6. 4. Україна — правова держава
Ідея правової держави відома ще з античних часів. Тоді держава розглядалася як божественне творіння для права, правди, справедливості і добра.
Теорію правової держави було засновано у XIX ст. німецьким філософом Імануїлом Кантом.
Україна є правовою державою (ст. 1). У ній визнається і діє принцип верховенства права (п. 1 ст. 8). Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права рівні перед законом (п. 4 ст. 13).
Згідно зі ст. 59 Конституції України кожен громадянин має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Отже, правова держава — це така держава, в якій панує верховенство права і закону, а громадянин перебуває під її надійним правовим захистом, де існує взаємна відповідальність особи і держави.
Ознаки правової держави:
• закріплення у Конституції та інших законах України основних прав та свобод і обов’язків людини;
• джерелом державної влади є народ України;
• у такій державі панує верховенство права;
• органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації, посадові і службові особи, функціонують винятково у рамках права і закону;
• держава не тільки декларує, а реально гарантує права та свободи людини і громадянина;
• у правовій державі влада поділяється на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову, кожна із яких є самостійною і функціонує лише в рамках Конституції України і чинного законодавства;
• наявність інституту громадянства, за допомогою якого встановлюються між державою і громадянином(ми) України взаємні права, взаємні обов’язки і взаємна відповідальність;
• наявність парламентського та інших видів контролю за виконанням законів;
• наявність високоефективної правоохоронної та правозахисної системи;
• наявність у суспільстві високої правової культури як у юридичних, так і фізичних осіб.
Головною умовою функціонування і подальшого розвитку та удосконалення правової держави є суворе дотримання і виконання вимог Конституції України та чинного законодавства.
Для глибшого і всебічного розкриття поняття «правова держава Україна» розглянемо основні принципи її функціонування.
Принцип розмежування функцій, повноважень законодавчої, виконавчої і судової влади є «принцип принципів «.
При його втіленні у життя в державі стають практично неможливими ні абсолютизм, ні тиранія, ні узурпація влади бюрократичними чи мафіозно-клановими, реакційними силами.
До інших принципів правової держави слід віднести такі:
• джерелом і носієм державної влади є народ;
• панування у державі верховенства права і закону, які виражають волю всього народу або його більшості (абсолютної більшості);
• послідовне здійснення принципу взаємної відповідальності держави і особи: «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також рівності всіх перед законом: єдності прав обов’язків;
• професіоналізм у діях всіх державних органів влади і органів місцевого самоврядування;
• юридична захищеність особи-людини і громадянина;
• самостійність і незалежність судової влади;
• законність і правопорядок у суспільстві та державі;
• загальнодозвільний принцип, тобто дозволено все, що не заборонено законом.
Основними напрямками формування в Україні правової держави є:
• наявність політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності;
• наявність демократії, яка удосконалюється, поглиблюється, охоплює усі верстви суспільства;
• наявність соціальної допомоги і соціального захисту населення;
• наявність економічної свободи кожної людини на базі різних форм і видів власності;
• наявність у суспільстві високого рівня правосвідомості громадян;
• наявність розвинутої, динамічної правової системи, яка гарантує і утверджує юридичні права та свободи людини і громадянина, юридичних осіб;
• посилення і зміцнення законності та правопорядку в суспільстві і державі.
Отже, правова держава — це така держава, в якій панує верховенство права і верховенство Конституції України, у якій діють інші нормативно-правові акти, прийняті на базі Конституції та чинних законів, що надійно захищають права, свободи, обов’язки людини і громадянина, власність різних форм і видів, де існує поділ влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову, функції яких здійснюються винятково в рамках чинного законодавства і моралі та в інтересах всього або більшості народу України.
Україна є:
Суверенна і незалежна
демократична
Правова держава ст.1
Унітарна держава
Цілісною і недоторканою ст.2
Соціальна
Республікою п.1, ст.5
РОЗДІЛ 7. ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ.
ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ
«Суть закону — людинолюбство» У. Шекспір
7.1. Громадянство України та його правовий статус.
«Громадянин» — це термін, який застосовується для позначення юридичних зв’язків особи з певною державою.
Громадянство України — це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках; це юридично визначений, стійкий і необмежений у просторі і часі зв’язок особи з певною державою, який визначає правовий статус даної особи.
Громадянство України означає наявність у особи в повному обсязі прав, свобод і обов’язків, передбачених Конституцією та законодавством держави.
Громадянство слід розглядати у декількох вимірах, а саме як суттєву характеристику основ правового статусу особи; як суб’єктивне право особи на громадянство як провідний інститут конституційного права.
У першому вимірі (аспекті) це означає, що від наявності громадянства залежить обсяг прав і свобод особи, тому, що негромадяни володіють меншою правосуб’єктністю, тобто меншим обсягом прав, свобод і обов’язків.
У другому вимірі це означає, що кожна людина має об’єктивне і суб’єктивне право на громадянство, тобто на постійний правовий зв’язок з відповідною державою, з Україною.
А у третьому вимірі громадянство як правовий інститут конституційного права — це сукупність конституційних норм, які врегульовують однорідні суспільні відносини по набуттю, припиненню або втраті громадянства.
Громадянство в Україні регламентується перш за все Конституцією України, Законом України «Про громадянство України», від 18 січня 2001 року, а також «Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженим Указом Президента від 27.03. 2001 року.
Законом «Про громадянство України» встановлено, що питання громадянства регламентуються і міжнародними договорами. Якщо ними встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законі, то застосовуються правила міжнародного договору (ст. 4).
Громадянство, як правовий інститут, замінив інститут підданства який діяв лише у монархічних державах.
Громадянство сьогодні є визначальним чинником для характеристики правового статусу особи, найважливіший його елемент. Громадяни України утворюють її народ, що є державно-правовою категорією на відміну від поняття «населення» як сукупність осіб, що проживають на території України.
Громадянство — це постійний, а не тимчасовий правовий зв’язок, який проявляється і в часі та просторі.
Змістом інституту громадянства є взаємні права і обов’язки громадянина і держави.
Постійний правовий зв’язок між особою і державою виникає та існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином і проявляється у поширенні суверенної влади держави на дану особу навіть тоді, коли вона перебуває за кордоном.
Ось чому цей зв’язок є постійним та стійким.
Громадяни України володіють усім комплексом політичних, економічних, соціально-культурних прав і свобод, а також несуть обов’язки, які передбачені Конституцією України.
Держава Україна у свою чергу зобов’язана охороняти права і свободи громадян, всебічно сприяти виконанню їх конституційних обов’язків.
Таким чином, громадянство в Україні характеризується слідуючими основними елементами:
Стійким зв’язком держави і особи, який проявляється і у просторі, і в часі;
Індивідуальністю, тобто документально юридично оформленим громадянством кожної людини;
Двостороннім зв’язком людини і держави, держави і людини, що проявляється у їх взаємних як правах так і обов’язках;
Поширенням суверенної влади держави на громадянина як всередині країни, так і за її межами;
Громадяни України утворюють народ України.