Розділ 22. Прикінцеві та перехідні положення конституції україни

22.1. Прикінцеві положення Конституції України

З проголошенням України як незалежної і самостійної держави у її суспільно-політичному житті почали відбуватися докорінні зміни, що знайшли адекватне відображення у Конституції — Основному Законі України.

З набуттям Конституцією України чинності — з дня її прийняття (ст. 160), тобто з 28 червня 1996 р. — Конституція України стала єдиним, справді Основним Законом, згідно з яким здійснюється правове регулювання державного і суспільного життя, формується якісно нова правова система України.

Отже, набуття Конституцією України чинності збіглося з днем її прийняття Верховною Радою України, в той час як закони, які приймає Верховна Рада України, набирають чинності через 10 днів від дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Таким чином, перша Конституція України, враховуючи її надзвичайну важливість, була введена в дію до офіційного її оприлюднення, в порядку, передбаченому самою Конституцією (ст. 160).

Текст Конституції України був офіційно оприлюднений відповідно до Закону України від 28 червня 1996 р. «Про прийняття Конституції України і введення її в дію».

Основним змістом цього Закону є ствердження факту прийняття Конституції України; визнання такою, що втратила чинність, Конституція (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 р. з подальшими змінами і доповненнями; визнання таким, що втратив чинність Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України».

День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України (ст. 161).

Це обумовлено надзвичайним історичним значенням Конституції для українського державотворення і здійснення на цій основі українським народом права на своє самовизначення, на забезпечення прав та свобод людини і громадянина, громадянської злагоди, розвитку і зміцнення демократії, на утвердження суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

День Конституції України — це визначна подія в житті української нації і всього українського народу.

22.2. Перехідні положення Конституції України

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 p., закріпила нові принципи подальшого розвитку та удосконалення найважливіших і найскладніших суспільних відносин, які випливають із декларування і реального забезпечення у житті прав та свобод людини і громадянина, із наявності різних форм і видів власності, з організації та діяльності державної влади в інтересах всього українського народу.

Своєю суттю вона спрямована у майбутнє, оскільки має за мету побудову в Україні якісно нового - громадянського суспільства та суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

На базі Конституції України почала формуватися і якісно нова правова система держави, яка повинна зміцнювати захист прав та свобод людини і громадянина, забезпечити громадянську злагоду і безпеку в суспільстві, сприяти процесам державотворення.

Реалізація норм і принципів Конституції України вимагає певного часу, професійності від усіх гілок влади і терпимості від громадян України.

Втілення у життя Конституції України найбільше залежатиме від державних органів влади та посадових осіб. Це зумовлено тим, що необхідно буде на базі Конституції України пройти шлях удосконалення діяльності законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, правоохоронних органів та органів самоврядування.

Виходячи із вимог норм та принципів Конституції України, слід активніше і масштабніше самоутверджувати в економіці ринкові відносин, закладати підвалини громадянського суспільства, створювати І утверджувати плюралістичну політичну систему, активніше вирішувати питання поліпшення життєвого рівня народу, розвитку його духовності тощо.

Для вирішення таких важливих, кардинальних проблем недостатньо лише Основного Закону держави. Необхідне істотне принципове оновлення масиву чинного законодавства, прийняття нових конституційних та поточних законів і підзаконних актів.

Проте усі ці проблеми потрібно вирішувати дуже виважено, науково обгрунтовано, враховуючи практичний досвід і передбачаючи кінцевий позитивний результат.

Методологія їх вирішення закладена у розділі XV «Перехідні положення», яка передбачає забезпечення поступового процесу оновлення організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування тощо.

«Перехідні положення» закріплюють порядок і строки зміни чинного законодавства, повноваження посадових осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування, які були обрані чи призначені до набрання чинності нової Конституції України.

Так, згідно з п. 8 «Перехідних положень», закони, інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності нової Конституції України, є чинними у частині, що не суперечать Основному Закону держави.

В інтересах усього суспільства, держави і кожного громадянина зокрема надзвичайно важливо було, щоб чинне законодавство у найстисліші строки було приведене у відповідність до вимог Конституції України.

Верховна Рада України після прийняття нової Конституції продовжувала здійснювати свої повноваження до нових чергових виборів, які були призначені на березень 1998 р.

Конституція України зберігає структуру та порядок діяльності Верховної Ради України, які склалися після проголошення незалежності України, і були підтверджені Конституційним договором між Верховною Радою і України і Президентом України 1995-1996 pp.

Пункт 3 «Перехідних положень» встановив дату чергових виборів Президента України, які відбулися в останню неділю жовтня 1999 p., що дало можливість Президентові України зберегти свої повноваження протягом усього п’ятирічного конституційного строку.

