- •Культура як духовний та суспільний феномен.
- •2) Світова та національна культура, їх взаємодія.
- •3. Українська національна культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси та ознаки.
- •4 Предмет історії української культури.
- •5Джерельна база та методологічні засади вивчення історії української культури.
- •Історичні та духовні складники української культурної самобутності.
- •8Періодизація історії української культури.
- •9Етногенез українського народу, основні етапи його становлення.
- •12 Трипільська культура іv-ііі тис. До н.Е.
- •13 Пантеон слов’янських богів як світоглядна модель язичницьких релігійних вірувань.
- •14 Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
- •15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
- •16 Київська Русь феномен двовіря.
- •17 Розвиток писемності, освіти та літератури в добу Київської Русі.
- •19/ Віантійський канон та його інтерпретація у мистецтві Київської Русі.
- •20/ Архітектура Київської Русі.
- •21.Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі.
- •25 Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський).
- •31/ Озвиток книгодрукування в Україні хvі ст.
- •34) Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку.
- •35/ Ультурно-просвітницька діяльність братських шкіл.
- •36 Полемічна література України хvі – перша половина хvіі ст.
- •37 Книгодрукування в Україні хvі ст.
- •39 Музична культура і театральне мистецтво України епохи Ренесансу.
- •40 Львівський архітектурний Ренесанс.
- •41. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві.
- •42/ Музична культура і театральне мистецтво другої половини хvіі-хvііі ст.
- •43.Діяльність ф.Прокоповича.
- •44.Значення творчості г.Сковороди для розвитку української культури.
- •45. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •49.Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості
- •53) Діяльність громад
- •62. Львівський університет та його значення для української культури хіх ст.
- •65. Архітектура України хіх ст.
- •66. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні хіх ст.
- •67. Періодизація духовної культури хх ст., головні тенденції і розвитку.
- •68. Здобутки української культури у період її національно-культурного відродження (1917-1933 р.Р.).
- •70. “Розстріляне відродження” 20-30-х років хх ст. Та його трагічні наслідки для української культури
- •72.Діячі української культури в еміграції
- •74.Олександр Довженко – основоположник українського кіномистецтва.
- •75.Музична культура і театральне мистецтво України хх ст.
14 Зарубинецька та Черняхівська культура східнослов’янських племен дохристиянської Русі.
На схід від пшеворського ареалу в районах Полісся і Середнього Подніпровця розповсюджені старожитності зарубинецької культури. Вони стали відомими після відкриття і розкопок В.Хвойкою біля с.Зарубинці на Київщині 1899 р. ґрунтового могильника з трупоспаленнями. Стосовно походження» населення зарубинецької культури, то, як засвідчують дослідження, у ньому брало участь місцеве населення Середнього Подніпров'я і Полісся а також деякі середньоєвропейські племена
Зарубинецька культура — нове історико-культурне явище, етнічна інтерпретація якого пов'язана з певними труднощами: у писемних джерелах ці племена не описані, тому важко визначити, чи належала зарубинецька культура відомому племені й чи далеко простягалась на схід слов'янська територія. З III ст. н.е. на Нижньому і Середньому Дніпрі, Південному Бузі, Дністрі поширювалася нова культура — черняхівська. Перші пам'ятки черняхівської культури виявлені та досліджені 1900 — 1901 pp. у Середньому Подніпров'ї (с.Черняхів на Київщині) В.Хвойкою, а в Подністров'ї — К.Гадачеком Черняхівська культура — це своєрідний місцевий варіант провінційно-римської культури, субстратом якої були пізньоскіфська культура Нижнього Подніпров'я, пізньозарубинецька, пшеворська, гето-дакійська культури. Черняхівські поселення відрізняються від поселень попередньої доби топографією і розмірами, характером планування.
15/Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру.
Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Разом з християнством на східнослов'янських землях були запроваджені церковний візантійський календар, культ "чудотворних" ікон, культ святих. Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов'ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом. У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу. Водночас зазначимо, що у боротьбі з "поганством" християни знищили безцінні пам'ятки стародавнього язичницького світу, зокрема шедеври дерев'яної скульптури, забороняли старовинні танці, скомороші дійства тощо. Християнство, однак, справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до врийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм Коли християнство стало державною релігією Київської Русі, виникла потреба ознайомити віруючих з Біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією християнства та його світоглядом. Першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури.