19.3. Конституція України — правова основа місцевого самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування — це право територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (п. 1 ст. 140).

Правову основу місцевого самоврядування закріплено у Конституції України в ст. 7, у якій говориться, що «в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування».

Конституційні основи місцевого самоврядування найповніше втілені та розвинуті у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 24 квітня 1997 р. та інших правових актах.

У 1997 р. Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію про місцеве самоврядування, норми і принципи якої, відповідно до ст. 9 Конституції України, стали складовою національного законодавства України.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування це — гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади (жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста) самостійно або на відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Визначення місцевого самоврядування за Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не розкриває повністю зміст цього суспільно-політичного і правового явища.

• Місцеве самоврядування — це один із основних принципів здійснення влади у державі, який безпосередньо, як цього вимагає ст. 2 Європейської хартії, закріплений в Конституції України (ст. 7) і став однією з конституційних основ нашої держави. Його суть у тому, що в державі встановлюється децентралізована система управління, закріплюються принципові основи взаємовідносин центру й регіонів, які є іншими, ніж в умовах централізації та концентрації влади у центрі.

Ці взаємовідносини центральних і місцевих органів влади базуються на принципах правової, організаційної, матеріально-фінансової самостійності.

Демократична держава не може розвиватися без децентралізації (у певному обсязі) державної виконавчої влади.

Існують такі форми децентралізації:

• демократична, суть якої полягає у деволюції (передачі) частини державної виконавчої влади територіальним громадам, колективам і тим органам, які вони обирають, тобто органам місцевого самоврядування;

• адміністративна, яка передбачає створення на місцях спеціальних урядових органів — префектур, державних місцевих адміністрацій, наділених повноваженнями здійснювати виконавчу владу.

Таким чином, новоутворені держави стоять перед вибором, яку з форм децентралізації обрати з огляду на конкретні обставини політичного, економічного, соціально-культурного та іншого розвитку.

А коли держава знищує усі сліди, всі елементи місцевого самоврядування, то вона неминуче зумовлює і власний занепад.

Для того, щоб рухатися вперед, здійснювати реформи в інтересах всього народу, слід залучити до цього процесу все населення шляхом розвитку місцевого самоврядування.

Конституція України закріпила основи правового статусу місцевого самоврядування, а також матеріальну й фінансову основи його розвитку: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.