1. Філософія і світогляд. Структура світогляду.

Філософія являється однією з давніх форм людського знання, духовної культури. Вона нараховує біля 25 століть своєї історії. Філософія з'явилась у країнах Стародавнього Сходу, найвищого розвитку набула у Греції. Із джерел відомо, що серед вчених першим назвав себе філософом Піфагор .В якості назви особливої науки термін "філософія" вжив першим Платон. Дослівно слово "філософія"перекладається з грецької як любов до мудрості, (філо - любов, софія -мудрість).

Філософія як любов до істини і мудрості стала синонімом теоретичної думки, яка тільки народжувалась. По своєму змісту вона становить собою нерозчленоване знання і поєднувала в собі усю сукупність знань про світ і людину: початок математики, історії, етики, механіки, медицини, психології, астрономії, естетики і. т.д. Кореневими філософськими питаннями завжди були питання світогляду.

Світогляд це – сукупність поглядів оцінок, норм і установок, які визначають відношення людини до світу в цілому і виступають в якості орієнтирів і регуляторів її поведінки. Світогляд – це одна з форм свідомості людини, невід’ємний атрибут життєдіяльності людей. Це досить складне утворення людської свідомості, яке складається зі знань, вірувань, оцінок, ідеалів, переконань, уявлень, почуттів, в яких виражається відношення людини до світу. Знання – це певний узагальнений образ світу.

Рівні знань:

світоглядний – (навіщо?),теоретичний – (чому?),емпіричний – (що?),технологічний – (як?).

Світогляд не є лише сукупністю знань і уявлень про світ, , це своєрідний синтез видів знань і уявлень про світ, це внутрішня робота і самоздобуття.

Термін „світогляд" запровадив Кант. Він стверджував що світогляд - інтегральне духовне утворення, яке спонукає до практичної дії, до певного способу життя та думки.

За способ існування світогляд поділяється на груповий та індивідуальний. Структура світогляду за Фроловим: За ступенем самосвідомості та характером формування поділяється на (рівні) життєво-практичний (буденний-базується на досвіді, включає навики, традиції, досвід кожної людини) і теоретичний(різновидом якого є ф-фія).

Виділяють 2 сторони світогляду: 1) інтелектуально-пізнавальна, 2)емоційно-психологічна.

Елементи С.: 2)світовідчуття, світосприйняття, 1)світорозуміння (буденне і теоретичне).

Життєво-практичний рівень включає лише буденне світорозуміння. Щоб вийти на теоретичний рівень світорозуміння, необхідно знати ф-ю. Ф-я - це теоретично сформульований С., вона вивчає не частину дійсності, а весь світ в цілому.

Будь-який світогляд об’єднує наявність переконань. Це ядро, смисл світогляду, оскільки переконання втілюють ідею в практичну діяльність. Ф-фія є способом теоретичного вирішення світоглядної проблематики.

Суб’єкт світогляду – людина, окремі групи, суспільство в цілому(все залежить від масштабу вирішуємих питань). Світогляд формується під впливом соціальних умов, виховання, освіти. Його формування починається з дитинства. Він визначає життєву позицію людини. Ф-фія – це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, визначення різних форм відношення людини до світу.

Ще раз підкреслимо, що світогляд – не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття „світ” і „людина”. Через ці поняття суб’єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки.

Структуру світогляду можна розглядати в історичному аспекті як послідовний розвиток і зміну певних типів світогляду, що були найбільш загальними його формами та типами на різних етапах еволюції людського суспільства.

Традиційно виділяють такі історичні форми світогляду: міфологічний, релігійний, філософський.