6. 2. Україна — демократична держава

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ (ст. 5).

Конституція характеризує Україну як демократичну державу, яка за формою правління є республікою.

Про демократичний характер кожної держави свідчить і те, що законодавчий орган, Президент України, місцеві ради обираються на принципах законності, конкурентності, періодичності і вільності виборів.

Розглядаючи демократію як засіб реалізації суверенітету, слід проаналізувати дві форми владного волевиявлення народу України.

Перша — це пряма, безпосередня демократія, тобто особиста, індивідуальна або у складі об’єднання участь громадян в управлінні справами суспільства і держави, безпосереднє здійснення ними управлінських функцій.

До основних форм прямої (безпосередньої) демократії належать:

• вибори у представницькі органи (парламент, президента, місцеві ради);

• референдуми (всеукраїнський, місцеві тощо);

• збори (сходи) громадян за місцем проживання тощо.

Друга (представницька) форма означає участь громадян в управлінні державою і суспільством не безпосередньо, а за допомогою або через представників, обраних громадянами-виборцями в органи державної влади.

Наприклад, народні депутати України є повноправними представниками народу (виборців) у Верховній Раді України.

Здійснення влади народом визначено у Конституції України як народне волевиявлення, яке реалізується через інститути як безпосередньої (прямої), так і представницької (виборної) демократії (ст. 69).

Інститути безпосередньої демократії забезпечують пряме волевиявлення громадян у питаннях державного і суспільного життя.

Таким чином, безпосередня демократія — це особиста участь громадян в управлінні справами суспільства і держави.

Особливим інститутом такої демократії є референдум, тобто спосіб прийняття громадянами України шляхом безпосереднього голосування важливих загальнодержавних рішень або рішень місцевого значення.

Вибори як форма народного волевиявлення є одним із важливих способів формування народом органів державної влади та місцевого самоврядування, інших державних інститутів (ст. 71). Отже, вибори є головним чином формою (формами) народного державотворення. Формами безпосередньої демократії виступають також загальні збори (сходи) громадян, народні законодавчі ініціативи тощо.

Інститути представницької демократії — це засіб забезпечення реалізації волі громадян через обраних ними представників — депутатів та інших виборних посадових осіб.

Інакше кажучи, представницька демократія — це участь громадян в управлінні державою і суспільством не безпосередньо, а за допомогою представників, обраних ними в органи держави.

Обрані народом особи є повноважними представниками (населення) виборців, від імені та за дорученням яких вони правоздатні приймати рішення, обов’язкові для виконання на всій території держави. Вони, шляхом демократичних виборів, утворюють загальнодержавний орган, яким є парламент — Верховна Рада України.

Громадяни держави можуть створювати й одноособовий орган, яким є Президент України. Населення певної територіально-адміністративної одиниці шляхом виборів формує органи місцевого самоврядування -місцеві ради. Вони також мають право приймати рішення, що є обов’язковими у межах відповідної частини території країни і стосуються питань, які належать до компетенції ради того чи іншого рівня.

Конституція України гарантує громадянам право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом перебувати на державній службі, а також на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 38).

Отже, демократичною вважається держава, устрій і діяльність якої відповідають волі народу (всього або його більшості), загальновизнаним правам і свободам людини і громадянина, у якій функціонує реальна представницька демократія і організація державної влади спирається на засади поділу її на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову. У демократичній державі визнано і гарантовано місцеве самоврядування, закріплено та реалізовано на практиці принцип ідеологічного і політичного плюралізму.