Пункт 4 «Перехідних положень» надав Президентові України право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем’єр-міністра укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням у Верховну Раду України відповідного законопроекту в порядку, встановленому ст. 93 Конституції України.

Такі укази Президента України набирали чинності, якщо протягом 30 календарних днів з дня подання у парламент законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) не було прийнято закон або не було відхилено поданого законопроекту президента більшістю депутатів від її конституційного складу. Вони діяли до набрання чинності закону з цього питання.

У перехідний період таке врегулювання важливих економічних суспільних відносин мало як позитивний, так і негативний характер.

Позитивний полягав у тому, що укази оперативно регулювали велику групу суспільних економічних відносин, не врегульованих законами.

Негативний характер таких указів полягав у тому, що їх зміст не завжди відповідав чинному законодавству, що призводило до формування дворівневої правової системи України, в якій принижувалася (заперечувалась) роль закону держави.

«Перехідні положення» Конституції України (п. 5) встановили, що Кабінет Міністрів України формується протягом трьох місяців після набуття чинності Конституції України.

Отже, процес формування уряду повинен був завершитися протягом вказаного тримісячного строку.

Аналогічний 3-місячний термін був встановлений для формування Конституційного суду України (п. 6).

Згідно з п. 7 «Перехідних положень» голови місцевих державних адміністрацій набули статусу голів місцевих державних адміністрацій згідно зі ст. 118 Конституції України, а після обрання голів відповідних рад вони склали з себе ці повноваження.

Усі вони були заново призначені на посади за поданням уряду відповідно до ст. 118 Конституції України.

У свою чергу сільські, селищні, міські ради та голови цих рад здійснювали свої повноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 р.(ч. 1п. 8).

Районні та обласні ради, обрані до набуття чинності нової Конституції України, здійснювали визначені нею повноваження до сформування їх нового складу (ч. 2 п. 8).

У п. 9 «Перехідних положень» зафіксовано, що прокуратура також продовжує виконувати функцію нагляду за дотриманням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства до введення у дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за дотриманням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення у дію законів, що регулюють її функціонування.

Щодо виконавчої влади у містах Києві та Севастополі, то вона здійснювалася державними адміністраціями аж до прийняття відповідних законів. Отже, виконавча влада у цих містах здійснювалася на тих же принципових засадах, що й в областях та районах, виходячи з вимог ст. 118 Конституції України (п. 10).

Пункт 11 регламентував запровадження національної грошової одиниці — гривні, яка стала національною у вересні 1996 p., відповідно до Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. «Про грошову реформу України».

Стосовно судової системи Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України продовжували здійснювати свої повноваження відповідно до чинного законодавства аж до сформування системи судів загальної юрисдикції відповідно до ст. 125 Конституції України, але не довше 5 років (п. 1,12), тобто до 28 червня 2001 р.

Щодо суддів усіх судів, обраних або призначених до вступу в дію нової Конституції України, то вони продовжували здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який були обрані чи призначені (ч. 2 п. 12).

Судді, повноваження яких закінчилися у день набуття чинності Конституції України, продовжували здійснювати свої повноваження протягом одного року.

Протягом 5 років після набуття чинності Конституції України, згідно з п. 13 «Перехідних положень» було збережено існуючий порядок арешту, утримання під вартою, затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, та порядок огляду й обшуку житла або іншого володіння особи.

Нова Конституція України встановила, що обов’язковою умовою арешту особи, утримання її під вартою, а також огляду чи обшуку житла є наявність вмотивованого рішення суду, що повинно б суттєво посилити захист недоторканності особи та її житла чи іншого володіння (ст. 29, 30).

Проте для повного втілення цієї норми у життя необхідні певні умови, матеріально-фінансові затрати і нові правові механізми.

Останній принцип, але не останнє за вагою і значущістю питання, яке він регулює, стосується порядку використання військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань. Як у ньому зазначено, таке використання баз і тимчасове перебування іноземних військових формувань можливе лише на умовах оренди у порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України (п. 14).

Прикінцеві та перехідні положення характерні для конституцій ряду інших держав, які переживають перехідні періоди. Це, зокрема, держави, які позбулись або позбуваються тоталітарних, авторитарних режимів і обрали демократичний шлях розвитку.

Закріплені у цих положеннях норми встановлюють порядок і строки заміни тоталітарних «конституційних» інститутів та органів новими, демократичними, прагнуть утвердити права людини і громадянина та побудувати громадянське суспільство.

Перехідні положення у тому чи іншому вигляді були у конституціях Італії (1947 р., розд. 2 «Перехідні і завершальні постанови»), Японії (1947 р., гл. 11 «Додаткові положення»), ФРН (1949 p., розд. 11 «Перехідні і завершальні положення»), Греції (1975 p.), Португалії (1976 p.), Іспанії (1978 р.) та інших державах.