Словник юридичних термінів

А

Автономія — самоврядування певної частини території держави, тобто її право самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією держави.

Адвокатура — юридична установа, що об’єднує адвокатів, діяльність яких спрямована на захист інтересів як підсудних в кримінальних справах, так й інтересів позивачів і відповідачів у цивільних справах, а також надання правових довідок, консультацій населенню, приватним особам, організаціям та установам.

Адміністративно-територіальний устрій — зумовлений завданнями і функціями держави поділ її території на певні частини (адміністративно-територіальні одиниці) з метою організації управління на місцях.

Адміністративно-територіальна одиниця — структурний елемент системи адміністративно-територіального устрою держави. А.-т. о. не мають політичної самостійності і слугують територіальною основою для побудови системи місцевих і регіональних органів державної влади та здійснення місцевого самоврядування. Конституція України до системи адміністративно-територіального устрою України відносить Автономну Республіку Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Акт — у праві — рішення державного органу, втілене у форму закону, указу, постанови тощо.

Акт виконавчої влади – підзаконне офіційне рішення, прийняте органом виконавчої влади в однобічно-владному порядку з виконанням встановленої процедури з того чи іншого питання, віднесеного до його компетенції; надання передбаченої законом форми і спричинення правових наслідків.

Акція — цінний папір, що свідчить про участь його власника у капіталі акціонерного товариства і дає право на отримання прибутку у вигляді дивіденду.

Амністія — акт найвищого органу державної влади, що передбачає повне або часткове звільнення від покарання та його правових наслідків (визнання несудимими); пом’якшення покарання щодо тих чи інших груп засуджених; закриття кримінальної справи на будь-якій стадії кримінального процесу.

Апатриди — особи без громадянства. Як правило, це особи, які втратили громадянство однієї держави і не змогли набути громадянства іншої держави. Серед апатридів можуть бути біженці, політичні емігранти.

Б

Балотування — за законодавством України — це реалізація громадянином свого пасивного виборчого права шляхом участі у виборах як кандидата у народні депутати України, у президенти тощо.

Банк – фінансова установа, яка здійснює кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування господарської діяльності юридичних і фізичних осіб, виконання валютних та інших банківських операцій.

Банківська система в Україні є дворівневою і складається з Національного банку України і комерційних банків, у тому числі зовнішньоекономічного банку, ощадного банку та інших комерційних банків різних форм власності.

Безгромадянство, апатридизм — правовий стан осіб, які не мають громадянства будь-якої держави. Підлягають законам країни, в яких перебувають, «… користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України).

Біженець — особа, яка не є громадянином України і, внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань та щодо якої в порядку та за умов, визначених Законом України "Про біженців", прийнято рішення про надання їй статусу біженця.

Біржа — ринок, де відбуваються оптова торгівля товарами (товарна біржа) чи цінними паперами (фондова біржа), або купівля-продаж іноземної валюти (валютна біржа).

Блок виборчий — угода кількох політичних партій щодо спільного висування кандидата або списку кандидатів на виборах. Закон України "Про вибори народних депутатів України" передбачає, що виборчий блок може бути утворений двома та більше партіями, які були зареєстровані в установленому законом порядку не пізніш як за рік до дня виборів на підставі рішень з'їздів кожної з цих партій.

Бюджет — основний економічний закон держави; затверджений найвищим законодавчим органом розпис (кошторис) доходів і видатків на певний строк.

Бюджет державний (англ. budget, буквально — сумка) — розпис доходів і видатків держави на певний термін, здебільш на рік. Згідно зі ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період від 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період.

В

Верховенство закону — визнання конституції, закону вищим джерелом права. Як принцип правової системи В. з. дістало визнання в XVII-XIX ст. з формуванням громадянського суспільства і правової держави. Теоретичне обґрунтування отримало в працях Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо.

Верховенство Конституції (юридичне) — пріоритетне становище Конституції в системі національного законодавства України, її вища юридична сила щодо всіх інших правових актів. В. К. закріплене в ч. 2 ст. 8 Конституції України.

Верховенство права — одна із засад конституційного ладу. Принцип В. п. означає пов'язаність законодавчої влади природним правом (держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного (надпозитивного) права) та верховенство закону.

