4.5. Правова охорона Конституції України

Правова охорона є неодмінною умовою забезпечення стабільності Конституції та її верховенства у всіх сферах життєдіяльності держави.

Правова охорона Конституції — необхідний атрибут правової, демократичної держави. Вона здійснюється у різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд.

Сутність конституційного контролю полягає в тому, що відповідні державні органи влади можуть безпосередньо втручатися у діяльність підконтрольних їм органів і скасовувати чи призупиняти їх незаконні правові акти.

Органи конституційного нагляду таких повноважень не мають, їхнє основне призначення полягає у тому, щоб своєчасно повідомити інший орган влади про неконституційність прийнятого правового акта. Така діяльність покладається на органи прокуратури України.

Реальну політико-правову базу для втілення у життя конституційного нагляду було започатковано у Декларації про державний суверенітет України, де йшлося про поділ влади в Україні на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову.

Світова практика знає кілька варіантів організації конституційного контролю.

В одних державах цю роль виконують спеціальні конституційні суди (Італія, Німеччина), в інших — загальні суди, особливо Верховні суди у США, Японії та інших державах.

Який із варіантів ефективніший — сказати важко, усе залежить від ряду політичних, соціально-економічних умов, ментальності народу тієї чи іншої країни.

За своєю природою органи конституційного нагляду покликані давати оцінку законності правових актів та фактичних дій піднаглядних суб’єктів як за своєю ініціативою, так і за своїми повноваженнями.

Зарубіжна наука і практика надають перевагу судовим органам конституційного контролю, тобто конституційній юстиції і конституційній юрисдикції.

Єдиним органом Конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який повинен аналізувати теорію і практику конституційної юстиції, запозичувати усе корисне, що сприятиме його становленню і функціонуванню.

Форми конституційного контролю:

• попередній, тобто коли нормативно-правовий акт перебуває у стадії розробки і ще не набрав законної сили;

• наступний контроль, коли така перевірка здійснюється після прийняття акта.

За правовими наслідками конституційний контроль може бути як обов’язковим, так і факультативним, а за формою — абстрактним і конкретним.

Правовий статус Конституційного Суду України визначено у Конституції України (ст. 147- 153) та у Законі України» Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.

Отже, конституційна юстиція, суть якої — у перевірці законів та інших нормативно-правових актів на відповідність їх Конституції України — неодмінний атрибут, котрий додатково стверджує, що Україна є правовою державою. Вона зробила кроки до становлення і самоутвердження конституційного контролю, конституційного нагляду в Україні.

4. 6. Внесення змін до Конституції України

Загальновідомо, що конституція має поєднувати у собі дві, можливо і протилежні, якості — стабільність і динамізм її розвитку та удосконалення.

Стабільність конституції- це її добротність, якісність, надійність, сталість.

Однак суспільство, суспільні відносини перебувають у постійному русі, розвитку, тому конституція не може не реагувати на ці об’єктивні явища. Ось чому до будь-якої конституції рано чи пізно необхідно вносити певні зміни, уточнення, доповнення.

Зміни так званих гнучких, м’яких способів внесення змін до Конституції здійснюються звичайним шляхом, тобто прийняттям звичайного закону, як це практикують у Великобританії, Індії, Ізраїлі та інших державах.

Щодо жорстких конституцій, то внесення змін і доповнень до них вимагає кваліфікованої більшості голосів у парламенті і дотримання спеціальної процедури, яка розтягується у часовому вимірі.

Так, в Італії для зміни конституції потрібно провести два послідовних обговорення у парламенті з інтервалом не менше трьох місяців і схвалення при другому голосуванні абсолютною більшістю голосів у кожній із двох палат.

Проте, якщо більшість не склала двох третин у кожній із палат, то одна п’ята членів будь-якої палати (верхньої чи нижньої), 500 тисяч виборців або п’ять обласних рад мають право вимагати проведення референдуму щодо зміни конституції, який повинен її схвалити більшістю голосів, визнаних дійсними.

У деяких конституціях є приписи про те, що перегляд окремих положень чи конституції в цілому неможливий взагалі або можливий лише на конкретний період, наприклад, на період війни, надзвичайного стану тощо (Бельгія).

Конституція України належить до жорстких конституцій, тому внесення змін до неї вимагає подолання певних складнощів.

Відповідно до ст. 154 -159 Конституції України законопроект про внесення змін до неї може бути поданий до Верховної Ради України Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу парламенту (150 депутатів). Обмеження кола суб’єктів законодавчої ініціативи з цього питання є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції України.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум» і XIII «Внесення змін до Конституції України», повинен бути попередньо обговорений і схвалений більшістю депутатів (226) від конституційного складу Верховної Ради України.

Попередньо схвалений законопроект вважається прийнятим, якщо він на черговій сесії Верховної Ради України буде схвалений уже не менш як двома третинами депутатів (300) від конституційного складу Верховної Ради України (ст. 155).

Законопроект про внесення змін до розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум», XIII «Внесення змін до Конституції України» подає до Верховної Ради України Президент України або не менш як дві третини депутатів від конституційного складу (300) Верховної Ради України за умови його прийняття не менш як двома третинами депутатів від Конституційного складу Верховної Ради України. Чинним такий законопроект вважається тільки з моменту затвердження його на всеукраїнському референдумі, який призначається Президентом України (ч.1 ст.156).

Повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III, ХІІІ цієї Конституції з одного й того ж питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання (ч.2. ст.156).

Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина, або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст.157). Законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався парламентом і не був прийнятий як закон, може бути поданий до Верховної Ради України не раніше, ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті ж положення Конституції України (ст.158).

Законопроект про внесення змін до Конституції України Верховна Рада України розглядає лише за наявності висновку Конституційного Суду України щодо їх відповідності вимогам ст. 157, 158 Конституції України (ст.159).

Стосовно висновку Конституційного Суду України щодо конституційності законопроекту, то він є важливою юридичною гарантією проти можливості порушення Основного Закону держави.

Отже, Верховна Рада України не може прийняти законопроект про зміни до конституції до свого розгляду не маючи висновку із цього питання від Конституційного Суду України.

Висновок Конституційного Суду України має суттєве значення для забезпечення стабільності правової системи і розвитку її на демократичних засадах.

Передбачений у Конституції України складний механізм зміни конституційного тексту спрямований, перш за все, на забезпечення стабільності конституційного ладу; захист прав і свобод людини і громадянина.

Проте, це не означає, що текст конституції не може бути удосконалений. Адже сама конституція передбачає можливість подальшого розширення конституційних прав і свобод людини та посилення їх гарантованості (ч. 1 ст. 22).