7.9. Правовий статус Закордонних Українців

Українська держава сприяє розвитку національної свідомості українців, які проживають за межами України, зміцненню зв’язків з батьками та поверненню їх в Україну.

Закордонний українець — це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України.

Українське етнічне походження — це належність особи, або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження (ст. 1 Закону).

Питання про надання, відмову або припинення статусу закордонного українця вирішує Національна комісія, яка створюється при Кабінеті Міністрів України.

До її складу входять представники центральних органів виконавчої влади, народні депутати України (за їх згодою), представники Секретаріату Президента України, а також громадських організацій, які опікуються питаннями закордонних українців, з правом дорадчого голосу.

Заяви на отримання статусу закордонного українця подаються до закордонних дипломатичних установ України або безпосередньо до Міністерства закордонних справ України.

Заяви Національною комісією розглядаються протягом 90 днів з дня їх реєстрації.

Національна комісія приймає рішення про надання або про відмову у наданні правового статусу Закордонного українця.

У разі позитивного рішення Національна комісія видає особі, що звернулася до неї з заявою, посвідчення встановленого зразка, який затверджений Кабінетом міністрів України.

У разі відмови у наданні статусу закордонного українця особі видається копія відповідного рішення Національної комісії.

Закон України «Про правовий статус закордонних українців» від 4 березня 2004 року визначає умови надання статусу закордонного українця.

Такими умовами згідно ст. 3 Закону є:

• українська самоідентифікація;

• українське етнічне походження або походження з України;

• письмове звернення щодо бажання мати статус закордонного українця;

• досягнення особою 16-річного віку;

• відсутність громадянства України.

Українське етнічне походження або походження з України підтверджується особою відповідними документами або свідченнями громадян України, закордонних українців чи громадських організацій закордонних українців.

Закон (ст. 4) встановлює і порядок надання статусу закордонного українця.

Особа, яка бажає набути такого статусу, подає письмову заяву: на території України — до Міністерства закордонних справ України; за кордоном — до дипломатичних установ України за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

До заяви додаються:

• паспортний документ або документ, що його заміняє;

• документ чи свідчення, які підтверджують українське етнічне походження або походження з України;

• може бути додано характеристику — клопотання громадської організації закордонного українця, членом якої є заявник.

Після розгляду заяви і прийняття позитивного рішення Національна комісія видає особі посвідчення закордонного українця.

Воно є документом, що засвідчує статус закордонного українця, але не замінює паспорт.

До посвідчення вносять такі дані разом з фотокарткою українською мовою:

• прізвище та ім’я чи імена;

• дата та місце народження;

• громадянство чи наявність статусу особи без громадянства;

• країна постійного проживання.

Вносити інші дані до посвідчення забороняється.

Посвідчення закордонного українця видається на 10 років з подальшою його перереєстрацією.

Власник посвідчення закордонного українця відповідає за достовірність внесених до посвідчення даних.

У разі зміни прізвища, імені, громадянства, власник посвідчення протягом шести місяців зобов’язаний про це повідомити Міністерство закордонних справ України або дипломатичне представництво чи консульську установу України за кордоном.

У такому випадку особі видається нове посвідчення .

У разі його втрати, особі видається дублікат посвідчення.

Законом (ст. 6) встановлені підстави для відмови у наданні статусу закордонного українця.

Такими підставами є:

• дії, вчинені особою, які суперечать інтересам національної безпеки України;

• подання за відомо неправдивих даних або підроблених документів для отримання відповідного статусу;

• порушення інших вимог, передбачених у Положенні про надання та оформлення посвідчення закордонного українця.

Стаття 7 закону передбачає підстави припинення статусу закордонного українця:

• у разі подання особою відповідної заяви і з дня її реєстрації у Національній комісії;

• у разі набуття такою особою громадянства України;

• якщо цього статусу було набуто внаслідок подання за відомо неправдивих даних або підроблених документів;

• якщо протягом шести місяців з дня зміни імені, прізвища, громадянства чи місця проживання особа не повідомила про це Міністерству закордонних справ або дипломатичну установу України за кордоном;

• якщо особа вчинила дії, які суперечать інтересам національної безпеки України тощо.

Рішення про припинення статусу може бути оскаржене у Національній комісії.

Закордонний українець, який перебуває в Україні на законних підставах, користується такими самими правами і свободами, а також несе такі самі обов’язки, як і громадянин України, за певними винятками встановленими Конституцією, законами, міжнародними договорами України (ст. 9).

Захист їх основних прав і свобод є невід’ємною частиною зовнішньополітичної діяльності України.

Задоволення культурно-мовних, освітніх, інформаційних та інших потреб здійснюється в рамках співпраці із закордонними українцями на підставі спеціальної національної програми.

За видатні заслуги перед Україною закордонний українець може бути нагороджений державними нагородами України, відзнаками Президента України.