10.4 Поняття виконавчої влади

Одним із конституційних принципів демократичної, правової держави є універсальний принцип розподілу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу і судову.

Принцип розподілу влади є важлива конституційна гарантія від узурпації влади в руках однієї із гілок або однієї особи.

Сам термін «розподіл влади» є умовним, бо державна влада, як носій суверенітету держави завжди була, є і буде єдиною та неподільною, її функції спрямовані на вирішення загальнодержавних проблем в інтересах народу.

Різні гілки влади повинні співробітничати між собою, своїми діями доповнювати одна одну, залишаючись в той же час незалежними одна від одної.

Згідно ст. 6 Конституції України, кожна із трьох гілок влади займає своє місце в системі державної влади в Україні і виконує тільки притаманні їй завдання і функції.

Першою серед рівних є законодавча гілка влади. Ще Дж. Локк і І. Кант визнавали пріоритет законодавчої влади над виконавчою.

В. Чирків зазначає, що перше місце серед гілок влади належить законодавчій. Виконавча і судова влади, маючи свою сферу діяльності, діють від імені та на виконання законів, які приймає законодавча гілка влади.

Отже, закони лежать в основі діяльності всієї системи влади у демократичній державі.

Виконавча влада вважається другою за значенням і за масштабами діяльності гілкою влади.

Вона є відносно самостійною гілкою єдиної державної влади в Україні — атрибутом державно-владного механізму.

Вчені юристи дають різні визначення поняття «виконавча влада».

Одні визначають виконавчу владу як одну із трьох гілок державної влади, котра організовує і спрямовує внутрішню і зовнішню діяльність держави, а також забезпечує здійснення втіленої в законах волі народу, охорону прав і свобод людини і громадянина.

Другі характеризують її як владу правозастосовчу, на яку покладається функція виконання законів, що приймаються парламентом, тобто законодавчою гілкою влади.

А.В. Колпаков вважає, що виконавча влада — це здатність держави за допомогою управлінської діяльності реалізовувати веління законодавчої влади.

В свою чергу І. Полянський визначає, що виконавча влада — це державна влада, яка передбачає наявність особливих ланок державного апарату, діяльність яких спрямована на реалізацію загальних норм, установлених суб’єктами законодавчої (представницької) влади з метою регулювання різних сторін суспільного життя.

На нашу думку виконавча влада — це сукупність державних органів та установ, завданням яких є здійснення широких владних функцій з метою вирішення економічних і соціально-культурних проблем в інтересах суспільства.

Виходячи із аналізу норм Конституції України, можна прийти до висновку, що органи виконавчої влади вирізняються від інших органів державної влади.

По-перше, вони не приймають закони, а забезпечують управління економічної і соціально-культурної сфери властивими їй формами і методами.

Масштаби функціонування виконавчої влади є найбільш об’ємними в державі, ось чому у ній сконцентрована фактична міць і авторитет держави.

По-друге, виконавча влада відрізняється від інших двох гілок влади своїм призначенням служити народові, організовуючи виконання (втілення у життя) законів, і прийнятих рішень на всій території держави.

Виконавча влада наділена функцією організовувати виконання законів та інших нормативно-правових актів, приймаючи у зв’язку з цим певні свої рішення.

Отже, розподіл між представницькою і виконавчою владою проходить у співвідношенні двох елементів — прийняття рішення на виконання закону і втілення його у життя. Для виконавчої влади виконання рішень законодавчої гілки влади становить основний зміст її діяльності.

По-третє, виконавча влада в Україні здійснюється органами виконавчої влади різних рівнів, які наділені певною виконавчою компетенцією, яка не притаманна ні законодавчій, ні судовій гілкам влади.

Всі вони функціонують самостійно в межах своєї чітко визначеної конституцією і законами компетенції.

Система цих виконавчих органів побудована в ієрархічному порядку, при якому органи нижчестоящого рівня підпорядковані органам вищестоящого рівня.

Згідно з ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Центральними органами виконавчої влади є міністерства, відомства, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

На місцях виконавчу владу здійснюють місцеві органи виконавчої влади — місцеві державні адміністрації, які підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня (ч. 7 ст. 118 Конституції).

Всі органи виконавчої влади наділені державно-владними повноваженнями, без яких орган держави не зміг би виконувати покладені на нього завдання, забезпечити свою участь у діяльності механізму держави.

Проте, і досі ще не був врегульований законом правовий статус Кабінету Міністрів України, а також потребує уваги питання законодавчого закріплення статусу кожного окремого органу виконавчої гілки влади, й усієї їх системи в цілому.

По-четверте, виконавча гілка влади відрізняється від інших гілок своїми специфічними методами діяльності. Її характеризує поєднання таких основних елементів механізму проведення у життя владної волі, як примус, переконання, авторитет, традиції тощо.

Таким чином ми бачимо, що органи виконавчої влади, здійснюючи свої конституційні повноваження, використовуючи лише притаманні їм форми і методи при здійсненні завдань внутрішньої і зовнішньої політики держави.