20.8. Конституційне правосуддя в Україні

Принцип розподілу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову (п. 1 ст. 6-К) виявився не зовсім досконалим. Досить часто відбувається протистояння між Президентом України і Верховною Радаою України, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України.

Враховуючи певний досвід, Конституція України передбачила у цьому відношенні застосування конституційного правосуддя.

Воно застосовується, виходячи з вимог конституційного права.

Під конституційним правосуддям вчені-юристи розуміють основне функціональне призначення Конституційного Суду України, який наділений Конституцією України повноваженнями по застосуванню конституційної юрисдикції (п. 1, ст. 147-К).

Конституційний Суд України за своїм статусом при здійсненні правосуддя у сфері конституційно-правових відносин має судове верховенство, яке закріплене у Конституції України (ч. 3 ст. 150-К).

Воно означає, що рішення, які ухвалюються Конституційним Судом України, є обов’язковими до виконання всіма суб’єктами права на території України і вони є остаточними, а тому не можуть бути оскаржені.

Таким чином маємо підстави зробити висновок про те, що Конституційний Суд України наділений судовим верховенством відносно всіх інших органів правосуддя в Україні, але у межах вирішення справ, передбачених Конституцією України (ст. 150).

Конституційна юрисдикція Конституційного Суду України виходить за межі конституційного контролю і охоплює правовідносини, що пов’язані з вирішенням спорів, офіційним тлумаченням Конституції України та законів України, наданням висновків про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів тощо (п. 1 ст. 151).

Конституція України і закони не передбачають права громадян та їх об’єднань звертатися до Конституційного Суду України зі скаргами. Як висловився Суддя Конституційного Суду України Павло Євграфов, що «якби громадяни мали право звертатись до Конституційного Суду України з конституційними скаргами на закони та нормативно-правові акти, які обмежують їх права та свободи, то це було б великим кроком уперед». У такому разі громадяни України були б безпосередньо залучені до правотворення в державі.

Адже у багатьох країнах світу громадяни мають можливість подавати такі конституційні скарги.

Згідно Конституції України «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» (п. 2 ст. 5). Виникає питання, чому народ України не є джерелом права?

Прийнятий 8 грудня 2004 року Закон України «Про внесення змін до Конституції України» систему правосуддя обійшов, не торкнувся він і сфери діяльності Конституційного Суду України.

Таким чином, право громадян на конституційну скаргу як найвищий стандарт визнаних суспільством демократичних цінностей в Україні не забезпечуються всіма засобами застосування права і доступу до правосуддя.

Конституційне правосуддя, як новела української держави, складає основу діяльності Конституційного Суду України.

Як визначено у Законі України «Про Конституційний Суд України» для конституційного правосуддя притаманна і специфічна — конституційна процедура. Вона обумовлена встановленою формою участі у розгляді справи учасників провадження, тобто уповноважених від державних органів, акти яких оспорюються в Конституційному Суді України.

Обов’язкову участь у конституційному провадженні повнииі брати уповноважені особи, тобто: Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України, Постійний представник Президента України у Конституційному Суді України.

Здійснюючи конституційне правосуддя, Конституційний Суд України констатує встановлення певних правовідносин і обставин, які містять державно-правове волевиявлення.

Конституційний Суд України своїми ухваленими рішеннями остаточно розв’язує питання, яке належить до його компетенції.

Слід звернути увагу як на прецедентний характер ухвалених рішень Конституційни Судом України, так і на їх преюдиціальну силу для всіх судів.

Це означає, що норми законів, які визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають юридичну силу, тобто відбувається їх правове вилучення. Разом з тим стають недійсними і інші правові норми, які містяться у нормативно-правових актах державних органів та органів місцевого самоврядування.

Особливо це торкається господарського законодавства, багатьох підзаконних актів, які регулюють сферу речових прав юридичних осіб та захист прав і свобод людини і громадянина.

Верховенство права по-особливому проявляється у висновках та рішеннях Конституційного Суду України, які пов’язані з тлумаченням Конституції та законів України.

Юридична сила рішень та висновків Конституційного Суду України перевищує юридичну силу будь-якого закону.

Отже, вони набувають практично юридичної сили самої Конституції України, яку не можна застосовувати без врахування правових позицій рішень Конституційного Суду України.

Таким чином, судова конституційна юрисдикція може заявляти про свої переваги перед законодавчою владою у конкретних справах, тому що тільки вона визначає конституційність, коли здійснює конституційне правосуддя з позицій верховенства права.

Дещо про конституційний контроль, який є однією з головних складових конституційного правосуддя.

З точки зору професора А. О. Селіванова «Конституційний контроль — це сукупність владних прерогатив, які дозволяють Конституційному Суду суверенно оцінювати з позицій верховенства права конституційність актів та пов’язаних з ними дій державних органів та посадових осіб, приймаючи щодо них остаточні рішення і висновки».¹