11.9. Правовий статус народного депутата України
Статус депутата — це його правове положення в представницькому органі державної влади, яке визначається сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, які пов’язані з політико-правовою природою депутатського мандата, тобто з його виникненням, строком дії, терміном припинення його дії, а також повноваженнями депутата, його підконтрольності та відповідальності.
Статус народного депутата України визначається Конституцією України, та законом України «Про статус народного депутата України» від 17. 11. 1992 р. зі змінами та доповненнями, внесеними до нього.
Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України — парламенті держави та відповідальні перед ним. Всі вони покликані виражати волю виборців та захищати їх суспільні інтереси, а також брати найактивнішу участь у здійсненні законодавчої та контрольної функцій Верховної Ради України, як цього вимагає від них Конституція України.
У відповідності до Конституції України народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день проведення виборів досяг 21 року, проживає в Україні протягом останніх п’яти років (п. 2 ст. 76).
Народним депутатом України не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку (п. 3 ст. 76).
Народні депутати України обираються громадянами України, які мають право голосу на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування за пропорційною системою виборів.
Основні конституційні вимоги до статусу народного депутата України:
• здійснення депутатських повноважень на постійній основі;
• несумісність статусу депутата із заняттям будь-якої іншої виробничої чи службової посади, за винятком викладацької, наукової та іншої творчої роботи у неробочий час;
• непорушність депутатських повноважень;
• недоторканність депутата;
• рівноправність депутатів;
• гарантування державою необхідних умов для ними своїх депутатських повноважень.
Повноваження народного депутата України починається від дня відкриття першої Верховної Ради України з моменту складання ним присяги. Зміст присяги: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників» (п. 2 ст. 79).
Присягу зачитує найстарший за віком народний депутат України перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України, після чого кожний депутат скріплює текст присяги своїм підписом (п. 4 ст. 79).
Відмова скласти присягу має наслідком втрати депутатського мандата (п. 5 ст. 79).
Проте ні Конституцією України, ні Законом України «Про статус народного депутата України» не прописано механізму його відповідальності за порушення чи недодержання вимог прийнятої ним присяги.
У відповідності до Конституції України повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України (п. 1 ст. 81).
Повноваження народного депутата України припиняються достроково в разі:
• складання повноважень за його особистою заявою;
• набранням законної сили обвинувальним висновком щодо нього;
• визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
• припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України (п. 2 ст. 81).
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається Верховною Радою України на пленарному засіданні більшістю голосами депутатів від конституційного складу Верховної Ради України у випадку складання повноважень за особистою заявою або припинення громадянства чи виїзду на постійне проживання за межі України.
Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається судом у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, або визнання його недієздатним, або безвісно відсутнім. Якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності і ці обставини ним не усунуто, то рішення про дострокове припинення депутатських повноважень приймається судом.
В разі смерті народного депутата України депутатські повноваження припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть. Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України — в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.
У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії чи виборчого блоку політичних партій або виходу народного депутата України зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону (який ще не прийнято) за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення (п. 6 ст. 81). Цей інститут імперативного характеру мандата члена праламенту введено в дію з 1 січня 2006 року і він спрямований на заборону депутатом переходити із однієї в іншу фракцію.
Подання про дострокове припинення повноваження народного депутат України до суду має право вносити Голова Верховної Ради України за власною ініціативою або ініціативою не менше 25 народних депутатів України у зв’язку з обранням або призначенням народного депутата України на посаду, зайняття якої несумісне з виконанням депутатських повноважень, а також, якщо протягом місяця після визнання депутатського повноваження народний депутат України не залишив попереднє місце роботи й не передав свою трудову книжку із відповідним записом про звільнення з роботи до апарату Верховної Ради України.
Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи працювати на посаді у державній службі.
Статус депутата Верховної Ради України несумісний із виконанням будь-якої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди.
