1. За порядком розроблення бюджету:

синхронне бюджетування (полягає в одночасній розробці та координації бюджетів на різних рівнях та різного спрямування). послідовне бюджетування (полягає в логічній послідовній розробці розпису надходжень та видатків об’єктів бюджетування з метою формування зведеного бюджету організації);

2.За рівнем централізації бюджетування:

„зверху – вниз”, або централізоване бюджетування. Предбачає розробку бюджетів підрозділів нижчого рівня виходячи із зведеного бюджету організації;

знизу-вгору”, або децентралізоване бюджетування. Предбачає послідовну інтеграцію бюджетів підрозділів нижчого рівня в бюджети підрозділів вищого рівня і остаточно у зведений бюджет;

„комбіноване”, або зустрічне бюджетування.

3.За способом розрахунку планових бюджетних показників:

нормативний метод базується на засадах обчислення планових бюджетних показників відповідно до основних норм використання ресурсів, структури та розподілу капіталу;

факторний метод передбачає коригування базових (звітних) бюджетних показників з урахуванням впливу факторів внутрішнього та зовнішнього середовища; динаміко-статистичний метод передбачає коригування базових (звітних) бюджетних показників на середній процент їх зміни за попередні періоди.

4.За рівнем пристосування бюджетування до змін внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування підприємств:

стабільне бюджетування передбачає формування бюджету на початку періоду та відсутність жодних змін та коректив протягом періоду виконання;

гнучке бюджетування має на меті одночасну розробку декількох варіантів бюджету із врахуванням песимістичних та оптимістичних прогнозів;

поетапне бюджетування передбачає формування у незмінних часових рамках нового бюджету, виходячи з того, як виконано попередні етапи. Управління за цілями – підхід, згідно з яким кожен працівник організації має чіткі цілі, що забезпечує досягнення цілей управлінців усіх рівнів та загальних цілей організації.

Розвиток науки про управління людьми під час виробництва базувався на:

в) визнанні людини пріоритетним фактором виробничо-господарської діяльності;

Основна ідея школи “фордизму”:

в) впровадження потоково-масового виробництва;

Технологія – це:

в) засіб перетворення вхідних елементів у вихідні.

Великі корпорації зацікавлені у франчайзингових відносинах,оскільки:

б) вони прагнуть постійно розширювати свої сфери впливу та завойовувати нові ринки збуту;

За рівнем прийняттуправлінські рішення бувають:

а) на вищому, середньому та нижчому рівнях управління;

Під оптимізацією управлінського рішення розуміють:

а) вибір найоптимальнішого варіанта рішення з можливих альтернатив;

Соціальна відповідальність – це:

а) добровільна реакція на соціальні проблеми з боку організації;

Основними принципами менеджменту є такі:

б) оптимальне поєднання централізації і децентралізації, демократизація управління, поєднання прав, обов’язків і відповідальності, колегіальності та єдиноначальства;

Американський економіст Генрі Мінцберг виділив:

в) десять управлінських ролей, які згрупував у три групи;

До неформальних методів прогнозування не належить:

в) причинно-наслідкове (кореляційне) моделювання;

11.Згідно з класичною концепцією процесу передачі повноважень:

в) повноваження передаються від вищого до нижчого рівня.

12.Які з перерахованих потреб можна зараховувати до категорії вторинних?

г) захист від психологічної небезпеки;

13.Комунікація – це:

б) обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми (працівниками);

14.Лідерство – це:

б) здатність впливати на поведінку людей завдяки своїм особистим якостям;

15.Оптимальна чисельність членів групи:

а) 3-7 осіб;

3Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника і в кожному підрозділі виконується весь комплекс робіт, пов’язаних з його управл. Переваги лін оргстр:- чіткість і простота взає’ємодії (неможли отримання підлеглим суперечливих розпоряджень та вказівок); - відповідал кожного за викон свого завдання (надійний контроль та дисципліна);- оперативн підготовки і здійсн управлін рішень;- економіч (за умови невеликих розмірів орг).Недоліки ліній оргст:- необхідність високої кваліфікації керівників;- зростання числа рівнів управл при збільш розмірів орг;- обмеж ініціативи у робітників на нижчих рівнях.

Екзаменаційний білет №16.

Дайте характеристику делегування повноважень як складової організаційного процесу.

Повноваження – обмежене право використовувати ресурси п-ва і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Делегування – передача повноважень і завдань особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Загалом делегування є способом домогтися виконання роботи іншими людьми. Існує 3 типи передачі повноважень: 1.Класичні( повноваження передаються від вищого до нижчого. 2. Функціональні ( повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються в межах її компетенції пропонувати певні дії підлеглим лінійних керівників. 3.Штабні(передаються особам, які здійснюють консультативні ф-ції щодо лінійних керівників

Скільки принципів менеджменту розробив А.Файоль?

