
- •1. Філософія і світогляд. Структура світогляду.
- •2. Філоська концепція Ніцше. Ідея надлюдини в «філософії життя»…
- •3. Основні принципи діалектики.
- •5. Сутність та основні течії неопозитивізму.
- •6. Рівні, форми і методи наукового пізнання.
- •8. Неотомізм, його анторопоцентрична переорієнтація. Проблема співвідношення релігії та науки.
- •9. Практика як критерій істини. Структура та основні форми практики.
- •11. Діяльнотворча основа буття у філософії й. Г. Фіхте, сутність його діалектики.
- •12. Сутність і значення творчості у діяльності людини. Основні форми творчості.
- •13. Філософська системи і метод г. В. Ф. Гегеля.
- •14. Поняття науки, її соціальні функції.
- •15. Походження людини як філософська проблема. Специфіка та основні проблеми людського буття.
- •17. Чуттєве та раціональне пізнання. Співвідношення їх форм.
- •20. Проблема винекнення свідомості як філософська проблема. Відображення та його форми.
- •1) Будь-який тип відображення є результатом впливу одною об'єкта на інший;
- •21. Пізнання як засіб самореалізації людини. Основні види пізнання.
- •Наукове → поняття.
- •Філос. → категорія.
- •22. Механістичний характер французького матеріалізму 18століття( Ламетрі, Дідро, Гольбах, Гельвецій)
- •23. Категорії діалектики: одиничне, особливе, загальне.
- •25. Соціокультурні передумови і джерела виникнення і
- •26. Сутність і характерні риси теорії суспільного договору Руссо.
- •27. Догматизм та релятивізм – альтернативи діалектики як теорії пізнання.
- •28. Теософська та антропологічна проблематика в українській та російській релігійній філософії: п.Юркєвич, в.Соловйов, м.Бердяєв.
- •29. Основні методологічні принципи соціально-філософського пізнання (об’єктивність, історизм, системність, єдність теорії та практики)
- •30. Спосіб і форми існування матерії (рух, простір і час).
- •32. Географічний детермінізм Монтеск’є. Теорія розподілу влад.
- •33. Поняття матерії, його історичний генезис.
- •35. Сутність і структура свідомості. Мислення і мова.
- •36. Проблема майбутнього і його передбачення належить до тих "вічних" тем, інтерес до яких закономірно зростає в міру суспільного прогресу.
- •37. Проблема субстанції у філософії Нового часу (р.Декарт, б.Спіноза, г.В.Лейбніц).
- •38. Суб'єкт, об'єкт і предмет пізнання.
- •40. Проблема методу пізнання у філософії Нового часу. Емпіризм та раціоналізм (ф.Бекон, р.Декарт).
- •41. Онтологія як вчення про буття Філософська категорія буття. Різноманітність форм буття.
- •42. Духовне життя суспільства та його структура. Суспільна свідомість та її структура: рівні і форми.
- •43. Характерні риси і основні течії натурфілософії епохи Відродження (м.Кузанський, Дж. Бруно).
- •44. Сутність і основні школи неофрейдизму(Юнг, Формм)
- •46. Провідні ідеї, основні проблеми і специфічні риси філософської думки Київської Русі (Іларіон, Нестор, Володимир Мономах, Кирило Туровський, Клим Смолятич, Данило Заточник).
- •47. Тейяр де Шарден п. Феномен людини (характерною рисою е панпсихізм, що стверджує наявність духовного начала, яке присутнє у Всесвіті і спрямовує його розвиток).
- •48. Суб'єкти суспільного розвитку.
- •49. Філософська система Аристотеля.
- •50. Провідні ідеї, специфічні риси і основні проблеми філософської концепції г.С.Сковороди.
- •51. Проблема походження держави в історії філософської думки.Основні ознаки держави, її історичні типи та форми.
- •52. Тома Аквінський як систематизатор схоластичної філософії. Принцип гармонії віри та розуму.
- •53. Гадамер х.-г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики (герменевтика е філософією «тлумачення»: від тлумачення текстів до тлумачення людського буття, знання про світ і буття).
- •54. Софістика та електика – альтернативи діалектики як логіки.
- •55.Вчення Аристотеля про людину, суспільство і державу.
- •56. Культурологічні концепції філософії історії (м.Данилевський, о.Шпенглер, а.Тойнбі, п.Сорокін).
- •57. Історичні форми спільності людей. Нація і етнос.
- •58. Система об'єктивного ідеалізму Платона.
- •59. Сутність та характерні риси Філософії постпозитивізму(Поппер, Кун)
- •60. Концепція соціального буття у філософії марксизму.Сутність матеріалістичного розуміння історії.
- •61. Атомістичний матеріалізм (Левкіп, Демокріт, Епікур, Лукрецій Кар)
- •62. Проблема буття людини у філософії екзистенціалізму.
- •63. Проблема істини у філософії. Співвідношення абсолютної та відносної істини в процесі пізнання. Конкретність істини.
- •64. Основні способи і форми буття філософії. Філософія і філософування. Західна та східна парадигма філософії і філософування.
- •65. Суперечки про природу універсалій в середньовічній філософії: номіналізм і реалізм.
- •66. Зміст, методологічне значення і світоглядний аспект основних законів діалектики.
- •67. Морально-етичний характер філософської думки Стародавньої Індії: ортодоксальні і неортодоксальні течії і школи.
- •68. Конт. Курс позитивної філософії
- •69. Ідея суспільного прогресу: історія і сучасність. Проблема критеріїв суспільного прогресу.
- •70. Соціально-етичний характер філософської думки Стародавнього Китаю: конфуціанство і даосизм.
- •71. Ідея несвідомого у класичному психоаналізі з.Фрейда. Структура психіки людини за Фрейдом. Еволюція ідеї несвідомого у неофрейдизмі (к.Г.Юнг, е.Фромм).
- •73. Протилежність діалектичного і метафізичного поглядів на світ.
- •74. Провідні ідеї, основні проблеми і характерні риси філософії Вольтера.
- •76. Філософія "тотожності" ф. В. Й. Шеллінга. Метод інтелектуальної інтуїції.
- •78. Проблеми сучасної глобальної ситуації. Концепції технологічного детермінізму…як альтернативи майбутнього.
- •80.Проблема відчуження людини та шляхи його подолання у марксизмі.
- •82. Виникнення позитивізму, основні етапи його розвитку. Вчення о.Конта про три стадії у розвитку пізнання. Класифікація наук за Контом.
- •83. Специфічні риси та методологічне значення категорій діалектики у процесі пізнання.
- •84. Філософія про співвідношення біологічного і соціального в людині
- •85. І. Кант — засновник німецької класичної філософії. Основні проблеми та характерні риси гносеології та етики Канта. Категоричний імператив.
- •87.Поняття«індивід», «індивідуальність», «особистість» як засоби пізнання різних сторін буття людини.
- •88. Діалектика Гегеля та Маркса, їхнє співвідношення. Концепція матеріалістичної діалектики,її зміст. Об’єктивна та суб’єктивна діалектика.
- •89. Специфіка наукового пізнання.
43. Характерні риси і основні течії натурфілософії епохи Відродження (м.Кузанський, Дж. Бруно).
Криза середньовічного світобачення, а також хід соціокультурних процесів пізнього Середньов. Призвели до якісних зрушень у європейській культурі. Ці зрушення були пов’язані: 1) із зростанням значення та авторитету міст; 2) збільш. їх питомої ваги і ролі як в економ. , так і в духов. житті сусп-ва; 3) буржуаз. способом вир-ва; 4) виникненням товарно-грошов. обміну (з мореплавств. тощо).
Основні риси філос. Відродж. в цілому:
антропоцентризм: людина – найвище творіння Б., характерний для Відродження культ краси, і не випадково, якраз живопис, що зображає, передусім прекрасну людську особу і людське тіло, стає в цю епоху очолюючим виглядом мистецтва.( Леонардо да Вінчі, Мікаланжело). При допомозі гуманітарних наук розкривається сутність людини; лозунг людина творить світ людина творить сама себе; епоха відродження тільки в західній Европі, північне відродження ( південь франц Голландія: Монтейль, Ротердамський( засновник христ Гуманізму північ Італії)
Найважливішою відмінною рисою світогляду епохи Відродження виявляється його орієнтація на мистецтво: якщо середньовіччя можна назвати епохою релігійною, то Відродження – епохою художньо-естетичною.
Основні риси натурфілос.:
створення нової картини світу, яка протист. теології і схоласт. традиції – секуляризація - звільн. від впливу церкви;
пантаєстична характеристика природи, виявлення спільного в розвитку людини тварини рослин .Зміна теїзму пантеїзмом („Бог у всьому”), відбувається певне повернення до ідей платонізму і неоплатонізму.
Винайдення книгодрукування, компасу, пороху, доменно-металургійного процесу; зацікавленість в астрономії, фізиці, анатомії, фізіології; розвит. експерим. природознав-ва — розширювало люд. світогляд, зміцнюв. владу люд. над прир;
Микола Кузанський, як і більшість філоМикола Кузанський, таким чином, відкрив принцип збігу протилежностей – максимума і мінімума. Щоб зробити більш наочним цей принцип, звертається до математики, вказуючи, що при збільшенні радіуса кола до нескінченності коло перетворюється в нескінченну пряму. У такого максимального кола діаметр стає тотожним колу, більше за те, з колом співпадає не тільки діаметр, але і центр, а тим самим точка (мінімум) і нескінченна пряма (максимум) являють собою одне і те ж. Аналогічно йде справа з трикутником: якщо одна з його сторін нескінченна, то і інші дві також будуть нескінченними. Таким чином, доводиться, що нескінченна лінія є і трикутник, і коло, і куля.
Збіг протилежностей є найважливішим методологічним принципом філософії Миколи Кузанського, що робить його одним з родоначальників новоєвропейскої діалектики. софів його часу, орієнтувався на традицію неоплатонізму
Копернік встановив геліоцентричну систему( центр сонце)
Бруно (1548-1600), був мислителем, що філософськи обгрунтував вчення Коперника і узагальнив в основному з позицій матеріалізму природничі відкриття епохи Відродження. Визнаючи первинність матерії, він розвинув чудову думку про те, що Всесвіт нескінченний і безмежний, єдиний і різноманітний, що він вічний і невичерпний в своїх виявах. Існують, говорив Бруно, незліченні сонця і незліченні землі, які кружляються навколо своїх сонць подібно нашій планеті. Жоден з цих незліченних світів нескінченний, але в той же час єдиний Всесвіт не створений богом. Всесвіт вічний. дставник матеріалістичний філософії епохи Відродження Матеріалістично вирішував Бруно і питання про пізнаваність світу. Пізнання, з його точки зору, є правильним тільки в тому випадку, якщо воно засноване на вивченні природи. Істинне знання може бути дане лише наукою.
Галілей відроджував атомістичний матеріалізм Демокріта, його вчення про атоми як складові частки всіх матеріальних тіл. Він заклав основи метафізичного, механічного методу в природознавстві, що став згодом (в XVII-XVIII вв.) пануючим методом вивчення природи.
Відродження, що виступили проти ідеалізму і релігії, в захист матеріалістичного світогляду. Зазнаючи жорстокого переслідування з боку католицької церкви, вони показали чудові зразки мужності в боротьбі проти реакційної ідеології феодального суспільства, що відживало