2. Виникнення та розвиток фінансових відносин у Київській Русі

Передумови виникнення фінансових відносин у Київській русі:розвиток ремесел,удосконалення знарядь праці,створення державної скарбниці,формування та розвиток грошової системи,формування апарату управління державою,розширення міжнародної торгівлі,становлення податкової системи,виникнення кредитних відносин.

Грошова система Київської Русі

Розвиток грошової системи на українських землях пов’язаний з активними торговельними відносинами. Природа Київської Русі була дуже щедрою і люди завжди знаходили еквівалент для обміну, щоб придбати будь-який товар на внутрішньому ринку чи в іноземців-купців. Проте шкури, зерно, хутро, віск, мед та інші продукти не могли довго бути засобом обігу, бо їм властиві всі вади й незручності, які виникають в обмінних відносинах на натурально-речовій основі. Натуральні розрахунки поступово замінювалися грошовими одиницями.

Товарно-грошовий обмін на українських землях тривалий час здійснювався за допомогою іноземних грошей.

Монети іноземних держав, що були в обігу на українських землях

• Грецькі аси (бронзові монети, найбільшого поширення набули на території Північного Причорномор’я у V ст. до н.е.).

• Римські денарії (мідні, пізніше срібні монети, ІІІ ст. до н.е. у Олівії та Херсонесі).

• Грецькі статери (золоті та срібні монети, ІІІ ст. до н.е., розповсюджені у Феодосії та на території Придністров’я).

• Арабські дихреми (срібні монети, VІІ ст., у західних та східних українських землях).

• Візантійські фоліси (мідні монети, ІХ ст., розповсюджені на західних та північних територіях).

• Візантійські міліарисії (срібні монети, Х ст., розповсюджені у західних, східних та північних українських землях).

• Західноєвропейські денари (мідні пфенінги, англосаксонські пенні, угорські та чеські денарії, почали потрапляти на територію Північної та Північно-Східної Русі у ХІ ст.

Перші давньоруські монети з’явилися наприкінці Х – початку ХІ ст. Зразком слугували візантійські монети – золоті соліди Василя ІІ та Константина VІІ. Їх почали карбувати при дворі Володимира Святославовича. Перші грошові знаки нарекли златниками, трохи згодом з’явилися срібляники (кілька типів).

Товарно-грошова система Київської Русі:куна,ногата,вивериця,резана,гривня.

Всі номінали «кунної» грошової системи Київської Русі об’єднувалися гривнею – грошово-ваговою та грошово-рахунковою.

Існувало три основні види срібної грошово-вагової гривні: київська (140-160 г), чернігівська (196-204 г), новгородська (в середньому 204 г).

Грошово-рахункова гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася ще кунною гривнею, тому що кожному виду хутра відповідала монета або її певна частина. Спочатку вагова і кунна гривні були однаковими, та з початку ХІІ ст., внаслідок нестабільної ваги лігатури імпортованих монет до срібної вагової гривні почали прирівнювати чотири гривні кун.

Доходи та видатки державної скарбниці, податкова система Київської Русі

Джерела наповнення княжої скарбниці:данина з населення підлеглих територій,податки,митні збори,доходи від воєнної здобичі,збори від судових вироків,торговельні збори,доходи від державних маєтностей,доходи від торгівлі.

Данина, подать, мито були основним джерелом наповнення княжої скарбниці. Запровадження власної грошової одиниці вплинуло на зародження фінансових відносин у Київській Русі та їх подальший розвиток.

Управління коштами держави перебувало у виданні самого князя, скарбниця якого не була відокремлена від державної. Контроль за сплатою податків здійснювали княжі агенти (тіуни): митники, вирники, мостники, городники, осьмники, метальники.

Форми сплати данини (повози, погости, подушне, податі) у Київській Русі:пряма подать (грішми,відробітками,натурою:хутро,мед,віск,худоба);непряма подать (штрафи,мето:із солярень,утримання корчми).

Об’єкти стягнення податків (оподаткування):подушне,із землі,із рала,із диму.

