20.6. Діяльність Конституційної юстиції в Україні

Як відомо, інститут судового контролю виник у США, але не на основі конституції, а на основі судових прецедентів.

Дещо пізніше, на другому етапі конституційного процесу, виникла нова — європейська (австрійська) модель конституційного правосуддя, автором якої були вчені Г. Кельзен і К. Ейзейман.

Відмінність її від американської полягає у тому, що конституційне правосуддя здійснював спеціалізований орган — Конституційний Суд.

Згідно з Конституцією СРСР 1924 р. до компетенції Верховного Суду було віднесено надання висновків щодо конституційності постанов союзних республік, розв’язання суперечок (спорів) між суб’єктами федерації.

Наступні радянські конституції не передбачали інституту конституційного правосуддя.

У західноєвропейських державах після Другої світової війни набула поширення європейська модель конституційного правосуддя.

Новий етап розвитку конституційного правосуддя розпочався на рубежі 80-90 pp. XX ст. завдяки глобальному процесу демократизації суспільного життя.

Цей інститут запровадили усі 15 колишніх союзних республік СРСР. У дванадцяти державах утворені конституційні суди, в Казахстані — Конституційна рада, а в Естонії — Судова колегія конституційного нагляду в структурі Державного суду тощо.

Отже, сучасний інститут конституційного контролю характеризується різноманітністю форм, обумовлених історичними, політичними, правовими та іншими факторами.

Судова система України належить до європейської (континентальної) моделі, яка грунтується на розвинутій загальноправовій базі, і формально не визнає судового прецеденту як джерела права.

Творення судами норми права згідно зі ст. 6 Конституції України є неможливим, тому що органи законодавчої, виконавчої, судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України є дуже важливим суб’єктом державно-правових відносин. Будучи єдиним органом конституційної юрисдикції, він покликаний забезпечити конституційне правосуддя і законність, що є одним з основних принципів і засад конституційного ладу України. Велике значення має діяльність Конституційного Суду України у забезпеченні в Україні прав і свобод людини і громадянина, конституційної законності для формування правової держави.

Значну роль відіграє Конституційний Суд України у ствердженні державного і конституційного ладу.

Він виконує важливі функції у становленні конституціоналізму в нашій державі.

Інститут конституційного контролю є гарантією додержання конституційної законності, забезпечення найвищої юридичної сили конституційних приписів.

Конституційна юстиція в Україні перебуває на стадії свого становлення і розвитку але вона уже суттєво впливає на процеси державотворення.

20.7. Конституційна відповідальність глави держави

В Україні розгортаються дослідження проблем відповідальності державної влади — інституту конституційної відповідальності.

В юридичній науці відсутнє загальновизнане поняття конституційної відповідальності.

В Конституції України термін «конституційна відповідальність» не застосовується, як це має місце в конституціях інших держав.

Так, у Конституції Польщі проголошено: «За порушення Конституції або Закону в зв’язку з посадою, що обіймається, чи в сфері виконання своїх службових обов’язків «Конституційну відповідальність перед Державним Трибуналом несуть: Президент, Голова Ради Міністрів, члени Ради Міністрів, Голова Національного Банку, Голова Верховної Палати Контролю,... Вищий Командуючий Збройними Силами» (ст. 198), а також депутати та сенатори (згідно ст. 107 Конституції Польщі). Отже, Польська Конституція легітимізує конституційну відповідальність.

Суб’єкти конституційної відповідальності тотожні суб’єктам конституційно-правових відносин. Це — державні органи, посадові особи, депутати, громадяни, недержавні органи, крім народу який є суб’єктом відносин але в коло суб’єктів відповідальності не входить!

Конституційна відповідальність Президента, як гаранта Конституції України, Конституції включає обов’язок клятву додержуватись Конституції — необхідну складову змісту присяги.

Порушення президентами Конституції неминуче приводить до конституційної відповідальності у формі імпічменту.