9. 2. Основні принципи виборів

Основні принципи виборів — це основоположні засади, на базі яких відбуваються вибори.

Конституція України визначає, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного, прямого виборчого права і шляхом таємного голосування (ст. 7).

Отже, виборцям гарантоване вільне волевиявлення. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.

Принцип вільного волевиявлення є універсальним і відповідає усім міжнародним стандартам демократії.

Закріплення його на конституційному рівні робить його обов’язковим для усіх видів виборів.

Принцип загального виборчого права означає, що усі громадяни України, які на день голосування досягла 18 років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними, мають активне виборче право, тобто право обирати. Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України забороняється.

Здійснення виборчого права зупинено для осіб, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі.

Щодо пасивного виборчого права громадян, тобто право бути обраним, то воно залежить від виду виборів.

Право бути обраним депутатом сільської, селищної, міської ради наступає після досягнення громадянином на день виборів 18 років, народним депутатом України -21 року, Президентом України — 3 5 років.

Принцип рівності виборчого права означає, що всі громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах, кожний виборець має лише один голос, кожний голос виборця має однакову вагу з голосом іншого виборця, тобто кожний виборець впливає на результати виборів однаково.

Рівність голосів на виборах забезпечується утворенням виборчих округів з приблизно однаковою кількістю виборців, тобто створенням єдиних норм представництва у парламенті чи органі місцевого самоврядування.

Принцип прямого виборчого права означає право громадян обирати кандидатів на виборах безпосередньо, тобто голосувати прямо за конкретного кандидата у депутати, президенти.

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням виборців не допускається, їм гарантована повна свобода волевиявлення.

9. 3. Види виборів та виборчих систем

Вибори — багатогранне і складне суспільне явище. У них беруть участь майже всі або абсолютна більшість виборців. Це наймасовіший політичний процес, який відбувається у рамках чинного законодавства.

Залежно від підстав вибори можна класифікувати за наступними ознаками.

1. За територіальною:

• загальнодержавні (на території усієї держави): вибори до Верховної Ради України, вибори Президента України;

• місцеві, вибори до представницьких органів місцевого самоврядування; вибори сільських, селищних, міських голів.

2. За об’єктом:

• вибори до парламенту держави — Верховної Ради України;

• вибори Президента України;

• вибори представницького органу Автономної Республіки Крим — Верховної Ради АРК;

• вибори представницьких органів самоврядування сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;

• вибори сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення:

• чергові вибори народних депутатів України проводяться у зв’язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення (п.2 ст.15 Закону). Вони відбуваються в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Верховної Ради України (п.1 ст.77).

• чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України (п.5 ст.103).

• Чергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів проводяться у зв’язку з закінченням визначеного Конституцією України строку повноважень місцевої ради та сільського, селищного і міського голови. Рішення про проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних і міських голів приймає Верховна Рада України. Рішення про проведення чергових виборів депутатів Верховної Ради АР Крим приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Конституції України. Чергові вибори депутатів сільських, селищних і міських голів відбуваються одночасно з виборами народних депутатів України (п.2 ст.14 Закону).

• Позачергові вибори:

• Позачергові вибори народних депутатів України призначаються Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України і відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України. (п. 3 ст.15; п.3 ст.16 Закону).

• Позачергові вибори Президента України відбуваються у випадках, передбачених Конституцією України і проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень (п. 5 ст. 103):

• проголошення Президентом України особисто заяви про свою відставку на засіданні Верховної Ради України;

• опублікування рішення ВР України про підтвердження неможливості виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я;

• опублікування рішення ВР України про усунення Президента з поста в порядку імпічменту;

• прийняття постанови ВР України про призначення позачергових виборів у зв’язку із смертю Президента України. (п.3 ст. 15; п.4 ст. 17 Закону).

• Позачергові вибори депутатів ВР АР Крим місцевих рад та сільських, селищних, міських голів призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови (п.3 ст. 14 Закону).