Вето (від лат. veto — забороняю) — акт, що призупиняє або не допускає введення в дію рішення яких-небудь органів. Найбільше значення має надане Президентові України право (ст. 94 Конституції України) накладати В. на закони, прийняті Верховною Радою України.

Вибори — спосіб формування органу державної влади, органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандата мають право балотуватися два і більше кандидатів. В. в конституційному праві класифікують за різними підставами: 1) залежно від того, які органи обираються, вибори поділяються на парламентські (вибори народних депутатів), президентські (вибори Президента України) та місцеві (вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів); 2) залежно від того, обирається виборний орган повністю або частково, розрізняють загальні та часткові (тобто замість депутатів, які вибули, коли обирається лише частина колегіального виборного органу влади) В.; 3) залежно від підстав проведення В. можуть бути черговими, позачерговими (достроковими), проміжними або повторними; 4) залежно від територіальних меж проведення В. поділяють на загальнонаціональні та місцеві (локальні); 5) залежно від способу волевиявлення виборців розрізняють прямі та непрямі В. Крім того, інколи вибори поділяють на однопартійні, багатопартійні чи безпартійні; альтернативні та безальтернативні; основні та додаткові тощо.

Виборці — особи, які мають право брати участь в обранні представницьких державних органів влади та органів місцевого самоврядування.

Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, державного управління всіма сферами і галузями суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою користується певною самостійністю.

Вища рада юстиції — колегіальний, незалежний орган, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетенції про їхню дисциплінарну відповідальність.

Воєнний стан — особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Г

Галузь права – система норм права, що регулюють певну сферу суспільних відносин.

Гарантія — забезпечення, запорука виконання зобов’язань, здійснення прав.

Глава держави — особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах. Юридичними формами Г. д. є: 1) монарх; 2) президент; 3) колегіальна президентура — обраний парламентом на визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад, Державна рада на Кубі, два капітан-регента в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії); 4) глава уряду, на якого покладається здійснення функцій глави держави (наприклад, землі ФРН); 5) одноосібний або колегіальний узурпатор — особа чи колегіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні "царського" походження, ні мандата виборщиків. В Україні главою держави є Президент України, який обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права способом таємного голосування строком на п'ять років.

Генеральний прокурор України — очолює прокуратуру України. Призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Г. п. У., що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень — п'ять років. Г. п. У.: 1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю; 2) призначає першого заступника, заступників Г. п. У., керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, інших працівників Г. п. У.; 3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання; 4) призначає за погодженням із Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим; 5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їхніх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів; 6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом України "Про прокуратуру"; 7) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції; 8) присвоює класні чини згідно. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2 і 3-го класів.

Громадянство – правова приналежність до держави (стійкий правовий зв’язок особи і держави), що поширюється на громадян будь-якої держави, встановлена законами цієї держави, а також права й обов’язки по відношенню до нього.

Д

Декларація — заява одного чи кількох урядів, політичних партій, міжнародних або громадських організацій, що доводить до загального відома програмний документ, важливу міжнародну подію, закон тощо. Урочисте проголошення політичних принципів.

Делеговані функції, повноваження – функції, повноваження (права й обов’язки), що їх набуває певний суб’єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб’єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. Делегування означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб’єкта права повернути їх для власного виконання. Водночас делегуючий суб’єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих функцій, повноважень; він може також фінансувати з власних коштів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього кошти і майно.

Демократія — форма політичного режиму, побудована на визнанні народу як джерела влади (ст. 5 Конституції України), існування представницьких установ влади.

Демонстрація — це похід людей, які відкрито виражають свої політичні погляди.

Депутат — особа, обрана до парламенту або представницького органу місцевого самоврядування.

Державна мова — мова нації, що дала найменування державі та узаконена як мова державного діловодства і спілкування (ст. 10 Конституції України).

Державна служба – професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Державний комітет – центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо не формуючи урядову політику, покликаний сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого (міжсекторного) характеру.

Державний лад — система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами. Д. л. може бути конституційним, якщо мова йде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (установлюючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх реалізацію на основі Конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обов'язки перед людиною і суспільством, і неконституційним — Д. л. тоталітарної держави.

