65. Суперечки про природу універсалій в середньовічній філософії: номіналізм і реалізм.

Багато які характерні особливості середньовічної філософії виявилися в боротьбі реалізму і номіналізму що відбувалася протягом декількох віків.

реалiсти (схоластики) стверджували iснування поза людським розумом i до одиничних речей загальних понять (універсалії – загальні поняття, ідеї), а номiналiсти визнавали реальне iснування тiльки окремих речей. Історичний початок суперечки Платон-Арістотель: за Платоном, поняття — ідеї речей складають реально існуючий світ ідей, побувавши в якому, кожна душа пригадує їх в цьому світі. Аристотель, напроти, заперечував: ідеї як сутності речей не можуть бути відокремлені від того, сутністю чого вони є.

“Реалізм” в його середньовічному розумінні немає нічого загального з сучасним значенням цього терміну. Під реалізмом малося на увазі вчення, згідно з яким справжньою реальністю володіють тільки загальні поняття, або універсалії, а не одиничні предмети, існуючі в емпіричному світі. Неважко бачити, що середньовічний реалізм зближується з платонізмом, для якого також реальним буттям володіють вічні і самоідентичні ідеї, а не скороминущі і мінливі почуттєві речі. Згідно з середньовічними реалістами, універсалії існують до речей, являючи собою думки, ідеї в божественному розумі. І тільки завдяки цьому людський розум спроможний пізнавати суть речей, бо ця суть і є не що інше, як загальне поняття. Ясно, що для реалістів, наприклад для Ансельма Кентерберійського (1033-1109), пізнання можливе лише за допомогою розуму, бо лише розум здатний осягати загальне.Крайній р. (Еріугена, Гільйома із Шампо, А. Кентерберійський) – у. існують тільки „до речей”, реально та не залежно від людини (Еріугена); або загальне існує тільки „після речей” (Кентерберійський).

Помірний р. (Т. Аквінський, А. Больштедський) – Аквінант: троякість існування у. ( „до речей” в божественному розумі; „у речах” як їх сутність або форми; „після речей” в людському розумі як результат абстракції).

Згідно з ученням реалістів, універсалії існують раніше від речей і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. І тільки завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо ця сутність є не що інше, як загальне поняття. Зрозуміло, що для реалістів пізнання можливе лише за допомогою розуму, який має божественну природу.

Еріугена Праця трактат „Про поділ природи”. Світобудова поділ-ся на 4 рівні: 1. пpиpода творча і несотворена – Б. (Б. є природа, що перебуває на початку сівтоствор-я); 2. природа творча і сотворена - менш високий рівень абстракції; 3. природа нетворча і несотворена – одиничні речі (абсолютно пасив. рівень і снування буття); 4. природа нетворча і сотворена – Б. (що споглядає та замикає цикл).

Єдине (еманація) трансформується до пасивної матерії (через душу людини, що прагне до єдиного). Проблема відповідності єдиного та загального - проблема у.Т. Аквінський (1225-1274). Вчення про відмінність сутності та існування (буття): вони співпадають тілько в Богові. Існування вище від сутності, співвідноситься з нею як дійсність з можливістю. Загальне передує одиничному. Бог як найвище загальне є верховною причиною, оскільки кожне явище має причину, а підіймаючись по східцях причин, ми приходимо до необхідності існування Бога (доказ існування Б). Сутнiсть (субстанцiя), володiють згiдно Фоми, самостiйним буттям. Буття як перший актуальний стан. У всякоi речi стiльки буття, скiльки у нiй актуальностi.

Протилежний напрям був пов’язаний з підкресленням пріоритету волі над розумом і носив назву номіналізму. Термін “номіналізм” походить від латинського слова “nomen”, що означає “ім’я”. Згідно з номіналістами, загальні поняття – тільки імена; вони не володіють ніяким самостійним існуванням поза і крім одиничних речей і утворюються нашим розумом шляхом абстрагування ознак, загальних для цілого ряду емпіричних речей і явищ. На противагу середньовічно­му реалізмові, номіналісти вважали, що реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття (т. зв. універса­лії) — лише назви, знаки або імена, породжені людським мис­ленням. У. можуть існувати тільки в речах та в нашому розумі, завдяки здатності абстрагуватися (тому їх називають абстракціями). За номиналістами у. існують після речей як результат абстрагув. Абстраг-ня - це відволіканеня від одних властивостей та виділ-я інших більш суттєвих. Являє собою своєрідне продовження лінії Аристотеля. Основними представниками цього напряму були: Д. Скот. І. Росцелін, У. Оккам, П. Абеляр, Родж. Бекон.

. Крайні номіналісти, до яких належав, наприклад, Росцелін (XI-XII вік), навіть доводили, що загальні поняття суть не більш ніж звуки людського голосу; реальне лише одиничне, а загальне – тільки ілюзія, не існуюча навіть в людській думці.

Дунс Скот (1266-1308) розірвав зв’язок ф. з теологією. у відповіді на полеміку: спочатку існує індивідуальне, а потім загальне. Основа всякого знання – чуттєве пізнання, яке може здійснити тільки індивід. Проте розум не є пасивним, він перетворює почутту (чуттєві знання) на загальні уявлення. Віра не може базув-ся на розумов. спогляданні Б., можлива тільки на основі єднання з Б. через акт волі. Матеpія рівна Б., вона існує самост. Матерія – об’єктивна реальність.

??? Правомірність суперечки з позицій діалектики???

Одиничне – те, що не співпадає (оригінальне). Загальне – те, що співпадає.

Тому реально існує тільки окреме (як співпадання одиничного, особливого, загального та найбільш загального), в якому перевага одиничного або загального залежить від конкретної ситуації.