19. 4. Система місцевого самоврядування в Україні та основні принципи її діяльності

В Україні місцеве самоврядування здійснюють територіальні громади сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст. 140 Конституції, п. 2 ст. 2; п. 1,2 ст. 10 Закону), тобто через певний структурно-організаційний механізм, який іменується системою місцевого самоврядування. Система місцевого самоврядування в структурно-організаційному плані є сукупністю органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та організаційних форм, за допомогою яких відповідна територіальна громада або її складові частини здійснюють завдання та функції місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення.

Отже, основними елементами системи місцевого самоврядування в Україні є територіальні громади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з Європейською хартією місцеве самоврядування здійснюють територіальні спільноти як безпосередньо, так і опосередковано, тобто ради або збори, що складаються з членів, обраних шляхом вільного, таємного, рівного, прямого і загального голосування, або підзвітні радам чи зборам виконавчі органи (п. 2 ст. З ЄХ).

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 12.06.1997 р.система місцевого самоврядування доповнюється ще сільським, селищним, міським головами та органами самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішеннями територіальних громад міста або міської ради можуть утворюватися ще й районні в місті ради, які мають право утворювати свої виконавчі органи (ст. 5 Закону).

Аналізуючи Закон про місцеве самоврядування, бачимо, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (п.1 ст.6).

Територіальну громаду складають жителі, які постійно мешкають у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (ч. 1 ст. 1).

Згідно з рішенням місцевих референдумів відповідних територіальних громад сіл вони можуть об’єднатися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування, а також обирати єдиного сільського голову.

Рішення референдуму — це надання згоди не лише на створення спільних органів місцевого самоврядування, але й на формування спільного бюджету, об’єднання комунальної власності тощо.

Вихід зі складу сільської громади може відбуватися також за рішенням референдуму відповідної територіальної громади (п. 2,4 ст. 6).

Основними формами безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад є: місцеві вибори, референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, різні місцеві ініціативи жителів, громадські слухання тощо.

Місцеві вибори проводять відповідно до Закону України «Про вибори депутатів Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Іншою формою прийняття важливого рішення з питань місцевого значення є місцевий референдум.

У Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко проводиться ідея принципу верховенства територіальної громади у системі місцевого самоврядування як основного носія його функцій і повноважень.

Це означає, що рішення, прийняті місцевими референдумами, обов’язкові для виконання юридичними і фізичними особами на даній території. Вони мають вагомішу юридичну силу, ніж рішення рад, їх виконавчих органів, посадових осіб місцевого самоврядування.

Принцип верховенства територіальної громади у системі місцевого самоврядування підкріплюється тим, що у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» визначається коло питань, які повинні вирішуватися винятково на місцевих референдумах — це питання:

• про добровільне об’єднання сільських, селищних, міських громад в одну громаду та вихід окремих громад з її складу;

• про надання згоди на ліквідацію села, селища як адміністративно-територіальної одиниці;

• про порушення перед Верховною Радою України питання про найменування села, селища, міста тощо.

Життєва практика функціонування територіальних громад засвідчує, що з часом визріє питання про розширення кола проблем, які вирішуватимуться винятково на місцевих референдумах.

Формою безпосереднього волевиявлення територіальної громади є загальні збори громадян.

На відміну від місцевого референдуму, в якому повинні брати участь шляхом голосування всі члени громади, що мають право голосу, загальні збори проводяться на рівні «мікрогромад» у межах окремих частин сіл, селищ, міст.

Предметом розгляду питань на загальних зборах є:

• створення будинкових, вуличних, квартальних комітетів, комітетів мікрорайонів;

• попередні обговорення проектів рішень рад та їх виконавчих органів;

• заслуховування звітів та інформацій сільського, селищного, міського голів;

• обговорення питань щодо проведення благоустрою населених пунктів на громадських засадах тощо.

Рішення загальних зборів у рамках чинного законодавства обов’язкові для виконання органами територіальної самоорганізації населення, членами територіальної громади.

Рішення загальних зборів громадян села, селища, міста, адресовані відповідним радам, їх виконавчим органам, посадовим особам, керівникам підприємств, організацій зі зверненнями і пропозиціями, не є обов’язковими для виконання, але вони повинні бути обов’язково розглянуті у встановлені законом строки.

Рішення зборів виконуються сільськими, селищними, міськими головами, а також органами територіальної самоорганізації населення.

Спеціальною формою безпосереднього волевиявлення громади є місцева ініціатива (ст. 9 Закону).

Вона є засобом ініціювання розгляду органом місцевого самоврядування будь-якого питання, що належить до його відання. Місцева ініціатива підлягає обов’язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Рішення органу місцевого самоврядування з питання, внесеного членами ініціативної групи, підлягає обов’язковому оприлюдненню.

Іншою спеціальною формою безпосереднього волевиявлення жителів територіальних громад є громадські слухання.

Їх суть — організація зустрічей членів громади з депутатами ради, посадовими особами місцевого самоврядування для заслуховування основних питань, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше ніж 1 раз на рік, пропозиції за результатами громадських слухань підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування (п. 2.3, ст. 13 Закону).

Однією з найхарактерніших рис місцевого самоврядування — відсутність принципу поділу влад.

Спроба поділити місцеву владу на «представницьку» та «виконавчу» і створити дві паралельно функціонуючі та незалежні одна від одної системи органів місцевого самоврядування не відповідає ні чинному законодавству, ні Європейській хартії про місцеве самоврядування.

Проте не слід відхиляти доцільність виваженого розмежування повноважень між представницькою та виконавчою частинами при збереженні їх єдності.