Державний устрій — політико-територіальна організація держави, яка характеризується статусом її територіальних одиниць, формою їх правових відносин між собою та з державою в цілому. Сучасній практиці державного будівництва відомі три форми Д. у.: унітарна, федеративна та обласна (Іспанія, Італія) держава.

Деспотія — форма не обмеженої законом самодержавної влади, що характеризується крайньою централізацією і сваволею монарха.

Дивіденд — частина прибутку акціонерних товариств, яку щороку розподіляють між акціонерами за їхніми акціями і яка залежить від величини чистого прибутку і кількості акцій.

Дипломатичне представництво України є постійно діючою державною установою України за кордоном, що покликана підтримувати офіційні міждержавні відносини, здійснювати представництво України, захищати її інтереси, права та інтереси її громадян і юридичних осіб.

Е

Екологічна безпека — поняття, що розкриває таку важливу функцію держави як захист природного середовища з її надрами, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу, неприпустимість порушення екологічної рівноваги.

Електорат — сукупність потенційних виборців, які можуть голосувати за кандидата чи за певну партію або партійну коаліцію.

З

Загальна декларація прав людини — прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10. 12. 1948 р. Декларація — перший міжнародно-правовий документ, що проголосив широкий комплекс громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини.

Загальні збори — зібрання усіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

Законодавство – певна система законодавчих актів та актів Президента і Кабінету Міністрів України, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, які містять правила поведінки і регулюють суспільні відносини.

Змішана виборча система — поєднання мажоритарної та пропорційної виборчих систем.

І

Ідеологія — система ідей та поглядів, які у концентрованому вигляді виражають корінні інтереси нації, держави, політичних партій, рухів чи окремих груп людей.

Імперія — монархічна, здебільшого велика держава, глава якої має титул імператора.

Імпічмент — усунення президента із займаної посади у випадку, коли доведено законним шляхом вчинення останнім дій, несумісних зі званням президента: вчинення злочину, порушення конституції, зрада Батьківщині. Процедура імпічменту належить до повноважень Верховної Ради України (ст. 85, п. 10 Конституції України).

Інавгурація президента — урочиста процедура вступу на посаду новообраного президента.

Іноземці — особи, що перебувають на території даної держави на законних підставах, але мають громадянство чи підданство іншої держави.

Інтелектуальна власність — узагальнена назва прав, пов’язаних з результатами розумової (інтелектуальної) діяльності.

К

Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України.

Комітети Верховної Ради України — постійно діючі органи, які створюються на строк повноважень Верховної Ради України на основі пропорційного представництва депутатських груп і фракцій. Згідно зі ст. 89 Конституції України Верховна Рада України затверджує перелік комітетів, обирає голів цих комітетів. Основними функціями парламентських комітетів є здійснення законопроектної роботи, підготування і попередній розгляд питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України.

Компетенція – сукупність повноважень, якими наділяється державний орган чи посадова особа при виконанні своїх обов’язків.

Конституційна (парламентська) монархія — форма правління, за якої монарх здійснює владу в межах, встановлених конституцією (наприклад, у Бельгії, Великобританії тощо).

Конституційне право України — провідна галузь національного права України, що являє собою систему правових норм, які регулюють базові суспільні відносини, закріплюючи при цьому належність публічної влади, засади її організації та здійснення, гарантії основних прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний лад — такий державний устрій, який базується на конституції як основному законі держави та інших нормативних актах, що її доповнюють, і функціонує відповідно до них.

Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. К. С. У. вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційно-правова норма — загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які складають предмет галузі конституційного права. К.-п. н. характеризуються особливим змістом (регулюють особливе коло відносин), установчим характером приписів (визначають основи побудови правової системи та державного механізму), основоположним джерелом (Конституція України), особливостями структури (переважна більшість не містить санкції), особливим колом суб'єктів (народ, держава тощо), загальнорегулятивним характером (нор-ми-принципи, норми-дефініції, норми-програми тощо).

Конституційно-правовий інститут — відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин. Виділяють загальні (генеральні), головні та початкові К.-п. і.