б) чотирнадцять;

Останній етап розвитку менеджменту:

б) ситуаційний підхід;

За напрямом впливу на керований об’єкт методи менеджменту поділяються на:

а) методи прямого і непрямого впливу;

До міжособових управлінських ролей відносять:

в) головна фігура, лідер, зв’язківець;

Рівні управління з’явилися внаслідок:

а) вертикального та горизонтального поділу праці;

6.Класичну (адміністративну) школу управління започаткували:

б) Анрі Файоль;

7.Анрі Файоль виділив в управлінні такі функції:

г) планування, організація, розпорядництво, координування та контроль.

8.Представники школи поведінських наук стверджували, що:

а) в основі управління повинні лежати методи налагодження міжособистих стосунків, підвищення ефективності людських стосунків, формування колективів за психологічною сумісністю тощо;

9.Холдинг – це:

а) об’єднання банків,виробничих підприємств,страхових компаній,інвестиційних структур;

б) фінансова структура,яка володіє акціями інших підприємств;

10.До факторів прямої дії зовнішнього середовища належать:

б) споживачі,постачальники,конкуренти,державні органи влади,законодавчі акти,партії та інші громадські організації,профспілки;

11. Основними відмінностями між менеджером та підприємцем є:

г) тип ризику, стратегічна орієнтація, здійснення задуманого, організаційна структура.

12.Теорія “Х” та теорія “У” Д. Мак-Грегора характеризує такі стилі керівництва:

в) авторитарний, демократичний;

13.Мотивування – це:

в) вид управлінської діяльності, який забезпечує спонукання себе та інших працівників на діяльність, що спрямована на досягнення особистих цілей або цілей організації.

14.Існують комунікації таких видів:

в) знизу вверх, зверху вниз, горизонтальні, між керівником і підлеглим, між керівником і групою, між організацією і зовнішнім середовищем, неформальні.

15.Є такі форми влади на рівні підприємства:

б) примусу, винагороди, експертна, традиційна, еталонна;

3.Стратег планув - це процес визначення головних цілей орг, ресурсів, необхідних для їх досягн, та пол, направленої на придбання та викор цих ресурсів. Стратег планув має на меті довгост забезпеч результативн під-ва і освоєння його нових можливостей. 1-Місія- забезпеч задовол потреб клієнтів в інвестиційній діяльності. 2Цілі – довго-відкрити представництва в Червоног, Стрию,Терноп до…- купити акції холдингу»»до 2015р. середньо-закупити нове комп облад до 2012- налагодити співпрацю з іноземними фірмами до 2011 коротко- послати на навчання та курси працівників…, - підняти зарплату начальнику інвестиційного відділу2009р взяти в оренду приміщення до 300м кв..Оцінка та аналіз зовнішнього середовища-Дослідж впливів зовніш середов, SWOT-аналіз для визначення сильних таслабкихсторін.4.Управлін дослідж сильних стор- висока якість, надійність, зручність, слабкі- конкуренція, слабка реклама, малий розмір приміщ. 5. Аналіз стратег альтернат – розв’яз проблеми –збільш витрат на рекламу- дослідити пріоритети конкурентів для використання їх- збільшення приміщення для розширення.Вибір стратег- обмеження зростання, цілі встановлюються від досягнутого.

Екзаменаційний білет №17

Дати характеристику основних видів структур управління, їх переваги та недоліки.

Організаційна структура управління - упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки й забезпечують керівництво організацією.Існують дві основні структури управління - лінійна і функціональна, а всі інші - комбіновані, а саме: лінійно-штабна організаційна структура управління, лінійно-функціональна, бюрократичні організаційні структури, дивізійні, адаптивні та конгломератна організаційна структура управління.

Лінійна організаційна структура складається із взаємопідпорядкованих органів у формі ієрархічної драбини, де кожен управлінець підпорядковується тільки одному менеджерові, а всі зв'язки з вищими рівнями управління відбуваються через нього.

Функціональна організаційна структура управління передбачає чітку ієрархію органів, які забезпечують виконання кожної конкретної функції у п равління на всіх рівнях.

За лінійно-штабної організаційної структури управління при лінійних керівниках створюють штаби (служби), що спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій.

За лінійно-функціональної організаційної структури функціональні служби уповноважені управляти роботою служб нижчого рівня, які виконують певні конкретні функції.

Бюрократичні організаційні структури управління німецький соціолог Макс Вебер охарактеризував як своєрідну нормативну модель, ідеал, назвавши її модель раціональної бюрократії, для якої характерно:

• чіткий поділ праці;

• ієрархічність рівнів управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;

• наявність взаємопов'язаної системи формальних правил і стандартів, тощо.

Дивізійні організаційні структури управління використовують в організаціях із широкою номенклатурою продукції (послуг), у яких швидко змінюються споживачі, а також у міжнародних організаціях. Серед них виділяють продуктові, споживчі й територіальні організаційні структури управління.

Адаптивні організаційні структури управління здатні швидко пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі. Існує чотири основних типи адаптивних організаційних структур управління: проектні, матричні, програмно-цільові, координаційні.

Конгломератна організаційна структура управління формується за рахунок поєднання різних типів організаційних структур.

