5. 4. Поняття державного ладу України, його принципи

Державний лад України — це основна складова конституційного ладу, це організація і діяльність держави, яка є політичною організацією суспільства.

Конституційним, легітимним вважається той державний лад, який закріплено Конституцією і який реально існує.

Державний лад найповніше визначається конституцією держави і гарантується нею. Він є одним із найскладніших конституційних інститутів і має найбільше суспільне навантаження.

За своїм змістом та формами — це багатогранне явище, яке охоплює політичну, економічну, соціальну, культурну та інші системи.

Політичною основою державного ладу є політичний механізм і відповідна йому функція держави. Економічною основою — економічний механізм і відповідна йому функція держави. Соціальною основою — соціальний механізм і відповідні йому функції держави тощо.

Державний лад України має свої особливості:

• державний лад України є перехідним і перебуває у стадії становлення. Україна рішуче відійшла від свого колишнього статусу складової федеративної союзної держави. Розвиток України спрямований на утвердження сучасної суверенної і незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст.1), повноправного суб’єкта міжнародного права ;

• за допомогою державного ладу в Україні утверджується національна держава. Сучасне державотворення має у своїй основі реалізацію багатовікової української ідеї про створення самостійної, соборної, вільної, демократичної, правової держави;

• процеси, які відбуваються в Україні сьогодні, засвідчують, що Українська держава дедалі більше утверджується як держава європейського типу, на підтвердження чого є Конституція України 1996р. з змінами і доповненнями у 2004 році;

• Україна сьогодні як самостійна, суверенна держава, виступає у зовнішніх зносинах важливим міжнародним фактором стабільності.

Конституція України визначає, регулює, закріплює і охороняє, перш за все, основи державного ладу, його засади.

Вони становлять систему головних принципів організації та діяльності держави, її основних владних інститутів.

Основні принципи державного ладу опосередковують суть держави, її тип, місце і роль у суспільстві.

За Конституцією України це принципи суверенності і незалежності, демократизму, соціальної і правової держави, унітарної держави з республіканською формою правління.(ст. 1,2,5 -10)

Принцип суверенності і незалежності держави означає внутрішній і зовнішній суверенітет, незалежність її в усіх сферах політики, економіки, соціально-культурного життя.

Суверенність і незалежність — це верховенство, повнота і самостійність державної влади всередині країни та рівноправність і незалежність у відносинах з іншими суб’єктами міжнародного права. Характерними властивостями державного суверенітету є: установчий характер державної влади, територіальна цілісність, єдиний конституційний простір, легітимність органів державної влади, єдине громадянство, державна власність, єдина кредитно-грошова система, наявність збройних сил, які захищають державний суверенітет, міжнародної правосуб’єктності, державних символів, державної мови, столиці країни.

Із суверенності держави випливає її незалежність, тобто мати право самостійно вирішувати свої внутрішні та зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої країни, чи країн.

Принцип демократизму держави опосередковує насамперед взаємовідносини держави і суспільства, держави і особи, громадянина.

Демократичною є та держава, яка всебічно й у повному обсязі виражає волю усього народу або його абсолютної більшості, враховуючи інтереси меншості, а вся її діяльність спрямована на поліпшення життєвого рівня і духовного зростання свого народу, на захист прав та свобод людини і громадянина.

Принцип соціальності держави полягає у тому, що вона є і завжди має бути виразником, представником і захисником інтересів усього народу України, бере на себе обов’язок забезпечувати соціальну справедливість, дбати про добробут своїх громадян та їх соціальну захищеність.

Найважливішою рисою соціальної держави є принципово нове ставлення до особи та її інтересів, визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю (п.1.ст. З Конституції України).

Якщо ідеї демократичної держави виникли і були сформульовані у тому чи іншому вигляді з моменту виникнення держави і удосконалюються протягом тисячоліть, то теорія і практика соціальної держави є порівняно новим явищем.

Поняття «соціальна держава» з’явилося після Другої світової війни у конституціях Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії та інших.

Це означало не тільки розширення кола соціально-економічних прав громадян, а й створення системи їх правових гарантій.