Конституційно-правові відносини — суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, тобто відносини, суб'єкти яких наділяються взаємними правами та обов'язками згідно з приписом конституційно-правової норми. К.-п. в. характеризуються специфічним змістом (пов'язані зі здійсненням публічної влади та реалізацією прав і свобод людини і громадянина), особливим суб'єктним складом, особливим механізмом реалізації прав та обов'язків суб'єктів (у значній частині цих відносин права та обов'язки суб'єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші відносини).

Конституція (формально-юридична) — Основний Закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації та здійснення державної влади, взаємовідносин держави з людиною, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини і громадянина, систему, порядок організації та компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи, засади місцевого самоврядування.

Консульські установи є органами захисту економічних і правових інтересів України, її громадян та юридичних осіб за кордоном. Консульські установи сприяють розвитку дружніх відносин України з іншими державами, поширенню економічних, торговельних, науково-технічних, культурних зв’язків та туризму.

Конфедерація — союз суверенних держав, створених переважно для досягнення певної зовнішньополітичної та воєнної мети.

Конфіскація — примусове безоплатне вилучення всього або частини майна у власність держави, що здійснюється за вироком суду.

Л

Легітимація — визначення чи підтвердження законності будь-яких прав чи повноважень.

М

Мажоритарна виборча система — передбачає вибори депутатів в одномандатних територіальних округах за персональними списками. Перемагає той з кандидатів у депутати, який отримає більше 50% голосів виборців.

Міністерство України – центральний орган виконавчої влади, покликаний виробляти та реалізовувати державну політику у відповідних сферах і галузях суспільного життя (секторах державного управління). Воно здійснює управління у відповідній галузі або створюється для виконання окремої функції у масштабах країни.

Мандат — документ, що підтверджує повноваження даної особи.

Міністерство закордонних справ – центральний орган виконавчої влади в сфері міжнародних відносин і закордонних справ держави. Воно здійснює такі завдання: захищає інтереси держави та українських громадян, які знаходяться за кордоном; представляє Україну у відносинах з іноземними державами за кордоном та їх представниками на території України; керує діяльністю закордонних державних органів України – дипломатичних і консульських представництв; здійснює загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України; контролює діяльність відділів зовнішніх зносин інших міністерств і відомств України.

Міністерство оборони – центральний орган виконавчої влади у сфері оборони, який здійснює функції державного управління Збройними силами України. Воно несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони країни.

Міністерство фінансів є центральним органом виконавчої влади, який спрямовує діяльність органів управління фінансами на дотримання принципів фінансово-бюджетного планування розвитком соціально-економічної й адміністративно-політичної сфер.

Місцевий референдум — форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування.

Місцеві державні адміністрації – державні органи, які у відповідно до ст. 118 Конституції України здійснюють виконавчу владу в областях, районах, містах Києві та Севастополі. Склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються та звільнюються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України.

Мітинг — масові збори з приводу обговорення важливих політичних питань.

Н

Надзвичайний стан — особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях у випадках виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або в разі спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України насильством, і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Наказ – акт адміністративної діяльності, який звернений до підлеглих підрозділів та співробітників і має у своєму змісті приписи з метою організації роботи апарату органу. Є також накази, що тлумачать законодавчі акти або постанови уряду для забезпечення широкого розуміння службовцями змісту цих правових документів.

Нація — поняття більше політичне, ніж етнічне. У сучасному світі усталеним є погляд на націю як державу, що складається з патріотично настроєних громадян, незалежно від їх етнічних коренів.

Нотаріат — установа, що засвідчує права і факти, що мають юридичне значення.

О

Об’єднання громадян – добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав та свобод.

Оборона України – комплекс політичних, економічних, екологічних, військових, соціальнихі правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів-держави і мирного життя народу.

Органи виконавчої влади – самостійний вид органів державної влади, який згідно з конституційним принципом поділу державної влади є своїм головним призначенням організацію виконання законів.

Основні права та свободи людини і громадянина — закріплені в Конституції України невід'ємні права і свободи людини і громадянина, що належать їм від народження чи на підставі наявності у них громадянства України, гарантуються Українською державою і становлять ядро правового статусу особи в Україні.

