Гладун З.С., Федчишин М.Г., Федоров М.П.

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Тернопіль

«Економічна думка»

2007

ББК 67.9 (4 Укр) 300 Г 52

Гладун З.С., Федчишин М.Г., Федоров М.П. Конституційне право України: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів усіх форм навчання. — Тернопіль: Економічна думка, 2007. — 463 с.

Рецензенти: О.В. Марцеляк, доктор юридичних наук, професор кафедри конституційного та міжнародного права Храківського національного університету внутрішніх справ;

О.В. Батанов, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

ISBN 966-7995-48-8

@ З.С. Гладун, М.Г. Федчишин, М.П. Федоров, 2007

ВСТУП

Україна як складова і невіддільна частина не тільки Європи, а й усього світового співтовариства, ось уже понад шістнадцять років розвивається як суверенна й незалежна держава, повноправний суб’єкт міжнародного права. За цей короткий історичний період часу в Україні створені й удосконалюються правові, економічні та гуманітарні засади для проведення глибоких демократичних перетворень у суспільстві та державі.

Важливим етапом розвитку українського суспільства й держави стало прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, що проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Нове законодавство, прийняте на вимогу й на виконання Конституції України, всебічно регулює найважливіші суспільні відносини у сфері політики, економіки, соціального та культурного життя.

Конституція 1996 р. стала підґрунтям для формування й розвитку якісно нової системи права України, дала поштовх стрімкому розвитку всіх без винятку галузей права, насамперед, конституційного права України, як провідної, базової галузі у системі національного права.

Основним, визначальним джерелом галузі конституційного права є Конституція України, яка є основою, фундаментом усіх інших галузей права.

З конституційного права починається формування, становлення всієї системи національного права, усіх його галузей — адміністративного, цивільного, трудового, сімейного, кримінального та ін. — так як саме в нормах Конституції знаходять своє юридичне вираження й закріплення основоположні принципи та ідеї вказаних галузей права. Крім того, конституційне право регулює відносини, які визначають належність до громадянства і принципи, що характеризують становище людини в суспільстві й державі, її основні права свободи й обов’язки. Поступово змінюється організація державної влади на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову.

Конституційне право має свій предмет правового регулювання, який тісно пов’язаний з регламентацією політико-правових відносин у реалізації державно-владних функцій, забезпеченні прав і свобод людини й громадянина. Предметом конституційного регулювання є визначення правового статусу людини і громадянина в суспільстві та в державі, форми безпосередньої і представницької демократії, організація й діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, органів судової гілки влади, адміністративно-територіальний устрій держави тощо. Специфіка предмета цієї галузі полягає у тому, що його принципи й норми регулюють відносини в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, культурній, духовній.

Вивчення цієї навчальної дисципліни сприяє формуванню у студентів почуттів патріотизму, гідності й гордості за свою Батьківщину, за її роль і місце в європейському та світовому співтоваристві держав, глибшому розумінню змісту і розбудови української державності через наполегливу, творчу, інноваційну працю всіх і кожного громадянина України як єдино вірного шляху до економічного, політичного, соціально-культурного та духовного зростання й розвитку.

Навчально-методичний посібник з конституційного права України включає лекції, плани семінарських занять, вказівки щодо самостійної роботи студентів над вивченням широкого спектру проблем конституційного регулювання і містить повний комплекс теоретичного й методичного матеріалів з конституційного права України. У даному посібнику поряд із викладом нормативно-правових положень Конституції та чинного законодавства України використано матеріали теорії та практики сучасного конституціоналізму, надбання української та світової конституційно-правової думки.

Метою посібника є ознайомлення студентів із політико-правовою організацією України, вивченням таких понять і явищ, як Конституція України, її значення та зміст, роль в утвердженні української державності та розбудові громадянського суспільства, поняття конституційного права, його місця у правовій системі України, ознайомлення з основними засадами правового статусу особи і громадянина й організацією державної влади та місцевого самоврядування в Україні, виборчою системою та іншими надзвичайно важливими питаннями суспільного й державного життя.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА.

МІСЦЕ Й РОЛЬ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

У правовій системі україни

1.1. Поняття конституційного права України

Слово «конституція» в українську мову прийшло з латинської - constitutio, що дослівно перекладається як «устрій, установлення, утвердження».

Ще в Стародавньому Римі конституціями називали окремі акти, які видавали імператори.

Однак у власному розумінні вони такими не були і не могли бути. Із середніх віків залишилось історичні пам’ятки — хартії, декларації, акти тощо, які створювали підґрунтя для майбутніх конституцій.

Вони увійшли в історію як такі, що обмежували владу монархів, закріплювали засади парламентаризму, рівності прав особи.

У вітчизняному правознавстві під конституцією прийнято розуміти основний закон держави, який відображає волю народу, і в його інтересах закріплює найбільш важливі засади конституційного ладу держави.