Сильні сторони

• позитивний імідж у споживачів; сильна позиція у специфічних ринкових сегментах; позиція визнаного лідера; концентрація на швидко зростаючих сегментах ринку; повна компетентність з ключових питань; економія на масштабах виробництва; досконалі технологічні навики, застосування

• сучасних ресурсоекономних технологій; адекватні фінансові ресурси; низькі витрати; ефективніші рекламні заходи; розвинена система менеджменту в організації; гнучка організаційна структура; висока кваліфікація працівників тощо.

Слабкі сторони

• відсутність реальних конкурентних переваг;проблеми з оборотними коштами;застаріле устаткування;низька прибутковість;низька якість управлінського апарату;падіння репутації у споживачів;низькі темпи зростання;некомпетентність працівників;відставання в галузі досліджень, розробок та нововведень;вузький асортимент продукції;нерозвинена збутова мережа;непродумана рекламна стратегія;висока собівартість виробів; низький імідж на ринку; втрата споживачів тощо.

Ситуаційний підхід у менеджменті – це:

г) розгляд ситуації як певного набору обставин, що впливають на організацію за конкретний проміжок часу;

Групи працівників ділять на такі дві категорії:

а) формальні і неформальні;

До соціально-психологічних методів менеджменту належать:

а) соціальні плани, моральні стимули, методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в колективі;

Школу наукового управління представляли:

г) Фредерік І.Тейлор, Френк і Лілія Гілбрейт, Генрі Гант.

За видами витрат бюджети підприємств поділяються на:

б) бюджет поточних витрат, бюджет капітальних витрат;

За формою впливу методи менеджменту поділяються на:

в) кількісні та якісні методи;

Методи менеджменту пов’язані з :

а) частковими і загальними функціями менеджменту;

За рівнем прийняття управлінські рішення бувають:

а) на вищому, середньому та нижчому рівнях управління;

Під оптимізацією управлінського рішення розуміють:

а) вибір найоптимальнішого варіанта рішення з можливих альтернатив;

Соціальна відповідальність – це:

а) добровільна реакція на соціальні проблеми з боку організації;

11. Чим менеджер відрізняється від підприємця?

є) правильні відповіді в) і д).

12.Лінійні повноваження:

б) передаються безпосередньо від вищої посадової особи до підлеглого і далі до інших підлеглих;

13.Потреби бувають:

б) первинні і вторинні;

14.Інформація – це:

в) сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності;

15.Влада примусу характеризується такими особливостями:

г) правильні відповіді а) і б).

3.Представ школи люд стос запропонув: здійснювати управління людьми шляхом впливу керівників на підлеглих, консультац з працівн, забезпеч широк можлив спілкув на роботі, уважно ставитись до людей для підвищ продуктив праці, підвищити ефектив трудових ресурсів шляхом піклуван про кожного.Раціональне ріш – які прийм за допомог аналіт процесу.Це процес послідов дій. 1Виненкн ситуації 1а винекн проблеми 1б діагноз проблеми: конфл між праців операц підрозділ. 1в- формув вимог до інформ- подумати звідки взяти чітку достовірну інф 2.-збір та обробка інф 2а- збір інф 2ма способами формал. Неформал 2б-оцінка інф- наскільки важлива і стосується суті проблем. 2в-формув обмежень та критеріїв для прийняття рішень 3 виявлення та оцінка альтернатив закладених у розробл методах менедж 3а-установл альтернатив- звільнення персоналу та прийом іншого- виявлення джерело конфлікту та спробувати розвяз – збільшення мотивацію до праці3б-оцінка альтернатив- 1)+ не буде конфліктів, наука іншим працівникам- затрати часу-коштів- некваліфіков нових спеціаліс2) + усунення конфлікту, не потребує затрат коштів, гарний приклад менеджменту- затрати часу 3) + підвищ про праці, - ризик що не поможе, кошти-час4-підготовка та оптиміз рішень 4а на основі оцінки альтернатив вибираю рішення№2 найбільше плюсів та менше -4б оформлення оптимат ріш 5Прийнят управл рішень 5а-обговорення проекту рішення(залучаються інженери, майстри, бухгалтери, менеджер по кадрам)5б затвердження рішень-видання наказу по підприємству 6Реалізац ріш 6а організв иконан рішень 6б контрол за викон ріш 63 звіт про викон.

Екзаменаційний білет №18

Дати загальну характеристику організаційним змінам. Які причини обумовлюють необхідність організаційних змін?

організація є динамічною системою, вона постійно і безперервно змінюється. Усі зміни є постійними, взаємопов'язаними і, як правило, здійснюються з участю працівників організації. Зміни зумовлюють необхідність нововведень, які найчастіше приводять до:

• зміни цілей організації;

• зміни організаційної структури управління (розподілу повноважень, відповідальності, поділу на відділи, служби, підрозділи тощо);

• зміни техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів;

• зміни можливостей або поведінки працівників;

• зміни в управлінні виробничо-господарською діяльністю (графіків руху деталей, послідовності виконання операцій тощо).