Громадянство України

За народженням

За прийняттям до громадянства

Внаслідок усиновлення дітьми громадянства

За територіальним походженням

Внаслідок встановлення опіки чи піклування над дитиною

Внаслідок встановлення батьківства

Внаслідок поновлення у громадянстві

Особою, визнаною судом недієздатною, внаслідок встановлення над нею опіки

Вналідок інших підстав, що випливають із міжнародних договорів України

Набуття громадянства дитиною у зв’язку з перебуванням у громадянстві її батьків, чи одного із них

РОЗДІЛ 8.

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

«Свобода є право робити все, що дозволено законом»

Ш. Монтескьє

8.1. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина

Проблема прав і свобод людини і громадянина є складовою становища особи у суспільстві й державі.

Вона визначається комплексом юридичних і соціальних норм, які визначають суспільний статус особи.

Правовий статус особи є лише певною частиною суспільного статусу особи. Він характеризує зв’язки особи з державою.

Отже, правовий статус особи, — це юридично закріплене її становище у державі й суспільстві.

Юридичне закріплення фактичного становища особи реалізується різними способами.

Спочатку людина визнається суб’єктом діючого у суспільстві права і наділяється правоздатністю, тобто можливістю вступати у відповідні правовідносин.

На протязі довгого історичного періоду людської цивілізації значна частина людства не визнавались суб’єктами права (раби), або визнавалась лише частково (кріпаки).

Наука виділяє різні види правового статусу особи:

• загальний (конституційний) статус людини й громадянина;

• спеціальний (родовий) статус окремих категорій громадян;

• індивідуальний статус;

• статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством;

• галузевий правовий статус особи.

Загальний правовий статус — це статус особи як громадянина конкретної держави, члена суспільства. Він визначається Конституцією держави і є єдиним і однаковим для усіх.

Змістом такого статусу є права й обов’язки, які надані й гарантовані всім Конституцією.

Загальний правовий статус є базовим джерелом для всіх інших видів. Він не може бути змінений без відома держави.

Спеціальний статус відображає особливості становища окремих категорій громадян — пенсіонерів, військовослужбовців, робітників, селян тощо.

Всі ці та інші верстви населення на підставі конституційного (загального) статусу громадянина можуть мати додаткові обов’язки передбачені чинним законодавством.

Індивідуальний статус характеризує стать, вік, сімейний стан тощо. Цей статус може динамічно змінюватися разом із змінами, які відбуваються з особою в процесі її життя і діяльності.

Всі ці три статуси — загальний, спеціальний і індивідуальний взаємопов’язані і взаємообумовлені між соболю як загальне, особливе і одиночне.

Загальний (конституційний) правовий статус у всіх громадян один.

Спеціальних статусів багато, це статус окремих категорій громадян.

Індивідуальних правових статусів є рівно стільки, скільки у нас в державі громадян.

Правовий статус іноземця, особи без громадянства, осіб з подвійним громадянством формується на основі правового статусу українського громадянства.

Галузеві правові статуси — це адміністративно-процесуальний, кримінально-процесуальний, цивільно-процесуальний тощо.

Природа конституційних прав і свобод людини визначається тим, що в якій країні особа не проживала б, вона перебуває під захистом держави, громадянином якої вона є і під захистом світового співтовариства держав.

Стан свободи ніким не дарується, не дарується і публічною владою, а належить людині від її народження і реалізується через суб’єктивні права.

На шляху захисту свободи стоїть держава, яка за допомогою законів, і перш за все Конституції, закріплює права і свободи людини.

Отже права людини виникають з природного права, а права громадянина — з позитивного права.

Права людини є вихідними, базовими, тому що вони притаманні всім людям незалежно від того, чи є вони (чи ні) громадянам держави в якій проживають.

Права громадянина — це права, як закріплюються за особою лише у силу її належності до держави згідно інституту громадянства.

Права громадянина — це своєрідне правове обмеження рівності між людьми, тому що іноземці і особи без громадянства не мають усього комплексу прав і свобод, насамперед політичних, якими в повному обсязі володіють громадяни України.

Конституція України закріплює ті права, свободи і обов»язки, які життєво важливі і соціально необхідні для конкретної людини і для нормального функціонування суспільства і держави.

Конституційні права і свободи є ядром правового статусу особи, основою інших прав, які встановлюються нормами інших галузей права України.

Основні права і свободи законодавчо закріплюються за кожною людиною і громадянином.

Не основні права і свободи пов’язані з різними статусами, яких набуває особа. Конституційні права і свободи розрізняються і за механізмом їх реалізації, адже Конституція у правовій системі має найвищу юридичну силу.

Конституційні права і свободи людини і громадянина — це невід»ємні права і свободи, які належать особі від народження, є основою правового статусу, закріплені в Конституції держави і мають найвищий юридичний захист.