Повторні вибори:

• Повторні вибори Президента України проводяться у випадках:

• якщо до виборчого бюлетня для голосування було включено не більше двох кандидатів на пост Президента України і жодного з них не було обрано;

• якщо всі кандидати на пост Президента України, включені до виборчого бюлетня, до дня виборів або до дня повторного голосування зняли свої кандидатури (п.4 ст.15 Закону);

• повторні вибори Президента України відбуваються в останню неділю дев’яностоденного строку з дня прийняття Постанови Верховної Ради України про призначення повторних виборів (п.7 ст.17);

Постанова ВР України про призначення повторних виборів приймається не пізніше як на п’ятнадцятий день після дня внесення до ВР України відповідного подання Центральної виборчої комісії (п.8 ст.17).

• Повторні вибори депутата (-ів) призначаються територіальною виборчою комісією в порядку, встановленому Законом у разі визнання виборів депутата (-ів) у цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулись, або у разі визнання особи такою, яка відмовилась від депутатського мандата (за мажоритарної системи виборів).

• Повторні вибори сільського, селищного, міського голови призначаються територіальною виборчою комісією у разі визнання місцевих виборів недійсними чи такими, що не відбувались, або у разі визнання особою такою, яка відмовилась від посади сільського, селищного, міського голови (п.4 ст.14 Закону). (За мажоритарної системи виборів.)

• Проміжні вибори:

• Проміжні вибори депутата призначаються територіальною виборчою комісією у разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного в цьому одномандатному окрузі. (п.5 ст.14 Закону).

• Перші місцеві вибори:

Вони призначаються відповідно Верховною Радою АР Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською радою, якщо інше не передбачено Законом, у разі об’єднання чи поділу адміністративно-територіальної одиниці або територіальної громади (п.6 ст. 14 Закону).

За кількісною ознакою участі виборців:

• загальні, коли в них, згідно із законом, повинні взяти участь

усі громадяни, які мають право голосу;

• проміжні, коли поповнюється склад, місцевих рад у разі дострокового вибуття окремих депутатів або визнання в окремих округах виборів недійсними.

За правовими наслідками:

• дійсні, проведені з дотриманням вимог Конституції України і виборчого законодавства;

• недійсні, у ході яких були і належним чином документально зафіксовані порушення чинного виборчого законодавства, що вплинули на підсумки виборів.

• За порядком визначення результатів виборів розрізняють такі виборчі системи:

— мажоритарну;

— пропорційну;

— змішану.

Мажоритарна є найстарішою із виборчих систем. Назва її походить: від французького «majorite», що означає «більшість».

Згідно з виборами за мажоритарною системою депутатський мандат від округу одержує той кандидат у депутати, який отримав встановлену Законом більшість голосів виборців.

У майже 90 країнах світу застосовують мажоритарну систему, в тому .числі у США, Великобританії, Франції, Канаді, Італії та ін.

Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:

• мажоритарну систему абсолютної більшості;

• мажоритарну систему відносної більшості;

• мажоритарну систему кваліфікованої більшості.

Як правило, за мажоритарною системою виборчі округи бувають переважно одномандатними.

В одномандатних округах голосують за персонального кандидата, а в багатомандатних — як за певних осіб, так і за партійні списки.

Багатомандатні округи створюють у США, Росії, Японії, в тому числі й в Україні.

Мажоритарна система абсолютної більшості для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто наслідки голосування визначають за формулою 50% + 1 голос.

За цією системою обов’язковий нижній поріг участі виборців у голосуванні.

Перевага мажоритарної системи — у її демократизмі, оскільки вона враховує інтереси більшості виборців.

Недолік її у тому, що за цією системою можливе повторне голосування або повторні вибори за умови, якщо кандидат не одержав 50% + 1 голос. А повторне голосування, як правило, призводить до зменшення, зниження активності виборців.

