5.5. Поняття і сутність суспільного ладу України та його система

Суспільний лад є організацією і діяльністю суспільства, передбаченими і гарантованими Конституцією та законами України.

Він є головною складовою конституційного ладу України і визначає характерні риси складових і державного ладу.

Суспільний лад — явище багатогранне за своєю суттю, змістом і формами.

За суттю суспільний лад України є загальнонаціональною системою суспільних відносин — організаційних, функціональних, інших, зумовлених внутрішніми і зовнішніми факторами: політичними, соціально-економічними, історичними, духовними, національними тощо.

Суспільний лад України нині є поєднанням елементів кількох типів суспільного ладу з рисами попереднього суспільства і нового, що утверджується. Він за своєю суттю є не лише змішаний, перехідний, а й такий, що формується, створюється, утверджується, тобто самостійний, суверенний суспільний лад.

Значний вплив на самоутвердження суспільного ладу, його сутності має національний склад українського суспільства, його багатонаціональність в етнічному відношенні.

На формування суспільного ладу України помітно впливають процеси структуризації українського суспільства за рівнем матеріального життя, економічного розвитку регіонів, партійності, духовності тощо.

Негативний вплив на становлення і розвиток сучасного суспільного ладу мають тіньові, нелегітимні суспільні відносини, які набули значного поширення і впливу на політичне, соціально-культурне та духовне життя народу.

За змістом суспільний лад є системою політичних, економічних, соціально-культурних та інших суспільних відносин, їх взаємоузгодженого розвитку і удосконалення.

За формою суспільний лад є системою організаційних і функціональних форм усіх сфер життя та діяльності суспільства.

Сьогодні він збагатився розмаїттям політичного життя, в якому беруть .участь більш як сто партій, десятки тисяч нових підприємницьких структур тощо.

Суспільний лад, як і державний, визначають і гарантують Конституція та закони України.

Конституційні основи суспільного ладу виявляються в основних принципах організації і діяльності суспільства.

До них відносять принципи: народного суверенітету; національного суверенітету; демократизму суспільства; конституційності, законності, легітимності суспільного ладу; політичного, економічного та ідеологічного плюралізму, тобто багатоманітності; етнічної багатонаціональності; політичної єдності народу, соціальної справедливості тощо.

В організаційному відношенні суспільний лад є певною сукупністю систем суспільства, основними з яких є політична, економічна та соціально-культурна.

Суспільний лад, перш за все, опосередковує собою політичну систему суспільства, визначальними елементами якої є народ України, Українська держава, політичні партії, територіальні громади, органи місцевого самоврядування. Усі вони є головними суб’єктами конституційно-правових відносин.

Основними елементами економічної системи є сукупність форм і видів власності та організація на їх базі економічної, підприємницької діяльності.

Нині економічна система включає такі форми власності:

• власність українського народу (ст. 13);

• власність держави, комунальна і приватна власність (ст. 41) інтелектуальна власність. Пріоритетною формою власності в Україні є власність українського народу.

Це земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони.

Від імені українського народу права власника здійснюють Верховна Рада України та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією і законами України.

Управління об’єктами державної власності здійснює, відповідно до Конституції, Кабінет Міністрів України, який і забезпечує рівні умови для розвитку усіх форм власності (ст. 116).

Управління майном, що перебуває у комунальній власності, здійснюють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 143).

Державна і комунальна власність, її основні об’єкти права закріплено у Конституції України лише опосередковано (ст. 41, 92, 116), а це дає підставу для висновку, що державна власність втратила свій колишній пріоритет і її не слід ототожнювати із загальнонародною власністю (ст. 13). Винятком є лише право власності на землю, яку вважають основним національним багатством, але, згідно з Конституцією України, його набувають і реалізують громадяни, юридичні особи та держава (ст. 14).

Найповніше закріплення і регулювання на конституційному рівні має приватна форма власності. Право на приватну власність є непорушним, ніхто не може протиправне бути його позбавлений (ст. 41).

Досі нечітко визначеним залишається статус колективної форми власності, яка поряд з іншими розвивається і самоутверджується як власність юридичних осіб.

Економічна багатоманітність форм власності передбачає розвиток різноманітних форм підприємницької діяльності та господарювання.

У зв’язку з цим істотно змінюється характер конституційно-правоврго регулювання економічної діяльності. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, не допускає зловживання монопольним становищем на ринку тощо (ст. 42).

Важлива роль у формуванні і функціонуванні суспільного ладу належить її соціально-культурній системі. Вона є сукупністю соціально-культурних спільностей і цінностей. Соціальну систему утворюють, зокрема, українська нація як етнос, інші корінні народи і національні меншини, соціальні групи, трудові колективи, територіальні громади. Її складовою є галузеві і територіальні соціальні системи: охорони здоров’я, медичного страхування, соціального захисту тощо.

Основним видом соціальної діяльності є трудова діяльність — праця. Найважливішим показником соціальної системи є соціальний захист людини.

Культурну (духовну, ідеологічну) систему становить рівень культурного (духовного) життя.

Основними формами її діяльності є освіта, наука, культура, інформація тощо.

Держава забезпечує доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

Лише опосередковано закріплена в Конституції система культури. До неї входять державні та недержавні заклади і установи культури: театри, палаци, бібліотеки тощо.

Роль духовної системи нашого суспільства у міру розвитку і зміцнення економічної системи в майбутньому буде зростати, про що свідчать загальносвітові тенденції її розвитку і впливу.

Ідеологічна багатоманітність, закріплена у Конституції України, дає змогу різноманітним світоглядам, вченням, теоріям, концепціям функціонувати у суспільстві, що сприяє його духовному збагаченню і розквітові.