67. Морально-етичний характер філософської думки Стародавньої Індії: ортодоксальні і неортодоксальні течії і школи.

Зародки філософського мислення в Індії сягають глибокої давнини (І та ІІ тис до до н.е.). Зміст цього мислення відображають Веди( ЦЕ ОРТОДОКСАЛЬНІ ШКОЛИ) , Брахмани і Упанішади.

Власне філософські погляди Древньої Індії найбільш повне відображення одержали в Упанішадах, але перші проблиски філософського підходу до дійсності просліджуються вже в збірниках ведичних гімнів.

За формою Упанішади – діалог мудреця-вчителя з учнем, або ж з людиною, що знає істину і його учня, що таким стає. Пануюче місце в Упанішадах займають навчання, що пояснювали першопричину і першооснови буття духовний початок - Брахман, чи атман, рідше – Пуруша - образ світової космічної людини.

Кастовість - варна. Верховна варна –брахмани (вища каста), виходять з уст Пуруші, кшатрії (воїни, слуги), Вайши (опора державної власті). Шудра. Поза кастами чалдани – недоторкувані. Пуруша стає абсолютним ідеалом. Атман – особистий індивідуальний початок. Це є система об’єктивного ідеалізму.

Характерною особливістю стародавнього-індійського світогляду є те, що в ньому простежується органічний процес переходу від міфологічно релігійного світогляду до філософії.

Х-ні риси Др.Інд. ф-ї: 1) етична спрямованість ф-го знання. Воно розглядається як засіб праведного (освіченого) життя, (не пророблені питання онтології).

2) першоосновою світу є універсальний принцип, безособове суще – Брахма. Брахма тотожна Атману (духовна сутність кожної людини).

3) концепція круговороту життя (самсара) (зі спостережень за циклічністю природи), бо без такої ідеї Людина усвідомлювала свою духовну і фізичну конечність. Ця ідея легко вкладалася у свідомість людини через систему традицій та ритуалів, побудованих на циклах природи. Ця ідея набула сили природної споживи, і її потрібно було тільки здійснювати.

4) віра у вічний моральний світопорядок, загальний закон воздаяния, який керує як природою, так і долею людини – Карма. Закон диктує постійне включеня в круговорот перероджень, обумовлює майбутнє народж. як результат етичної д-ті людини.

Веданта О - найстарiша школа - свiт складаеться з безособового духу "брахмана". Iндивiдуальна душа, хоч i безсмертна та недосконала. Лише коли людинi повнiстю вдасться вiдокремитись вiд повсякденних турбот тiльки тодi душа зiльеться з брахманом.

Локаята Н – свiт в значенi "людина, громада"

Чарвака Н– школа чотирьох основних елементiв з яких складаетьтся свiт (вода, повiтря, вогонь, земля), людина – істота матеріальна, життя після смерті не буде, тому насолоджуйся життям.

Санкх'я О– вченя про "пракритi" - первиннiсть душi до матерii.

Ньяя-вайшешика – свiт складаеться з дрiбних часток "ану" (засновник КАНАДА)

Йога О– вчення про фiзичнi засоби звiльнення душi вiд свiту. Йога – порядок, співзвучність. Йога – розроблена система комплексів і прийомів, за допомогою яких здійснюється рівновага душі і тіла. Йога тримається на двох аспектах: самообмеження (аскетизм), медитація (приведення тіла в рівновагу з духом). Припиняється робота органів травлення, дихання. Шляхи осягнення йоги: невозмутимий стан, притуплення свідомості, зосередження на 1 предметі, припинення діяльності розуму. 20000 вправ повтор. 710 тис. разів. Займає вдень 7 год. Рамаяна, махат – зібрання всіх елементів йоги.

Джайнізм: дуалізм Н - матеріальний та духовний світ: джива (живе) та аджива (не живе). Людина – це їх поєднання за доп. карми, яка супроводжує душу людини в процесі її перероджень. Звільнитись від страждань за доп. аскетичного, правильного образа життя. Бог – це людина, що звільнилась від карми та Сансари. Природа створена природним шляхом, а не богом.

Буддизм Усяке життя - страждання. Головне завдання буддизму – як уникнути страждання. Причина страждань лежить у самому житті (суспільному житі). Причина це ненаситна погоня людини за насолодами. Існує шлях порятунку від страждань: правильно говорити, правильна увага, правильне зосередження, правильно поводитися, почувати, тобто людина повинна відмовитися від бажань. При дотриманні цього людина зрештою досягає нірвани. Hірвана - поступове вгасання бажань, зв'язаних з цим життям.

4 шляхетні істини:

1- істина про те, що є страждання, навіть задоволення – це страждання,

2- є причина страждання, детермінізм – у будь-якого явища є причина. Причина страждання – народження людини, її земне життя. Серед причин страждань назване і незнання істинного шляху, який веде до досконалості.

3- є припинення страждання.

4- є шлях, що веде до припинення страждання – праведне життя: людина не повинна впадати в крайності – не прагнути до суцільних задоволень, але і не бути аскетом. Головна задача – не нанести шкоду нічому живому. Оскільки усе у світі плинне, рухоме, приречене на загибель, то шлях припинення страждань – це шлях покори: ні до чого не прагнути, перемогти себе, зректися усього, досягти повної байдужості та незворушності. Вищим проявом такого стану є нірвана – згасання.

Людина повинна прагнути до злиття почуттєвого і раціонального з доп. йоги і медитації. Медитація – міркування над чим-небудь – злиття обєкту і субєкту, злиття Атмана з Брахмою.

Буддизм із легенди стає філософською школою, із школи переростає в релігії. Розповсюдження: Індія, Китай, Забайкалля, Поволжя, Мелітополь, Київ. Став світовою релігією.