17. Чуттєве та раціональне пізнання. Співвідношення їх форм.

Виділяють 2 основних рівня пізнання: чуттєвий і раціональний. Чуттєвий(сенсуальний) - відчуття надають вирішального значення сприйняттю навколишнього світу; вони виражається в відчуттях, сприйнятті, уявленні. Вони є початковим етапом пізнання. Вони предпосилка без якої інші форми існувати не можуть.

Відчуття є суб'єктивним ідеальним образом предмету, оскільки відображає дію предмету через дію на призму людського пізнання. Больові відчуття наприклад – відчуття людиною через стан психіки, емоцій, певна реакція у відповідь.

Відчуття стоять в джерел відображення та фіксування об'єктивної системи відношень, у які реально вступає та реально включено певну людину.

У маркс.-лен. відчуття розглядають як суб'єктивний образ об'єктивного світу, як першеджерело наших знань.

Відчуття – цілісний образ матеріального предмету, даним шляхом спостереження.

Головними елементами чуттєвої діяльності та чуттєвого пізнання – відчуття, сприйняття, представлення, емоції, які існують у комплексі.

Раціональне сприйняття характеризується мисленням, поняттями, судженнями, умовиводами, категоріями. З раціонального випливає поняття раціоналізм - це гносеологічне навчання, що затверджує, що джерелом пізнань є розум, а відчуття і досвід відіграють другорядну роль( Декарт, Спіноза,Кант,Фіхте,Гегель).

З раціоналізму випливають: індуктивний і дедуктивний метод пізнання. Індукція - це вид узагальнення, зв'язаний з передбаченням результатів спостережень і експериментів на основі досвіду, тобто від часткового до загального. Дедукція - це перехід від загального до часткового, як процес логічного висновку, тобто перехід за законами логіки від деяких окремих даних до узагальненої картини. Раціональне і чуттєве це діалектично зв'язані сторони єдиного пізнавального процесу, що тільки разом можуть давати об'єктивну оцінку дійсності.

Єдність чуттєвого та раціонального.

Поняття як основна форма раціонального пізнання. Знання повинні набути загальної форми у тому смислі, що в ньому повинні знайти вирази загальні об'єктивні відносини, і в тому що повинні придбати об'єктивне значення для багатьох людей. У цьому випадку результатами практичної діяльності стають не тільки конкретні предмети та явища, знову створені або перетворені, але також і поняття стають важливим компонентом та формою цієї діяльності.

До мислення відносять:

поняття – це слова, терміни, що фіксують суттєві характеристики, класу предметів,

судження – речення, які зв'язують між собою поняття так, що хід мислення в суттєвих моментах збігається з процесами реальності;

умовиводи – сукупність речень (суджень), пов'язаних між собою законами логічного виведення. індукція та дедукція.

Синтез двох форм з яких виходить

• досвід

• експеримент

• практика

20. Проблема винекнення свідомості як філософська проблема. Відображення та його форми.

Свідомість — специфічно людська форма відображення і духовного освоєння дійсності, властивість високоорганізованої матерії, людського мозку, яка полягає в створені в суб'єктивних образів об'єктивного світу.

Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Але щоб її зрозуміти, необхідно з'ясувати, як вона зароджувалась. Свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію — розвиток своїх суто біологічних передумов.

Сьогодні загальновизнаним є положення про те, що активна діяльність матерії виходить за рамки звичайних змін і звичайної взаємодії. Вона передбачає існування у матерії іншої властивості, спорідненої з подразливістю й відчуттями. Ця властивість матерії є нічим іншим, як властивістю відображення.

Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ. предметів і систем.

Відображення проявляється в якісно різних формах. Кожна з них обумовлюється ступенем організації і розвитку матерії, визначається її внутрішнім змістом. Виходить, що відображальні процеси удосконалюються і ускладнюються з розвитком матерії і, треба думати, залежать від ускладнення типу взаємодії між складовими структурними елементами матеріальних систем. У зв'язку з цим можна виділити кілька рівнів розвитку властивості відображення, де кожний наступний рівень є складнішим за попередній.

До основних типів відображення сучасна наука відносить:

1) неорганічне відображення — пов'язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл;

2) органічне відображення — має місце в живій природі (подразливість, чутливість, психіка);

3) соціальне відображення — рівень існування людської свідомості.

За усіх розрізнень, притаманних даним типам відображення, вони мають загальні властивості, які виявляються таким чином: