Тема 5: Вибір баз при обробці заготовок

1. Класифікація поверхонь деталей машин.

2. Базування деталей, бази та їх класифікація.

3. Позначення без в технологічній документації.

4. Призначення чистових та чорнових баз.

5. Принцип постійності та сумісності баз.

6. Основні схеми базування.

Знати: Визначення баз у відповідності з класифікацією. Основні принципи базування.

Вміти: Назначати вірну схему базування для певних умов обробки, проставити умовні зображення установчих та закріплювальних елементів пристосування.

Література: Л.2 с.146-175; Л.3 с.44-53; Л.6 с.170-174; Л.4 с.55-58; Л.8 с.45-55; Л.9 с.170-175.

1 – основні – це поверхні, що визначають положення деталі у вузлі. Точність та якість: ІТ7, Ra0,8.

2 – допоміжні – поверхні, які визначають положення всіх приєднаних деталей. Точність та якість: ІТ9, Ra0,8-1,6.

3 – виконавчі – поверхні, що виконують будь-яке функціональне призначення. Точність та якість різні.

4 – вільні – поверхні, які не доторкаються до інших поверхонь деталей.

Установка деталі у верстатному пристрої передбачає її базування та закріплення.

Базування – надання заготовці або виробу необхідного положення в обраній системі координат.

Закріплення – прикладання сил до заготовки для забезпечення постійності та незмінності її положення, що досягнуте при базуванні.

де: Σу – похибка установки;

Σб – похибка базування;

Σз – похибка закріплення;

База – поверхня, лінія, точка або їх сукупність, що належать даній деталі та визначають її положення:

• у процесі обробки чи ремонту (технологічна);

• під час роботи у виробі (конструкторська);

• в процесі вимірювання (вимірювальна).

Будь-яке тіло володіє 6 ступенями волі у трьохвимірному просторі.

Класифікація баз

1. За призначенням

   1. конструкторські

      1. основні

      2. допоміжні

   2. технологічні

      1. настроєні

      2. контактні

      3. повірочні

   3. вимірювальні

2. По кількості позбавлених ступенів волі

   1. установча

   2. направляюча

   3. опорна

   4. подвійна направляюча

   5. подвійна опорна

3. За характером виявлення

   1. явні

   2. приховані

1. Основна конструкторська база – база, що належить даній деталі та використовується для визначення її положення в заданій одиниці або виробі.

2. Допоміжна конструкторська база – поверхня, яка належить деталі та використовується для визначення деталей, що приєднуються до неї.

1.2.1 Настроєчна технологічна база – поверхня заготовки, по відношенню до якої орієнтуються поверхні, що оброблюються, пов’язані з нею безпосередніми розмірами.

Настроєчні бази повинні оброблятися на одному установі з цими поверхнями.

Поверхня А – настроєна база.

Розміри б, в, г, - отримуються без впливання похибок установки завдяки обробці з використанням настроєної бази (на їх точність впливають жорсткість системи ВПІД, точність налагодження, кваліфікація робітника і т.д.). Похибки установки впливають лише на розмір а.

1.2.2 Контактні – технологічні бази, які безпосередньо контактують з установчими елементами пристосувань.

1.2.3 Повірочна – поверхня заготовки, до якої виконується вивірка її положення на верстаті чи установка ріжучого інструменту.

Поверхні С і Д – контактні бази, єдині, на які можливо встановити заготовку, при цьому точність базування досить низька ( ), вступають в дію повір очні бази В і Г, шляхом регулювання положення заготовки досягається їх паралельність до горизонту, що дає можливість витримування

.

3.1 Явні бази – бази у вигляді реальної поверхні, лінії чи точки, що належать деталі

3.2 Приховані бази – бази у вигляді віртуальних елементів (площина, вісь, лінія і т.д.).