Основні обов'язки людини і громадянина — закріплені в Конституції України вимоги, які пред'являються кожній людині й громадянинові, аби вона діяла певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утрималася від учинення відповідних дій) для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян; недотримання ж цих вимог тягне за собою юридичну відповідальність.

Охлократія — влада, панування натовпу. Закони при цьому втрачають свою силу і дію, все визначають примхи натовпу або тих, хто впливає на його настрої.

П

Парламент — повністю або частково виборний і колегіальний вищий представницький орган держави, який у сфері законотворчості має головні повноваження.

Парламентська республіка — форма держави, в якій президент виконує чисто церемоніальні функції. Він не є главою виконавчої влади. Уряд формується парламентом (ФРН, Австрія, Італія).

Підзаконний акт – акт компетентного органу держави, що видається на основі чинного закону.

Плебісцит — те ж, що і референдум, але без обов’язкових юридичних наслідків для держави, яка його провадила.

Повноваження органу виконавчої влади – закріплені за органом виконавчої влади права і обов’язки (в тому числі – обов’язки нести відповідальність за наслідки виконання повноважень, так звані “юрисдикційні” обов’язки). Для визначення певного обсягу повноважень, закріпленого за кожним органом виконавчої влади відповідно до покладених на нього завдань і функцій, застосовується поняття “компетенція”. Центральне місце та переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади складають державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов’язкових для виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані.

Податки — обов’язкові платежі у державні або місцеві бюджети, що надходять від населення, підприємств, організацій і установ.

Політична партія – об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за головну мету участь у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, місцевого самоврядування і представництво у їх складі.

Політичні права і свободи громадян — сукупність конституційних прав, які надають громадянинові можливість брати участь у політичному житті суспільства, в управлінні державними справами.

Постанова – акт органу виконавчої влади, що має два призначення: постанова – правовий акт вищого або центрального колегіального органу виконавчої влади, що прийнятий у колегіальному порядку, наприклад, постанова Кабінету Міністрів України; постанова, яка видається органами виконавчої влади як індивідуальний акт, що приймається для здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, тобто при вирішенні питань про притягнення громадян та посадових осіб до адміністративної відповідальності.

Правова держава — держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влади та визнаються й гарантуються права і свободи кожної людини. Конституція України закріплює такі риси України як П. д.: верховенство права (ст. 8); здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ч. 1 ст. 6); вищий пріоритет прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 19); незалежність суду (ч. 1 ст. 126); законність управління (ч. 2 ст. 19); правовий захист людини від порушення її прав державною владою (статті 55, 56).

Правопорядок – певна система суспільних відносин, що виникає в результаті виконання і дотримання законів та інших підзаконних актів, одна з основних складових суспільного порядку, який встановлюється в результаті здійснення різних видів соціальних норм, що регулюють різні сфери суспільного життя і відрізняються між собою характером, способом впливу на поведінку людей.

Представник влади – посадова особа, наділена владними повноваженнями, що поширюються на осіб (громадян), які перебувають з нею у службових відносинах.

Президент — у ряді країн з республіканською формою правління (США, Франція, Росія, Польща, Україна) — глава держави.

Президентська республіка — форма держави, в якій президент, будучи главою держави, є главою виконавчої влади. Він наділений такими важливими владними функціями, як головнокомандувач збройних сил, керівник державної адміністрації, правом розпуску парламенту тощо.

Прецедент — випадок, що стався в минулому і є прикладом або підставою для подальших подібних випадків.

Прокуратура — юридична установа, яка веде кримінальне розслідування і переслідування, виступає державним обвинуваченням у суді. В окремих країнах (Україні, Росії та інших пострадянських державах) ще й здійснює нагляд за виконанням законів.

Прокурор – посадова особа органів прокуратури, наділена згідно з Конституцією України повноваженнями щодо здійснення нагляду за виконанням законів всіма державними органами, суб’єктами підприємницької діяльності, громадськими організаціями і громадянами.

Пропорційна виборча система — передбачає вибори депутатів за загальнонаціональними чи регіональними партійними списками у одномандатних або багатомандатних виборчих округах. Для проходження партій у парламент встановлюється відсотковий бар’єр голосів виборців — 3-5%.

Р

Районні та обласні ради — органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Республіка — форма державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються виборцями на певний строк.

Рішення – нормативний або індивідуальний акт, що видається місцевою державною адміністрацією, виконкомами сільських, селищних рад при вирішенні питань державного управління в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

С

Секретаріат Президента — державний орган, який складається з кваліфікованих державних службовців і допомагає виконувати Президентові його службові повноваження.

Скарга – письмове або усне звернення громадянина до державного органу або громадської організації, в якому вказані незаконні дії, рішення чи порушені права цього громадянина органом виконавчої влади або його посадовою особою.

Служба безпеки України – державний правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

Соціальна держава — держава, яка забезпечує усім своїм громадянам нормальне цивілізоване життя і діяльність.

Статут – нормативний акти, на основі якого здійснюється окрема лінія діяльності органів виконавчої влади. Наприклад: Статут патрульно-постової служби міліції регулює діяльність всієї патрульно-постової служби міліції України, відповідного органу внутрішніх справ, підрозділів цієї служби, зон, дільниць і навіть окремих видів нарядів; статут юридичної особи – затверджений власником (засновником) документ, який визначає правовий стан, найменування і місцезнаходження юридичної особи, предмет і цілі діяльності її, органи управління та порядок формування їх, порядок формування майна юридичної особи та розподілу її прибутку, умови реорганізації та припинення діяльності її, а також інші положення.

Суверенітет — незалежність держави, яка полягає у її праві на власний розсуд вирішувати свої внутрішні і зовнішні справи без втручання в них будь-якої іншої держави.

Т

Теократія — форма державного правління, за якої політична влада в державі належить духівництву й глава держави є водночас главою церкви (наприклад, Ватикан).

Територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Тиранія — форма державної влади, що встановлюється насильницьким шляхом і базується на одноособовому деспотичному правлінні.

У

Указ – нормативний та індивідуальний акт, що видається Президентом України, має найвищу юридичну силу серед актів виконавчої влади та є обов’язковим для виконання всіма суб’єктами адміністративно-правових відносин. Укази Президента набувають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено у самому указі. Офіційними виданнями, в яких публікуються укази Президента, є «Офіційний вісник” та газета «Урядовий кур’єр».

Унітарна держава — держава, у якій всі адміністративно-територіальні утворення становлять єдину уніфіковану цілісність (на відміну від федеративної держави, в якій окремі адміністративно-територіальні утворення мають певні автономні права).

Ю

Юридична особа – підприємство, установа або організація, що має відокремлене майно.

Юрисдикція — повноваження давати правову оцінку суспільним явищам, роз’яснювати правові питання.

Юстиція — сукупність судових та інших правоохоронних органів, установ; діяльність суду, прокуратури, адвокатури щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство (Міністерство юстиції, Верховний Суд України).

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Поняття основ конституційного права. Місце і роль конституційного права у правовій системі України.

1. Поняття основ конституційного права України.

2. Місце і роль конституційного права у правовій системі України.

Розділ 2. Конституційне право України як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна.

2.1. Конституційне право України як галузь права.

2.2. Конституційне право України як юридична наука.

2.3. Конституційне право України як навчальна дисципліна.

Розділ 3. Конституційно-правові відносини та їх загальна характеристика.

3.1. Поняття конституційно-правових відносин.

3.2. Види конституційно-правових відносин.

3.3. Суб’єкти конституційно-правових відносин.

3.4. Об’єкти конституційно-правових відносин.

Розділ 4. Конституція — Основний Закон України.

4.1. Поняття й основні юридичні властивості Конституції.

4.2. Класифікація, форма і структура Конституції України.

4.3. Функції Конституції України.

4.4. Реалізація Конституції України.

4.5. Правова охорона Конституції.

4.6. Внесення змін до Конституції України.

4.7. Прикінцеві та перехідні положення Конституції України.

4.8. Значення Конституції України.

4.9. Історія українських Конституцій.

Розділ 5. Основи конституційного ладу України.

5.1. Поняття, суть і ознаки конституційного ладу України.

5.2. Основні засади конституційного ладу України.

5.3. Гарантії конституційного ладу України.