Непорушність депутатських повноважень означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата України, за винятками, передбаченими Конституцією України та Законом України «Про статус народного депутата України».
Вони (повноваження) не обмежуються навіть при запровадженні надзвичайного чи вйськового стану.
Недоторканність народного депутата України полягає в тому, що він не може бути притягнений до кримінальності, затриманий чи заарештований, або підданий заходам адміністративного стягнення, яке накладається у судовому порядку без згоди Верховної Ради України (п. 3 ст. 80).
Не допускається догляд, обшук, затримання депутата, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового приміщення, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних розмов і застосування інших заходів, що обмежують свободу народного депутата України.
Кримінальну справу щодо народного депутата України може порушити тільки за наявності підстав, Генеральний прокурор України.
Держава, гарантуючи необхідні умови для здійснення народнми депутатами України своїх депутатських повноважень, зобов’язана забезпечити їх непорушність, недоторканність, додержання процедури дачі згори на притягнення до кримінальної відповідальності; надавати їм інформаційну та юридичну допомогу тощо.
Народний депутат України має депутатське посвідчення й нагрудний знак, які він одержує після складання присяги.
Закон України «Про статус народного депутата України» визначає права та обов’язки народного депутата України у Верховній Раді України та її органах, а також обов’язку перед виборцями. До них належать такі:
• мати ухвальний голос під час розгляду всіх питань на засіданні Верховної Ради України та її органів до складу яких депутат входить;
• мати один голос у Верховній Раді України та її органах, членом яких депутат є;
• обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;
• право законотворчої ініціативи у Верховній Раді України;
вносити проекти законів, постанов, інших актів на розгляд Верховної Ради України;
• брати участь у перевірках додержання законів державними органами, підприємствами, установами та організаціями;
• брати участь у депутатському розслідуванні;
• інформувати Верховну Раду України про виконання її доручень тощо.
Народні депутати України мають право об’єднуватися в депутатські фракції, інші депутатські формування.
Важливим правом народного депутата України є депутатський запит, викладений в письмовій формі на засіданні Верховної Ради України до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від підпорядкування і форм власності.
Всі ті керівники органів підприємств, установ і організацій, кому був адресований депутатський запит, зобов’язані повідомити народного депутата України про результати його розгляду (ст. 86).
Народний депутат має право на депутатський запит і до Президента України на пленарному засіданні Верховної Ради України. Для цього потрібно, щоб депутатський запит підтримали шляхом голосування не менше третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.
Обов’язки народних депутатів України, обраних від політичних партій і виборчих блоків за пропорційною (партійною) системою, чітко не виписані у законі. Проте вони зобов’язані:
• підтримувати тісні зв’язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про реалізацію своєї передвиборчої програми;
• брати участь у здійсненні контролю за виконанням законів, інших актів Верховної Ради України та її органів;
• вивчати громадську думку, потреби й запити населення, вносити пропозиції та вживати інших заходів щодо їх урахування і вирішення;
• вести регулярний прийом виборців тощо.
Сумлінне, професійне, відповідальне виконання депутатами своїх обов’язків є гарантією вирішення проблем, від яких залежить розвиток економіки України, підвищення життєвого рівня всього народу, розвиток його культури і духовності.
СТРУКТУРА ВЕРХОВНОЇ
РАДИ УКРАЇНИ ЗГІДНО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ,
1996 Р.
Керівні посадові
особи ВРУ:
1. Голова Верховної
Ради України
2. Перший заступник
Голови ВРУ
3. Заступник Голови
ВРУ
Органи Верховної
Ради України:
Комітети ВРУ,
Комісії спеціальні і слідчі
Рахункова палата
ВРУ
Уповноважений
ВРУ з прав людини
Депутатські
фракції та групи у Верховній Раді
України
Аппарат Верховної
Ради України
Громадсько-політична
консультативна рада при голові ВР
України
Функції Верховної
Ради України
Законодавча,
представницька
контрольна
установча