Поява конституцій — це результат тривалої й тяжкої боротьби між феодалізмом, абсолютизмом з однієї сторони й буржуазією, робітниками, селянами — з іншої.

Сучасне розуміння слова «конституція» бере свій початок із кінця XVII — початку XVIII ст., коли в Європі на зміну феодальному прийшов буржуазний лад. У цей період почало запроваджуватися поняття «конституція держави», і лише на початку XX ст. основний зміст цього терміна викристалізовується як сутність основного закону держави.

Першою писаною Конституцією на території України була Конституція Пилипа Орлика 1710 р., прийнята на козацькій раді у м. Бендерах, — «Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького».

Першими писаними конституціями у світі була Конституція США 1787 p., а також Конституції Франції та Польщі 1791 р.

Конституція України 1996 р. створила основу для якісно нової системи права України, усіх її галузей і, насамперед, такої провідної галузі, як конституційне право України.

Для неї характерні такі риси як нормативність, формальна визначеність, спрямованість на конкретний результат, можливість захисту правових приписів засобами державного впливу тощо.

Властиві й специфічні якісні ознаки, котрі відрізняють її від інших галузей права.

Перш за все — це предмет і метод правового регулювання, принципи конституційного регулювання, завдання і функції конституційного права, конституційно-правова відповідальність.

Для характеристики конституційного права як провідної галузі в системі права України найважливішим є визначення кола врегульованих нею суспільних відносин, тобто предмета правового регулювання.

Основним предметом правового регулювання конституційного права України є суспільні відносини, які виникають і діють у процесі народовладдя.

Вони опосередковуються, узагальнюються правовими нормами і складають зміст найважливіших політико-правових актів, а саме: Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України, Конституції України, законів тощо.

Предмет конституційного права опосередковує певні групи суспільних відносин.

До першої групи належать ті, які створюють основоположні засади суверенітету народу, народовладдя.

Суверенітет народу — це його природне право бути верховним і повновладним на своїй території; це втілення у життя суверенних прав народу; це його воля йти тим шляхом, який він обирає сам і вважає найліпшим.

Держава, її органи, посадові особи у своїй діяльності повинні керуватися винятково волею народу і сприяти втіленню її у життя.

Будь-яке обмеження повноти народовладдя на усій території держави чи в окремих її регіонах не допускається.

Сутність народовладдя в Україні виявляється:

• у політичному плюралізмі — багатопартійності, різноманітності форм волевиявлення;

• в економічному плюралізмі, що означає свободу підприємництва на базі різних форм і видів власності, які є рівноправними у своєму захисті;

• у соціальних засадах, що визначаються економічними умовами розвитку суспільства, сутністю яких є пріоритет загальнолюдських цінностей.

До другої групи суспільних відносин належать ті, які опосередковують, закріплюють устрій держави як організації влади народу і для народу та державотворчі процеси.

Влада — це необхідний інструмент організації суспільства та вирішення суспільних проблем. Найуніверсальнішою організацією влади в суспільстві є держава. Ось чому розбудова держави, її функціонування і є об’єктом перш за все конституційного регулювання. Саме ці відносини пов’язані з формою державного правління, формою державного устрою, політичним режимом, впровадженням і використанням державних символів та атрибутів.

До третьої групи належать суспільні відносини, що опосередковують основоположні засади, принципи реального функціонування держави. Головними з них, на наш погляд, є принципи: розподілу влади на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову, кожна з яких функціонує самостійно в рамках повноважень, чітко визначених Конституцією України; демократизму, тобто участі народу (абсолютної його більшості) в управлінні усіма державними і суспільними справами; гуманізму, в основу якого слід покласти ідею, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

До четвертої групи входять відносини, що визначають правовий характер зв’язків між державою і людиною, громадянином: відносини громадянства, фундаментальних політичних, економічних, соціально-культурних та інших прав і свобод та їх правових гарантів; відносини відповідальності держави перед особою й особи, людини і громадянина перед державою.

До п’ятої групи належать суспільні відносини, що визначають територіальний устрій України, правовий статус Автономної Республіки Крим, основи правового статусу місцевого самоврядування.

Допоміжним критерієм, що розкриває суть конституційного права є метод правового регулювання, тобто сукупність способів і засобів правового впливу на найголовніші відносини, що стосуються влади, власності, прав, свобод людини і громадянина.

Головний метод конституційно-правового регулювання — це владно-імперативний, що базується на владі й підкоренні.

Поряд із ним застосовується диспозитивний метод закріплення суспільних відносин.

Конституційно-правовому регулюванню суспільних відносин притаманні методи заборони, дозволу тощо.

З допомогою різних методів правового регулювання гарантується основні права і свободи людини й громадянина, розвиток демократії у суспільстві та державі.

Конституційне право України — провідна галузь права, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини щодо засад конституційного ладу, форм народного волевиявлення, системи органів державної влади і місцевого самоврядування; основних прав і свобод людини і громадянина та територіального устрою України.