3. 2. Види конституційно-правових відносин

Конституційно-правові відносини класифікують за їх суб’єктами і об’єктами.

Залежно від суб’єктів конституційно-правові відносини поділяють на такі види:

• Відносини, де однією стороною є народ-суверен як єдине ціле, як першоджерело влади, а іншою — державні органи.

• Відносини, де однією стороною є громадянин України як носій конституційних прав та обов’язків, а іншою — державні органи, що зобов’язані створити необхідні умови для реалізації громадянами своїх прав та свобод.

• Відносини, де сторонами є державні органи, громадяни та громадські організації:

– між органами державної влади;

– між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;

– між органами державної влади та судовими органами і прокуратурою;

– між органами державної влади та громадянами;

– між органами державної влади та громадськими організаціями.

• Відносини, де однією стороною є депутат, а іншою — державний орган або трудовий колектив.

Суб’єкт — головна фігура у конституційно-правових відносинах, коло яких утверджують норми Конституції.

Наука розрізняє суб’єкти права і суб’єкти правовідносин.

Суб’єкти конституційного права — це встановлені нормами Конституції носії юридичних прав і відповідних обов’язків.

Суб’єкти конституційно-правових відносин — це носії конституційно-правової правоздатності, спроможні реалізувати її безпосередньо у даних відносинах.

Об’єкти конституційно-правових відносин слід розуміти як певні дії, особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси і потреби суб’єктів цих відносин.

3.3. Суб’єкти конституційно-правових відносин

Суб’єкти конституційно-правових відносин, тобто їх учасники, є найрізноманітнішими. Вони мають чимало спільного з суб’єктами інших правовідносин, тобто мають певний правовий статус, наділені відповідною правоздатністю, виробили механізм реалізації своїх повноважень.

Крім цього, їм властивий ряд специфічних ознак.

Перш за все — це відносини влади, а тому їх суб’єкти наділені винятковими повноваженнями, а дії та вчинки мають переважно владно-імперативний характер.

По-друге, суб’єкти цих відносин наділені неоднаковими правами та обов’язками, тобто різною за змістом правоздатністю.

Так, із учасників суспільних відносин правоздатністю, яку має народ України — суверен влади у державі, не наділені інші суб’єкти конституційно-правових відносин.

По-третє, їх характерною рисою є особливий механізм реалізації їхніх повноважень.

Така реалізація здійснюється безпосередньо за допомогою норм конституційного права, наприклад обрання Президента України шляхом всенародного голосування, або за допомогою норм інших галузей права (право на недоторканність житла).

По-четверте, деякі суб’єкти цих відносин виступають лише як їх учасники і не можуть бути суб’єктами інших правових відносин, наприклад, територіальні утворення.

По-п’яте, особливий, субординаційний характер мають зв’язки між суб’єктами конституційного права та суб’єктами інших правових відносин. Ці зв’язки нерівноправні, командні щодо іншого суб’єкта.

Суб’єкти конституційно-правових відносин наступні:

• Український народ — суверен влади на всій території держави;

• Громадяни України, особи без громадянства та іноземці;

• Українська держава;

• Органи державної влади України;

• Народні депутати України, посадові, службові особи;

• Політичні партії та громадські організації, трудові колективи;

• Територіальні громади, органи та інші суб’єкти місцевого самоврядування;

• Адміністративно-територіальні одиниці, передбачені Конституцією і законами України;

• Підприємства, установи, організації усіх форм власності тощо.

Наведений перелік не є вичерпним, тому що суб’єктами цих відносин є й інші державні установи, організації, збори громадян тощо.