Розділ 6. Україна — суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава

«Держави такі, як люди: вони утворюються з людських характерів»

Платон

6.1. Поняття і значення державного суверенітету. Національний, народний суверенітет

Суверенітет як поняття виникло у політико-правовій літературі у період становлення націй, тобто в епоху буржуазних революцій.

Уперше суверенітет як наукове поняття і політико-правовий принцип став використовуватися у другій половині XVI ст. відомим суспільно-політичним діячем Франції Жаном Боденом для обгрунтування верховенства і повновладдя національної централізованої держави.

Цю концепцію дещо пізніше розвинули у своїх працях Т. Гобс (1588-1679 pp.), Дж. Локк (1632-1704 pp.), Жан-Жак Руссо (1712-1778 pp.) та інші. Своє закріплення вона дістала також у Декларації прав людини і громадянина, прийнятій Установчими зборами Франції 26 серпня 1789 р.

Згідно з Декларацією, «... джерело суверенної влади грунтується тільки на нації». Жодна установа, жоден індивід не можуть мати владу, яка не виходить від нації.

В юридичній науці розрізняють такі види суверенітету: національний, народний і державний.

Національний суверенітет сформувався у Європі, і цей термін застосовувався до молодих однонаціональних держав у XVIII-XIX ст.

Національний суверенітет — це повновладдя нації, її політична свобода, можливість цілком і повністю розпоряджатися своєю долею, її властивість політично самовизначитись і самостійно утворити свою державу.

Нація має право сама вирішувати питання свого національного і державного устрою, залишитись у складі держави з іншими націями у тих чи інших формах державного союзу, чи самій утворити свою державу.

Суверенітет нації характеризує такі її властивості: політичну свободу, територіальну, культурну і мовну самостійність, повноправність серед інших націй у самовизначенні та самоутвердженні своєї державності.

Суверенітет держави значною мірою відрізняється від суверенітету нації та суверенітету народу.

Державний суверенітет характеризує властивості державної влади бути верховною і незалежною, єдиною, неподільною і самостійною при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики держави. Носієм державного суверенітету є народ України.

Верховенство — це суверенна властивість державної влади, вона підкреслює визначальне, провідне становище державної влади стосовно будь-яких владних відносин, що виникають у процесі діяльності державних органів і громадсько-політичних організацій.

Верховенство проявляється у властивості державної влади встановлювати у суспільстві загальний правопорядок, правоздатність політичних партій, громадських організацій, посадових осіб, громадян, надавати їм конкретні права та обов’язки.

Верховенство означає самостійність і незалежність державної влади від будь-якої іншої влади всередині держави при здійснені нею внутрішньої політики.

У галузі зовнішніх зносин не можна говорити про верховенство влад, тому що тут влада державна є незалежною від влади інших держав.

В основі державного суверенітету лежить національний і народний суверенітет.

Це означає, що в умовах утвердження і розвитку демократії в основу державної влади покладено принцип повновладдя нації — національного суверенітету.

Щодо визначення народного суверенітету, то це в реальних умовах державотворення означає повновладдя народу в формуванні й обранні державної влади шляхом таємного голосування на основі загального, рівного, прямого виборчого права, можливості впливати на діяльність державної влади та її контролювати, конституційним шляхом змінювати владу чи окрему її гілку.

У Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 p., закріплені усі три види суверенітету.

Виражаючи волю української нації, всього українського народу, Верховна Рада проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади у межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

У Декларації про державний суверенітет України зазначено, що Україна як суверенна національна держава розвивається в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід’ємного права на самовизначення.

Україна здійснює захист і охорону національної державності українського народу. Будь-які насильницькі дії проти національної державності України з боку політичних партій, громадських організацій, інших угруповань чи окремих осіб переслідуються за законом.

Виходячи із вимог Декларації про державний суверенітет України, Верховна Рада 3 серпня 1990 р. прийняла Закон «Про економічну самостійність України». Він визначив зміст, мету, основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави та механізм господарювання, регулювання соціально-економічної сфери, фінансово-бюджетної та кредитно-грошової системи України.

Наступним кроком на шляху утвердження суверенітету українського народу було проголошення Верховною Радою УРСР 24 серпня 1991 р. Акту незалежності України і створення самостійної Української держави. Україна стала суверенною. Суверенність України задекларована у Конституції України у ст. 1 «Україна є суверенна ... держава». Суверенітет України поширюється на всю її територію.