19.9. Особливості взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями

Відносини органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади як провідниками державної політики в регіонах слід розглядати як цілеспрямований вплив держави на діяльність системи місцевого самоврядування, як механізм взаємодії державної політики з місцевими інтересами.

З допомогою такої взаємодії відносин відбувається своєрідне наближення влади до громадян, а громадян в особі обраних ними органів місцевого самоврядування до виконавчої влади.

Світовий та вітчизняний досвід засвідчує, що універсальність і демократизм правового механізму взаємовпливу і взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та органами державної виконавчої влади досягається тоді, коли система місцевого самоврядування визнається владою як відносно самостійна система публічної влади, яка відокремлена від виконавчої ієрархії влади.

Це вимагає визначення і правового регулювання всього комплексу різноманітних відносин, що реально існують між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної виконавчої влади.

Важливе значення у регулюванні цих непростих, суперечливих відносин має насамперед їх правове регулювання.

Воно типізує та стабілізує їх, направляє у русло правового поля.

В зв’язку з управлінськими та юридичними особливостями функціонування органів місцевого самоврядування та районними і обласними державними адміністраціями на одній і тій же території слід об’єднати ці правовідносини у єдиний блок і провести системний аналіз обставин, які цьому сприяють.

По-перше, названі системи влади мають спільний територіальний характер своєї діяльності і це об’єктивно впливає на їх тісну співпрацю.

По-друге, конституційний характер їх формування і діяльності, взаємодіяльності є в інтересах народу України в цілому та кожної територіальної громади зокрема.

По-третє, держава і тільки держава визначає основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики, враховуючи ідеї, пропозиції, обґрунтування органів місцевого самоврядування.

По-четверте, органи місцевого самоврядування і органи державної виконавчої влади наділені певною правотворчою компетенцією, тобто правом видавати і приймати правові підзаконні нормативні акти, які є однаково обов’язковими для виконання всіма суб’єктами права на відповідній території (району, області).

По-п’яте, від характеру взаємовідносин між органами місцевого самоврядування і районними та обласними державними адміністраціями прямо і опосередковано залежить стан забезпечення прав і свобод людини й громадянина в Україні.

Наведені ці та наявність інших особливостей взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та органами державної виконавчої влади (районними та обласними державними адміністраціями) дає змогу дійти висновку, що ці специфічні владні відносини мають об’єктивний і закономірний характер, охороняються і захищаються державою на основі Конституції та законів України та набувають різних організаційно-правових форм.

Ось чому, цим відносинам об’єктивно притаманні такі риси та ознаки:

• права та обов’язки суб’єктів цих відносин тісно пов’язані зі здійсненням публічної влади на рівні району, області. Ось чому і значною мірою перетинається (дублюється) і їхня компетенція і їхні функції, але в рамках Конституції та чинного законодавства України;

• суб’єкти цих владних відносин не пов’язані ієрархічною підпорядкованістю та іншою залежністю, за винятком здійснення делегованих повноважень для вирішення окремих соціально-економічних проблем;

• взаємовідносини між органами місцевого самоврядування та обласними і районними державними адміністраціями можуть виникати, змінюватися і припинятися як за ініціативою сторін (договірні), так і за ступенем обов’язковості (імперативності), але виключно в рамках чинного законодавства;

• суб’єктами цих відносин приймаються, видаються обов’язкові до виконання рішення, розпорядження, реалізація яких рівною мірою забезпечується силою державного примусу. Дії правових актів суб’єктів владних правовідносин приймаються у встановленому законодавством порядку та в межах повноважень відповідного органу влади які визначені у законі;

• спірні питання, які з об’єктивних і суб’єктивних причин можуть виникнути між суб’єктами обох систем публічної влади, розв’язуються не в адміністративному порядку, а шляхом звернення до суду;

• не дивлячись, що відносини між органами місцевого самоврядування та обласними і районними державними адміністраціями є владними відносинами між двома системами публічної влади, у них присутня і рівність сторін, а управлінська діяльність не ґрунтується на засадах домінування (зверхності) одного органу над іншим, що унеможливлює контролю чи опіки над самоврядуванням;

• за своєю суттю відносини між двома системами публічної влади на рівні району, області виступають перш за все як організаційні, що прямо пов’язані з функцією правозастосування;

• ці відносини ґрунтуються і на спільних принципах: законності, народовладдя, поєднання загальнодержавних і місцевих інтересів, відповідальності перед народом і державою, поєднанні колегіальності та єдиноначальності (одноособовості), законодавчо визначеної компетенції тощо.

Конституційна модель взаємовідповідних між двома системами публічної влади на рівні регіону є невід’ємним атрибутом держави і виступає як сукупність (система) певних юридичних принципів і норм, які повинні достатньо повно і вичерпно унормовувати весь спектр правовідносин.

Найсуттєвішою проблемою сьогодні є недостатня урегульованість процедур делегування повноважень та їх здійснення; управління комунальною та державною власністю на локальному рівні, бюджетних взаємовідносин тощо.

Прийняття відповідних законів, які б врегулювали ці проблеми, сприятимуть перетворенню органів місцевого самоврядування на дієздатні та ефективні структури публічної влади на місцях, які ефективно вирішуватимуть всі проблеми місцевого значення.