Розділ 21. Державні символи та символіка україни

21.1. Загальне поняття про державні символи

Державні символи — це закріплені у законодавстві державні офіційні знаки (зображення, предмети), звукові вираження, які в доступній формі виражають одну або кілька ідей політичного чи історичного характеру і символізують суверенітет держави.

Визнавши ті чи інші знаки, зображення, звукові вираження символами державного суверенітету, держава встановлює порядок їх використання та систему правового захисту, в т. ч. кримінальну відповідальність за глумління над державними символами України.

У класичному варіанті сучасна держава має три державних символи: герб, прапор і гімн.

Абсолютна більшість держав світу затвердила як державні символи вироблені протягом століть свої національні кольори на прапорах, емблеми, знаки (герби) та гімни.

Традиційні національні символи України — синьо-жовтий стяг (прапор), герб — тризуб і національний гімн «Ще не вмерла Україна» на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького.

Після здобуття Україною державної незалежності національні символи затверджені як державні символи України в 1992 р.

Конституція 1996 р. підтвердила зведення до рангу державних символів Державного Прапора України, Державного Герба України і Державного Гімну України.

21.2. Конституція України про державні символи України

Основний Закон України визначає державними символами України Державний Прапор України, Державний герб України, Державний гімн України (ст. 20).

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Досі спірним є просте, здавалось би питання: чому наш прапор синьо-жовтий. Коли він уперше з’явився? Коли його справжній день народження?

Відносно кольору прапора і сьогодні однозначної відповіді на це питання немає. Як каже історик, доктор історичних наук, завідувач відділу спеціальних історичних дисциплін інституту історії України НАН України Марія Федорівна Дмитрієнко, що є лише чимало версій виникнення цього атрибута державності.

Одна із них появу синьо-жовтих прапорів датує періодом Київської Русі, хоча документально це не підтверджено.

Інші дослідники вважають, що наш прапор був червленим, тобто червоним і запорізькі козаки виступали під прапорами різних відтінків червоного.

На початку ХХ століття відомий учений Іван Крип’якевич запропонував вважати червоний прапор запорозького козацтва українським прапором.

Що стосується поєднання на прапорі синьо-жовтого кольору, то у багатьох цивілізаціях вони здавна символізували велич, наприклад, у символіці Візантії та Сходу.

На знаменах українських воїнів ці барви з’явились ще у часи Грюнвальдської битви у 1410 році.

Давній символ Галича — золотий лев на блакитному тлі.

Дещо пізніше австрійські та німецькі енциклопедії зафіксували «земельні кольори» Королівства Галіції та Лодомерії як синьо-червоні, червоно-сині, синьо-червоно-жовті або амарантово-білі (відтінок червоного).

Сьогодні з впевненістю можемо говорити лише про те, що синьо-жовтий прапор з’явився в Україні на початку ХХ століття, його гордо несли українські воїнські формування — січові стрільці.

В 1917 році синьо-жовтий прапор став одним із символів Української Народної Республіки, держави гетьмана Скоропадського, ЗУНРу, а у 1939році — Карпатської України.

Слід відмітити, що частина національного кольору вціліла навіть у часи СРСР. Прапор УРСР був червоним з обов’язковим серпом і молотом; зіркою і — блакитною смугою вздовж нижньої кромки стяга.

Наприкінці 80-х років ХХ століття синьожовтий колір став символом національного відродження і боротьби українського народу за незалежність.

Навесні 1990 року всупереч вимогам влади національний прапор було піднято над будинком Тернопільської міської ради, а згодом і над будинком Львівської міської ради.

А 24 липня 1990 року синьожовтий прапор був піднятий біля будівлі Київської міської ради на Хрещатику поруч із державним (на той час) прапором Української РСР.

Над будинком Верховної Ради України національний синьожовтий прапор замайорів 4 вересня 1991 року після прийняття Верховною Радою УРСР «Акта про незалежність України».

Національний прапор стає Державним прапором лише тоді, коли його офіційно таким визнають.