В Україні ще донедавна застосовували мажоритарну систему при підрахунку голосів на парламентських і місцевих виборах.

Тепер вона збереглася лише на виборах Президента України.

Мажоритарна система відносної більшості (або простої більшості) є найпростішим різновидом мажоритарної системи.

За нею обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців порівняно з іншими кандидатами.

За умови однакової кількості набраних голосів двома чи більше кандидатами застосовують процедуру жеребкування.

Перевага цієї системи у тому, що голосування відбувається в один тур і законодавство не встановлює обов’язковий мінімум участі у ньому виборців. Її серйозний недолік, на наш погляд, у тому, що вона не дає змоги враховувати інтереси більшості виборців. Тут кандидат у народні депутати може бути обраний і абсолютною меншістю, а це вже суперечить основоположному принципу демократії: в суспільстві проводиться політика більшості, яка і враховує інтереси та потреби меншості.

Нині в Україні мажоритарна система відносної більшості була запроваджена частково на парламентських і повністю на місцевих виборах у 1998р.

225 народних депутатів України обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 p.

Вибори депутатів сільських, селищних і міських рад до 2006 р. проводились в Україні за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділялася вся територія села, селища, міста, району в місті.

Вибори сільського, селищного, міського голови проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами села, селища, міста (п. 2, ст. 3 Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

Вибори депутатів районної ради проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких відповідають межам відповідних сіл, селищ, міст районного значення, що входять до цього району.

Вибори депутатів обласної ради проводилися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких є одночасно межами районів та міст обласного значення, що входять до області (п. 4 цього Закону, який втратив чинність у 2005 році).

Мажоритарна система кваліфікованої більшості передбачає, що обраним вважається той кандидат (або список кандидатів), який отримав кваліфіковану більшість голосів виборців. Вона встановлюється законодавством і, як правило, завжди перевищує абсолютну більшість.

Її позитивний фактор — можливість якнайповніше виявити волю усіх виборців або їх кваліфікованої більшості.

Недолік цієї системи — внаслідок низької активності виборців під час голосування вона стає нерезультативною: вибори можуть не відбутись через низьку явку виборців на виборчі дільниці. Вона є результативною у тих державах, де участь у виборах є конституційним обов’язком, а не тільки правом.

До 1993 р. мажоритарну систему кваліфікованої більшості застосовували в Італії при виборах сенату. Діє вона нині також у Чилі.

Іншим видом виборів є пропорційна система, яку застосовують майже у 60 державах світу.

Вперше вона була запроваджена у Бельгії в 1889р. Сьогодні вона діє у ФРН, Італії, Іспанії, Ізраїлі, Португалії та інших державах.

В Україні вперше, 26 квітня 2006 р. відбулись вибори до Верховної Ради України, Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних і міських голів за пропорційною системою у відповідності до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних міських голів» від 6 квітня 2004 року.

За цією системою депутатські мандати розподіляють між партіями пропорційно кількості голосів виборців, поданих за них у межах виборчого округу, а виборчі округи, як правило, багатомандатні.

Є два способи створення виборчих округів. Найпоширеніший — коли межі виборчих округів збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць.

Менш поширений — коли територія всієї держави — єдиний виборчий округ.

За впливом виборців на розміщення кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної системи:

• з жорсткими списками;

• з преференціями (перевагами);

• з напівжорсткими списками.

При голосуванні за жорсткими списками виборець голосує загалом за список партії, яку він обирає.

У бюлетені вказують назву партії, партійну емблему, можливі прізвища, ім’я і по батькові певної кількості (3, 5) перших кандидатів у партійних списках.

Сьогодні систему жорстких списків практикують в Іспанії, Ізраїлі, Росії, Португалії та інших державах, у тому числі в Україні.

За системою преференцій (переваг) виборець не просто голосує за список партії, яку він обрав, а й робить помітку напроти прізвища того кандидата у партійному списку, якому він віддає свій голос.

