення. Повноваження Президента України сформульовані у Конституції таким чином, що це вимагає від нього бути політично відповідальним за діяльність державної влади.

Юридичною формою глави держави в Україні згідно Конституції України (ст. 102) є Президент України.

Як свідчить світовий досвід, нормальному представництву держави у внутрішній політиці і міжнародних відносинах більше відповідає стан, коли президенту належить статус глави держави, а не просто вищої (найвищої) посадової особи або глави виконавчої влади.

Важливим завданням президента будь-якої держави є забезпечення функціонування органів державної влади, всього державного апарату в режимі конкретного політичного курсу.

Ось чому, політична позиція президента, відіграє роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками державної влади.