28 січня 1992 року Верховна Рада УРСР визнала державним символом Державний Прапор України, а Конституція України зафіксувала державним символом Державний Прапор України (ст. 20).

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України від 23 серпня 2004 року установлено в Україні День Державного Прапора, святкування якого відбуватиметься 23 серпня щорічно.

В цей день громадяни держави зобов’язані вивісити на балконах, вікнах, будинках, підприємствах і організаціях Державний прапор України.

Такі святкування напередодні Дня незалежності виховуватимуть любов та повагу громадян до Державного прапора України як одного із головних державних символів України, що характеризує її суверенність, самостійність та суверенність.

Державний Герб України є важливим державним атрибутом і використовується на президентському штандарті, військових знаменах і на всіх важливих державних документах і грошових знаках України.

Найважливіше, не утилітарне, значення герба країни — це ключ до душі українського народу.

В Україні сьогодні діє лише малий герб України. Для малого герба основною ідеєю було збереження символу Української Народної Республіки 1918 року — тризуба в овальному оливковому вінку.

Чи потрібен ще й великий герб України?

Практика застосування великих і малих державних гербів сформувалась у європейській геральдиці протягом ХV-ХVІІІ століть, коли королівські канцелярії використовували і малі й великі герби, а іноді ще й середні на печатках для скріплення документів, що мали різну політичну вагу та значення.

Так, на малих печатках використовувався основний територіальний символ. На великих печатках фігурували складні знаки, сформовані з багатьох земельних гербів і додаткових геральдичних елементів.

Із розпадом монархій і утворенням республіканських держав у першій половині ХХ століття великий герб використовувався вищими органами державної влади на штандартах президентів, військових знаменах тощо.

Великий державний герб вважається символом, який передає характер народу, пояснює його історію, може навіть окреслювати мету, майбутнє народу.

Верховна Рада України 19 лютого 1992 року прийняла постанову «Про державний Герб України», якою затвердила малий Державний Герб України — золотий тризуб (знак княжої держави Володимира Великого) на синьому щиті. Тризуб як геральдичний знак широко використовували у Київській Русі на коштовних прикрасах, грошових знаках, монетах Володимира Великого, предметах побуту тощо.

Як державний знак, тризуб символізує соборність держави, єдність усіх українських земель, що творили державу Володимира Великого, а тепер державу Україну.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 3 вересня 1996 року «Про державні символи України», Кабінет міністрів України прийняв постанову про проведення відкритого конкурсу на створення найкращого ескізу великого Державного Герба України, який повинен містити малий Державний Герб України (як головний елемент) і зображення герба Війська Запорізького — козака з мушкетиком тощо.

Проте, із 120 проектів, що надійшли, був схвалений один, але і він містив низку грубих хиб як геральдичних, так і політичних, що суперечать Конституції України.

У геральдичній практиці конституційних монархій використовується над щитом так звана корона гідності — королівська, князівська, графська тощо, або засвідчує належність герба містам, графствам, кораблям тощо.

Держави з республіканським устроєм таких корон не можуть мати.

Такі країни як Італія, Франція та інші узагалі не мають гербів, а використовують емблеми.

Ось чому, запропонований у проекті великого Державного Герба України вінець, як корона гідності, засвідчує передусім монархічний статус нашої держави, що не відповідає Конституції України, бо згідно ст. 5 Конституції «Україна є республікою».

Твердження авторів, що корона є символом суверенітету, не є переконливим.

Не відповідає геральдичним нормам і компонування окремих елементів великого Державного Герба України, бо не відображуються у ньому великі історичні періоди із життя українського народу, а це лише дискредитуватиме Україну.

Чи можна обійтися без великого Державного Герба України. Якщо пошук до його створення призводить до глибоких суперечностей у суспільстві, то на наше переконання і як засвідчує міжнародна практика, без великого Державного Герба України, можна обійтися ще на протязі певного часу.

Адже Федеративна Республіка Німеччина, Швейцарія, Польща, Росія, інші країни спокійно розвиваються, утверджують свою державність лише з одним гербом.