5.4. Поняття державного ладу України, його принципи.

5.5. Поняття і сутність суспільного ладу України та його система.

Розділ 6. Україна — суверенна і незалежна, демократична, соціальна і правова держава.

6.1. Поняття і значення державного суверенітету. Національний, народний суверенітет.

6.2. Україна — демократична держава.

6.3. Україна — соціальна держава.

6.4. Україна — правова держава.

Розділ 7. Громадянство України. Правовий статус іноземців в Україні.

7.1. Громадянство України та його правовий статус.

7.2. Принципи законодавства про громадянство України.

7.3. Підстави належності набуття громадянства України.

7.4. Підстави прийняття до громадянства України.

7.5. Підстави для поновлення у громадянстві України.

7.6. Підстави припинення і втрати громадянства України.

7.7. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

7.8. Правовий режим іноземців та осіб без громадянства в Україні.

7.9. Правовий статус Закордонних українців.

Розділ 8. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України.

8.1. Поняття конституційно-правового статусу людини і громадянина.

8.2. Загальні поняття прав, свобод та обов’язків громадян.

8.3. Громадянські права і свободи.

8.4. Політичні права і свободи.

8.5. Економічні, соціальні та культурні права.

8.6. Юридичні гарантії прав людини і громадянина.

8.7. Конституційні обов’язки громадян.

8.8. Адвокатура на сторожі прав людини.

Розділ 9. Виборча система України.

9.1. Поняття виборів.

9.2. Основні принципи виборів.

9.3. Види виборів та виборчих систем.

9.4. Про вибори народних депутатів України.

9.5. Про вибори Президента України.

9.6. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад сільських, селищних, міських голів.

9.7. Абсентеїзм (відмова виборця від реалізації активного виборчого права).

9.8. Відповідальність за порушення виборчого законодавства України.

Розділ 10. Організація державної влади в Україні.

10.1. Державна влада — інститут Конституційного права.

10.2. Конституційні засади закріплення державної влади в Україні.

10.3. Поняття і система органів державної влади в Україні.

10.4. Поняття виконавчої влади.

Розділ 11. Законодавча влада в Україні.

11.1. Парламентаризм і його суть.

11.2. Еволюція розвитку парламенту — Верховної Ради України.

11.3. Конституційний статус Верховної Ради України.

11.4. Структура Верховної Ради України та її органи.

11.5. Компетенція і функції Верховної Ради України .

11.6. Комітети Верховної Ради України – органи Верховної Ради України, їх статус та завдання.

11.7. Проблеми двопалатного парламенту в Україні.

11.8. Регламент Верховної Ради України.

11.9. Правовий статус народних депутатів України.

Розділ 12. Президент України.

12.1. Передумови виникнення інституту президентства.

12.2. Конституційний статус Президента України, його повноваження та взаємовідносини з гілками влади.

12.3. Право законодавчої ініціативи і право вето Президента України як засоби вдосконалення законодавства.

12.4. Порядок обрання Президента України та припинення його повноважень.

12.5. Президент України — Голова Ради національної безпеки і оборони України.

12.6. Консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби президента України.

Розділ 13. Виконавча влада в Україні та система її органів.

13.1. Поняття виконавчої влади та система її органів.

13.2. Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади.

13.3. Система центральних органів виконавчої влади в Україні.

13.4. Місцеві органи виконавчої влади в Україні.

13.5. Акти органів виконавчої влади.

13.6. Про статус Кабінету Міністрів України в контексті змін, внесених до Конституції України і Закону про Кабінет Міністрів України.

Розділ 14. Система державних правоохоронних органів України.

14.1. Загальна характеристика правоохоронних органів України.

14.2. Органи прокуратури — державні правоохоронні органи України.

14.3. Органи внутрішніх справ — державні правоохоронні органи України.

14.4. Служба безпеки України — державний правоохоронний орган України.

Розділ 15. Прокуратура України.

15.1. Правовий статус прокуратури України.

15.2. Система і структура прокуратури України.

15.3. Функції та компетенція прокуратури України.

15.4. Принципи діяльності прокуратури України.

15.5. Акти органів прокуратури України.

Розділ 16. Судова влада в Україні.

