16.11. Адміністративна юстиція в Україні

16.1. Становлення адміністративної юстиції в Україні.

Ідея про створення адміністративного суду в Україні не нова.

Починаючи з перших років незалежності України, вона послідовно, аргументовано з наукової і політичної точок зору, втілювалась в життя.

Створення адміністративних судів вперше було задекларовано у Концепції судово-правової реформи 1992 року.

Конституція України 1996 року закріпила функцію судового контролю у формі адміністративної юстиції як невід’ємної складової судової влади (ст.ст. 55, 124).

Концепція адміністративної реформи 1998 року обґрунтувала роль адміністративної юстиції як форми судового контролю за діяльністю органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Закон України «Про судоустрій України» визначив, що в Україні буде створена адміністративна юстиція.

Проте, процес її створення і формування невиправдано затягувався, відбувалось своєрідне гальмування утворення нової специфічної гілки правосуддя, яка повинна бути ефективним арбітром у вирішенні конфліктів між громадянином України і державними органами та гарантом рівності прав громадян і держави у демократичному суспільстві.

Проблема запровадження адміністративної юстиції не є новою для історії права, вона сягає у ХІХ століття.

Ще в дореволюційній Росії до складу якої у той час входила Україна проблеми адміністративної юстиції привертали до себе певну увагу.

На базі аналізу діяльності адміністративної юстиції країн Заходу Європи почалась розроблятись вітчизняна мораль судового контролю за діяльністю органів управління держави та їх посадових осіб.

В 1907 році у рамках запровадженої П.О. Столипіним адміністративної реформи в Росії передбачалось створення адміністративних судів.

В 1917 році було прийнято рішення функції Вищого Адміністративного суду покласти на урядовий сенат.

В судових округах передбачалось ввести посади адміністративних суддів.

Окружні суди були зобов’язані розглядати окремі адміністративні справи.

30 травня 1917 р. Тимчасовий уряд Росії приймає Закон про суди з адміністративних прав.

В Конституції Української Народної Республіки 1918 року відмічалось, що судова влада в Україні буде здійснюватись виключно судами у межах цивільного, кримінального та адміністративного законодавства.

В часи правління гетьмана І. Скоропадського також законодавчо було закріплено положення про те, що Генеральний Суд одержує повноваження розглядати адміністративні справи.

В проекті Основного Закону УНР за часів Директорії велику увагу було приділено адміністративної юстиції.

В радянський період інститут радянського права в Україні у 1923 році розробив проект Положення про Верховний адміністративний суд і про обласні та губернські адміністративні суди республіки.

Проте, ідея створення адміністративних судів з середини 20-х років і майже до кінця 50-х років ХХ століття не знайшла свого розуміння, бо командно-адміністративна система влади не могла поставити знаку рівності у правах громадянина і держави і не погоджувалась на судові гарантії відповідальності держави перед своїми громадянами.

Конституції СРСР 1977 року і Конституція УРСР 1978 року вперше закріпити за громадянами СРСР право на оскарження до суду дій службових осіб, державних і громадських органів у порядку визначеному окремим законом.

В 1987 р. (листопаді) був прийнятий Закон УРСР «Про порядок оскарження до суду неправомірних дій службових осіб, що порушують права громадян».

У відповідності до цього Закону в 1988 році були внесені зміни і доповнення до Цивільно-процесуального кодексу УРСР (Гл. 31-а), які, у сукупності із іншими спеціальними законами, визначали умови запровадження адміністративної юстиції в Україні.

Конституція України 1996 року закріпила універсальне правило на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі та створення вертикалі адміністративних судів.

Для втілення вимог Конституції України у життя знадобилось десять років.