Соціальна держава має створювати реальні умови для забезпечення громадян роботою, справедливого перерозподілу доходів через державний бюджет. Вона зобов’язана забезпечувати людям гідне життя і його захищати (ст. 27).

Конституція України 1996 р. закріпила тезу, що Україна є соціальною державою (ст. 1) і передбачила ряд заходів з її утвердження.

Правовий характер Української держави виявляється у верховенстві права (ст. 8), здійсненні державної влади на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), гарантуванні прав та свобод людини і громадянина (ст. 22).

Верховенство права означає пріоритет права щодо держави, політики, економіки, культури, інших державних інститутів, а також соціальних норм — моралі, звичаїв, традицій тощо.

Політика держави має визначатися і здійснюватися у правових формах, у вигляді законів, указів Президента України, постанов уряду України.

У державі політика, яка не має правових форм, не є обов’язковою для виконання.

Правова держава спілкується з суспільством, людиною і громадянином, міжнародним співтовариством держав мовою правових актів.

Іноді верховенство права як принцип правової держави називають верховенством Конституції, закону. З цим навряд чи можна погодитись.

Суттю верховенства права є природні права людини, зокрема право на життя, достовірну інформацію, екологічно чисті продукти харчування, екологічно чисте середовище, батьківство тощо. Саме ці та інші природні права людини, притаманні їй від народження, повинні становити ядро, основу Конституції і законів України, які їх лише уточнюють, деталізують, розширюють в умовах конкретного суспільного середовища, суспільного буття.

Принцип унітарності нашої держави означає її єдність, соборність у політичному, економічному, соціально-культурному та інших відносинах.

Ключовим моментом цього принципу є територіальна єдність -територія України у назвах існуючого державного порядку є цілісною і недоторканною (п.3 ст. 2).

Існуючий адміністративно-територіальний поділ не має політичного характеру, хоча окремі адміністративно-територіальні одиниці мають адміністративну автономію і певні атрибути держави, як Автономна Республіка Крим, або спеціальний статус міст республіканського значення — міста Київ та Севастополь.

Принцип республіканської форми правління держави полягає у такій організації державної влади, за якої Президента і парламент обирає народ шляхом виборів на певний строк визначений у Конституції України.

Відповідно до ст. 5 Конституції Україна є республікою, а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади у ній є народ.

Президент України обирається її громадянами строком на 5 років на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Відповідно до змісту Конституції наша держава за своїми основними рисами була президентсько-парламентська республіка, а з 2006 р. — стала парламентсько-президентською республікою.

Сучасні держави у своїй більшості є республіками:

- президентськими;

- парламентськими;

- президентсько-парламентськими або парламентсько-президентськими, тобто змішаними.

Президентською є республіка, у якій президент обирається народом безпосередньо чи опосередковано (США), є одночасно главою держави і главою виконавчої влади, очолює уряд (у США — адміністрацію), який йому підзвітний. Парламент позбавлений права виносити вотум недовіри уряду. Президент, в свою чергу, не має права на розпуск парламенту.

Парламентською є республіка, у якій президент обирається парламентом і є лише главою держави. Главою уряду є, як правило, лідер партії, яка перемогла на виборах. Парламент здійснює контроль над урядом, вправі виносити йому вотум недовіри (довіри). Міністри призначаються із членів парламенту і зберігають у ньому свій статус.

Змішані види республік поєднують риси обох основних видів з тими чи іншими перевагами.

Вибір форми держави залежить від багатьох факторів: історії, традицій, ментальності народу, рівня розвитку демократії, суспільства і держави та інших внутрішніх і зовнішніх факторів.

Національний характер Української держави відображено у Конституції 1996 р. та змінах до неї внесених у 2004 р. У ній втілено багатовікову українську ідею, ідеологію самостійності, соборності і незалежності. Український народ сьогодні юридично і фактично має державу, яку повинен розбудовувати на принципах демократії, захисту прав та свобод людини і громадянина. Цю державу ми повинні берегти як зіницю ока і передавати її наступним поколінням.