Кандидат, який отримав найбільшу кількість преференцій, обирається депутатом від партійного списку.

Якщо число преференцій у кількох кандидатів від цієї партії є однаковим, перевагу віддають тому, хто займає вище місце у партійному списку (наприклад, № 12, № 17, № 19, тобто № 12).

Ця система діє у Бельгії, Нідерландах, Фінляндії та інших державах.

Система напівжорстких списків передбачає для виборця можливість:

• голосувати за партійний список у цілому;

• визначити преференції серед партійного списку кандидатів у депутати.

Таким чином, у першому випадку голоси виборців підраховують за системою жорстких списків, у другому — за системою преференцій.

Нині цю систему застосовують в Австрії, Італії, Швейцарії, інших державах.

Переваги пропорційної системи з жорсткими списками:

- при голосуванні обирається, перш за все, політична платформа партії, блоку, в якій накреслена програма їх майбутньої діяльності;

- ця система за формою її здійснення є найпростіша, а отже -найдешевша.

Її недолік — у партійний список часто потрапляють кандидати у депутати, сенатори, особи, невідомі у суспільстві, некомпетентні, непопулярні у народі.

На відміну від пропорційної системи з жорсткими списками, система преференцій дає змогу розширити сферу вибору самому виборцю, який має право голосувати і за партійний список, і одночасно за конкретного кандидата у партійному списку. В цьому її суть і перевага над пропорційною системою з жорсткими списками.

Недолік преференційної системи у тому, що у ній проявляються елементи мажоритарності, тобто виборець має можливість орієнтуватися на окремих відомих політичних осіб, а не на інтереси партії і провести у депутати найвигідніших йому кандидатів. Запровадження системи з напівжорсткими списками зумовлено об’єктивною необхідністю усунути недоліки системи жорстких списків і системи преференцій.

Негативною обставиною при запроваджені пропорційної системи є складна система підрахунку голосів виборців.

З метою запобігання збільшенню кількості дрібних партій при пропорційних системах виборів запроваджується виборчий поріг. Суть його у тому, що для участі у розподілі депутатських мандатів після голосування допускаються лише ті партійні списки, які набрали встановлений законом відсоток голосів.

Ці пороги у різних державах різні. Так, у Нідерландах — 0,67%, Ізраїлі -1 %, Німеччині, Росії, Швеції — 5%, Ліхтенштейні — 8%, Туреччині -10% Португалії та Ліхтенштейні — 18%.

В Україні за новим парламентським виборчим законодавством — 3%.

Змішана система є поєднанням мажоритарної та пропорційної систем.

Вона діє у майже 20 державах світу, особливо тих, де триває пошук найефективніших виборчих систем відповідно до національних та інших особливостей.

Іноді змішану систему запроваджують у модифікованому вигляді з перевагою елементів тієї чи іншої виборчої системи.

Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні й пропорційного голосування, є такі змішані системи:

• система з єдиним голосом, що не допускає його передачі. Суть її у тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії (Японія, Китай, інші держави);

• обмежене голосування передбачає обрання виборцями кількох кандидатів з одного бюлетеня, проте їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;

• комулятивне голосування. Суть його у тому, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі. Виборець може їх розподілити між усіма кандидатами, а може віддати свої голоси лише за одного з кандидатів.

Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування. Одну частину представницького органу — парламенту обирають за мажоритарним принципом, іншу — за пропорційним.

Така система запроваджена у Федеративній Республіці Німеччині, де нижню палату — бундестаг — наполовину обирають за мажоритарною системою і наполовину — за пропорційною.

В Україні Верховна Рада обиралась у 2002 році на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною мажоритарно-пропорційною системою.

Із 450 народних депутатів України 225 обирають в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а інших 225 — за партійними списками у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Верховна Рада України у 2006 р. обиралась виключно за пропорційною (партійною) виборчою системою.