2. 3. Конституційне право України як навчальна дисципліна

Конституційне право України як навчальна дисципліна — це система знань, сформованих наукою конституційного права, практикою його творення і втілення у життя.

Навчальна дисципліна «Конституційне право України» розкриває суть поняття конституційного права, його предмет, методи і систему, функції, джерела тощо.

У курсі конституційного права висвітлено найважливіші положення вчення про конституціоналізм, конституцію, її юридичні властивості, основні принципи та інститути, структуру, порядок тлумачення, реалізації та необхідність її охорони.

Серед інститутів конституційного права як пріоритетний висвітлено інститут основ конституційного ладу, його система і гарантії. Розкрито поняття державного і суспільного ладу, їх основні принципи.

Першочергового значення надано висвітленню громадянських, політичних та інших прав громадян України.

Одним із центральних є питання влади, зокрема державної і влади народу. Конституційне право України висвітлює як загальні засади організації і здійснення державної влади, так і окремих її гілок — законодавчої, виконавчої, судової, а також інституту Президента України.

Воно аналізує загальний конституційний статус Президента України як глави держави, гаранта конституції, державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання прав і свобод людини і громадянина.

Чільне місце у вивченні конституційного права України посідають питання організації і діяльності органів виконавчої влади та аналізу їх правових актів.

Важливою проблемою є аналіз судової системи України, основних засад судочинства, а також статусу Конституційного Суду України.

Курс конституційного права передбачає висвітлення основних засад територіального устрою України, а також системи місцевого самоврядування.

Вивчення курсу конституційного права України допомагає ліпше оволодіти іншими навчальними дисциплінами, глибше пізнати діалектику розвитку суспільства, роль держави у поліпшенні матеріального життя всіх її громадян, духовному розвитку і розквіту кожної людини, у захисті її прав і свобод.

Розділ 3 конституційно-правові відносини та їх загальна характеристика

3.1. Поняття конституційно-правових відносин

Правовідносини є головним засобом втілення юридичних норм у поведінці людей. Норми права виявляють свої регулятивні властивості тільки тоді, коли вони починають функціонувати у правовідносинах.

Конституційно-правові відносини забезпечують зв’язок Основного закону держави з найважливішими соціально-економічними, політичними процесами, що відбуваються у суспільстві і є результатом дії норм конституційного права.

Таким чином, змістом конституційно-правових відносин є юридичний зв’язок між суб’єктами у формі визначення їх прав і обов’язків, передбачених відповідною правовою нормою конституційного права України.

Конституційно-правові відносини є основою правового регулювання у сфері політико-державного управління.

Вони є різновидом політико-правових зв’язків, тому що пов’язані з правовим регулюванням політико-правових процесів, як, наприклад, з реалізацією державними структурами владних повноважень, з визначенням правового статусу людини і громадянина, з функціонуванням політичних партій та інших суб’єктів політичного процесу.

Отже, вивчення і наукове осмислення правових, в тому числі конституційно-правових відносин, є одним із найважливіших питань у теорії конституційного права.

Це дає змогу чітко відмежувати конституційне право від інших галузей національної правової системи, розкрити його функціональне призначення, особливості регламентованих ним правових зв’язків.

Конституційно-правові відносини — це результат дії норм конституційного права. Основою їх виникнення є безпосередня практична діяльність суб’єктів конституційного права.

Для конституційно-правових відносин характерні наступні специфічні ознаки.

• Усі вони суттєві, оскільки виникають у сфері реального народовладдя. Інші суспільні відносини тією чи іншою мірою їм підпорядковані.

• Вони є різновидом політико-правових відносин, тому що формуються у сфері політики у широкому значенні цього слова, тобто боротьби за владу різних політичних сил, верств населення тощо. Ось чому для них характерні імперативність, провідна роль у багатогранній системі правових відносин.

• Конституційно-правовим відносинам властиве особливе коло суб’єктів, головною ознакою яких є здійснення державно-владних повноважень шляхом нав’язування своєї волі іншим суб’єктам.

• Для них характерний особливий спосіб реалізації прав та обов’язків учасників цих відносин. В одних випадках їх реалізують безпосередньо, в інших — за допомогою норм інших галузей права, які конкретизують, деталізують ці права і обов’язки.

• Усі вони виникають і реалізуються у сфері владної діяльності держави, яка є основною формою вияву народовладдя в Україні.