16.1. Судова влада у наукових теоріях поділу влад.

16.2. Судова гілка влади в Україні — загальна характеристика.

16.3. Судова система України.

16.4. Принципи правосуддя в Україні.

16.5. Конституційний статус суддів України.

16.6. Суддівське самоврядування в Україні.

16.7. Організаційне забезпечення діяльності судів в Україні.

16.8. Вища рада юстиції та її конституційно-правовий статус.

16.9. Втілення у життя конституційних засад судочинства — суть проведення судової реформи в Україні.

16.10. Посилення судового захисту конституційних прав і свобод громадян України.

16.11. Адміністративна юстиція в Україні.

16.12. Основне завдання адміністративних судів в Україні.

16.13. Судово-правова реформа в Україні вимагає свого продовження та удосконалення.

Розділ 17. Територіальний устрій України.

17.1. Територіальний устрій України, його характерні особливості.

17.2. Проблеми удосконалення адміністративно-територіального устрою України.

Розділ 18. Автономна Республіка Крим.

18.1. Автономна Республіка Крим, її правовий статус.

18.2. Представницький і виконавчий органи Автономної Республіки Крим.

18.3. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим.

Розділ 19. Місцеве самоврядування в Україні.

19.1. Загальне поняття про місцеве самоврядування.

19.2. Поняття і сутність місцевого самоврядування в Україні.

19.3. Конституція України — правова основа місцевого самоврядування в Україні.

19.4. Система місцевого самоврядування в Україні та основні принципи її діяльності.

19.5. Порядок формування та організація роботи органів і посадових осіб місцевого самоврядування в Україні.

19.6. Органи самоорганізації населення в Україні.

19.7. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні.

19.8. Правові гарантії місцевого самоврядування в Україні.

19.9. Особливості взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

19.10. Європейська Хартія місцевого самоврядування та її вплив на формування правової бази місцевого самоврядування в Україні.

19.11. Висновки.

Розділ 20. Конституційний Суд України.

20.1. Історичні передумови утворення Конституційного Суду України.

20.2. Завдання, принципи формування та діяльності Конституційного Суду України.

20.3. Компетенція Конституційного Суду України.

20.4. Суб’єкти звернень до Конституційного Суду України.

20.5. Розгляд справ Конституційним Судом України.

20.6. Діяльність Конституційної юстиції в Україні.

20.7. Конституційна відповідальність глави держави.

20.8. Конституційне правосуддя в Україні.

20.9. Роль Конституційного Суду України у забезпеченні верховенства права.

Розділ 21. Державні символи та символіка України.

21.1. Загальне поняття про державні символи.

21.2. Конституція України про державні символи України.

21.3. Державна символіка в Україні.

Розділ 22. Прикінцеві та перехідні положення Конституції України.

22.1. Прикінцеві положення Конституції України.

22.2. Перехідні положення Конституції України.

Розділ 23. Конституційна реформа в Україні — об’єктивна необхідність.

23.1. Загальні засади дальшої необхідності проведення конституційної реформи в Україні.

23.2. Удосконалення структури парламенту — Верховної Ради України.

23.3. Реформування виконавчої гілки влади і місцевого самоврядування.

23.4. Удосконалення діяльності судової гілки влади, інших правоохоронних органів.

Розділ 24. Додатки.

24.1. Орієнтований тематичний план лекцій і семінарських занять з курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 1.

24.2. Робоча програма курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 2.

24.3. Рекомендовані плани семінарських занять з курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 3.

24.4. Теми курсових робіт і рефератів з курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 4.

24.5. Тести з курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 5.

24.6. Завдання з курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 6.

24.7. Перелік питань для підготовки іспиту з курсу «Основи конституційного права України». Додаток № 7.

24.8. Рекомендовані до вивчення законодавчі акти і література. Додаток № 8.

24.9. Анотації книг про Конституцію України. Додаток № 9.

24.10. Текст Конституції України зі змінами і доповненнями, станом на 01.10.2006 р. Додаток № 10.

24.11. Конституція України – Основний Закон України у схемах. Додаток № 11.

24.12. Словник юридичних термінів. Додаток № 12.

24.13. Про авторів. Додаток № 13.