8. 6. Юридичні гарантії прав людини і громадянина

Юридичні гарантії — норми права, що передбачають у сукупності правовий механізм, покликаний сприяти втіленню законів у життя.

Юридичні гарантії є специфічним правовим засобом забезпечення, реалізації, охорони та захисту прав людини і громадянина.

Конституція України створює широку юридичну основу для активізації діяльності щодо забезпечення юридичних гарантій прав людини та громадянина.

До юридичних засобів реалізації прав належать закріплені нормами їх межі. Норми — це принципи Конституції та інших законів, які містять гарантії або є гарантіями.

До юридичних гарантій слід віднести також юридичні обов’язки та юридичну відповідальність. Вони складаються з різноманітних правових та організаційних механізмів (процедур), завдяки яким забезпечується соціально-правова захищеність особи, прав та свобод людини і громадянина.

Норми Конституції України про основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина з моменту набирання нею чинності є нормами прямої дії як безпосередньо чинне право вищої юридичної сили.

Закони, прийняті з метою конкретизації конституційних прав і свобод, не можуть обмежувати їх у змісті, а мають повністю відповідати змістові Конституції.

Застосування та дія конкретного закону є одночасно реалізацією тієї конституційної норми, для здійснення якої прийнято цей закон.

Людина, громадянин мають бути впевнені у тому, що будь-яка конституційна норма, що гарантує їх права та свободи, діє безпосередньо і прямо, а конкретні закони є лише додатковими правовими засобами її реалізації.

Конституцією закріплено право надсилати індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення та дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом термін (ст. 40). Це змінює природу звернень, підвищує їх значення, встановлює правові гарантії, що мають знайти свою конкретизацію у поточних законодавчих актах.

Законодавче забезпечення прав та свобод громадян потребує вдосконалення процесуального порядку реалізації конституційних прав, свобод і обов’язків, що конкретизовано у відповідних нормативно-правових актах.

Так, ст. 48 Конституції закріплює право кожного громадянина на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, зокрема достатнє харчування, одяг, житло тощо.

Ці загальні положення мають бути конкретизовані у спеціальних законах, які б закріпили високоефективне здійснення кожною людиною її прав.

Ще складніше юридично забезпечити право на працю, освіту, відпочинок, житло тощо. Для забезпечення цих прав недостатньо прийняття додаткових законів, треба активно займатися розбудовою економіки країни, зовнішньоекономічною діяльністю тощо.

Конституція України піднесла на якісно новий рівень систему юридичних гарантій охорони прав і свобод громадян тому, що на сторожі їх стоїть суд.

Права та свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55). Кожному гарантоване право на оскарження у суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а після використання всіх національних засобів правового захисту — до відповідних міжнародних судових установ чи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна: Організації Об’єднаних Націй, Нового Європейського суду у м. Страсбурзі (Франція).

Правосуддя, як відомо, засноване на принципах рівності громадян перед законом та судом, гласності та безпосередності. Ось чому судовий захист є якісно вищою гарантією прав та свобод людини і громадянина.

Про це говорить норма прямої дії — ст. 61 Конституції, за якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Спеціального аналізу заслуговує організаційна діяльність державних органів, громадських організацій щодо забезпечення, реалізації та охорони прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина.

Організаційна діяльність компетентних органів з реалізації правових норм входить до юридичних гарантій прав та свобод людини і громадянина.

У демократичному суспільстві значення організаційних гарантій підвищуються, вдосконалюються їх форми та методи.

Зокрема в Україні почав діяти парламентський контроль, який здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст. 101).

Гарантом прав і свобод людини і громадянина є Президент України (ст. 102).

У межах Конституції і відповідно до неї організаційну діяльність щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина здійснюють Кабінет МіністрівУкраїни (п. 2 ст. 116), місцеві державні адміністрації (п. 2 ст. 119), Прокуратура України (ст. 121), Конституційний суд України та суди загальної юрисдикції, органи місцевого самоврядування та ін.

Нині в Україні діє близько 20 неурядових організацій, діяльність яких пов’язана із захистом прав людини. Це Україно-Американське бюро захисту прав людини, Український центр прав людини, Всеукраїнський комітет охорони прав людини, Українська секція Міжнародного товариства прав людини тощо. Усі ці організації захищають права людини і громадянина специфічними способами і методами, їм властивими, здійснюють експертизу чинного законодавства, готують освітні програми з прав людини для різних груп населення тощо.

Усе це свідчить, що Конституція України покликана гарантувати, а не лише декларувати права та свободи людини і громадянина, у тому числі й за міжнародними стандартами.