13. Філософська системи і метод г. В. Ф. Гегеля.

Вчення Гегеля (1770—1831) є вищим досягненням німецької класичної філософії. Написав “Науку логіки”, яка складається з 3–х розділів: 1) вчення про буття; 2) вчення про сутність; 3) вчення про поняття. Також написав “Феноменологія духу”, “Енциклопедія філософських наук”. Гегель найбільш глибоко і всебічно розробив діалектичний метод мислення і світорозуміння. Гегель створив цей метод в рамках ідеалістичної системи об’єктивного ідеалізму. В основі світу лежить ідеальне начало — абсолютна ідея, тобто система категорій, що саморозвиваються, яка є творцем природи і людського суспільства. Абсолютна ідея мислить і пізнає себе, проходячи в цьому розвитку 3 етапи: 1) до виникнення природи і людини, коли абсолютна ідея перебуває поза часом і простором у стихії “чистого мислення” і виступає системою логічних понять і категорій як система логіки; 2) це духовне начало з самого себе породжує природу, яку Гегель називає “інобуттям” абсолютної ідеї; 3) третій етап розвитку абсолютної ідеї — це абсолютний дух. На цьому етапі абсолютна ідея залишає створену природу і повертається до самої себе, але вже на основі людського мислення (самопізнання ідеї). Людське мислення є однією з форм проявлення абсолютного духу. Цитата: “Усе дійсне розумне, усе розумне дійсне”.

Логіка є найважливішою частиною гегелівської системи, оскільки тотожність буття і мислення означає, що закони мислення, які й досліджує логіка, є дійсними законами буття. Логіка, на думку Гегеля, є вченням про сутність усіх речей. Гегель виділяє 3 сходинки діалектичного методу. Першою сходинкою є розсуд. Другою сходинкою діалектичного методу є негативний розум як проміжний етап між розсудом і розумом. Третя сходинка — спекулятивний розум, якого не спроможне досягти мислення, спрямоване на кінечні природні речі. Завдання логіки полягає в аналізі наукового методу мислення. Значним досягненням Гегеля було дослідження і виклад логіки як цілісної системи принципів і категорій. Ця система є відображенням процесу розвитку, що відбувається за певною схемою: твердження (теза), заперечення цього твердження (антитеза), та заперечення заперечення (синтез). Кожна наступна сходинка зберігає суттєві результати попереднього розвитку. Система логічних категорій Гегеля розпадається на 3 підгрупи відповідно до тріади: буття–сутність–поняття. Буття включає в себе категорії: якість, кількість, міра; сутність — видимість, тотожність, відмінність, суперечність, основа, явище, дійсність і т. д. Поняття включає в себе 2 моменти: 1) перехід від суб’єктивного поняття до об’єктивного; 2) перехід до ідеї (життя, пізнання, абсолютна ідея).

Гегель сформулював також основні принципи діалектики: принцип переходу кількісних змін у якісні і, навпаки; принцип боротьби і тотожності протилежностей; принцип заперечення заперечення.

Є протиріччя між системою і методом Гегеля. Система — метафізична, метод — діалектичний.

Історія, по Гегелю, є розвиток світового духу в часі. Про це він пише у “Феномені духу”. Історія має своєю ціль. Її ціль — це розвиток совбоди. Гегель розрізняє 3 етапи світової історії: 1) Древні східні народи (вони були всі невільні, окрім одного — деспота); 2) Античний світ (були вільні лише деякі); 3) Сучасні западні народи (Гегель називає їх германськими) — повністю усвідомили, що усі люди вільні.