Видатки княжої скарбниці:утримання князя та його двору,утримання армії,будівництво княжих палаців,укріплення міст;витрати на війни,будівництво храмів,мостів,доріг,гребель,на військове спорядження,будівництво військового та торговельного флоту,подарунки заморським послам.

Зародження кредитних відносин у Київській Русі

У Київській Русі кредит існував нарівні з готівковими грошима, але не набув значного поширення. В ті часи відсотки мали назву рези, рости, лихва, взвиття. З давніх часів у русичів існував звичай давати речі в поклажу, тобто на зберігання та брати відсотки з грошей та речей, що позичаються, а також гроші в куплю чи в гостьбу, тобто для торгових оборотів.

Сформовані традиції і звичаї русичів у сфері позикових відносин були вироблені потребами життя. Згодом вони набули статусу законодавства, що містило певні правила (вимоги) до кредитної діяльності. Зведення законів, що формувало та регулювало систему майнових відносин, мало назву Руська правда. Руська правда поповнювалася з часом новими вимогами щодо правил надання кредиту.

«Руська правда» Ярослава Мудрого (1019 р.)

Правила щодо позики майна під відсотки:

• договір про віддачу майна з прибутку чи грошей із відсотків мав укладатися при свідках, тобто здійснення купецьких угод потребувало свідків (послухачів);

• якщо борг становив більше ніж 3 гривні і при укладанні договору не було поставлено свідків, а борг не повертався, неправомірно було вимагати його повернення;

• якщо свідки під присягою показували на користь позивача, то він міг стягувати борг згідно з умовами договору.

Правила надання кредиту:

• торговець, що ненавмисно втратив товар, взятий у кредит, за необхідністю міг отримати відстрочку платежу;

• торговець, що був винний у розтрачанні чужого майна, взятого в кредит міг позбутися свого майна.

Види відсотків за наданими кредитами:місячний відсоток:дозволялось брати гроші на декілька днів,тижнів,але не більше одного місяця. Третний рез:встановлювався при запозичення грошей на рік,місячний рес скасовувався і відсоток був менший,ніж місячний. Річний рез:більше одного,але не менше ніж на 2 роки.

Внесок київських князів у розвиток фінансових відносин

Олег Князювання Олега в Києві почалося зі створення опорних пунктів центральної влади (міст) у племінних княжіннях та зі встановлення приблизного порядку стягнення данини на підвладних князеві землях. Далі поступово поширюється влада Києва на землі незалежних раніше племінних княжінь. Князь Олег сформував державу – Київську Русь, запровадив дієвий механізм фінансового забезпечення потреб, який на той час хоча і базувався па застосуванні сили, але в тодішніх умовах забезпечував стабільність надходжень до казни як з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. В часи князювання Олега пожвавився економічний розвиток суспільства.

Ігор Будівництво держави було продовжено за наступника Олега - Ігоря, який знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, шо відпали було після звістки про загибель Олега. Війни приносили славу та багатство князям і старшим дружинникам, але водночас відривали від мирної праці людей, що послаблювало економіку держави. Тому головним джерелом зброї, харчів, коней залишалося стягнення данини, яке було особливо жорстоким. Саме за те, що князь Ігор зібрався вдруге стягнути данину з древлян, він був вбитий повстанцями. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.

Ольга розуміла, що необхідно змінити безладний спосіб збирання данини, тому і впроваджує перші в Київський Русі реформи. Суть їх полягала в тому, щоб чітко встановити землі, з яких мала збиратися данина, розмір данини, який міг би забезпечити достатні надходження до казни і не обтяжувати племена. Є підстави розглядати державні нововведення Ольги як визначення повинностей залежного населення, створення уставів, що ними керувалися княжі дружинники, збираючи данину. Все не було, напевно, пов’язано з переходом від системи полюддя до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих людей, що приймали її від населення в укріплених пунктах - «становищах»: Щоб забезпечити себе постійними прибутками, Ольга закріпила за княжою казною права на багаті хутровим звіром землі. 3 князюванням Ольги можна пов’язувати настання другого етапу в розвитку давньоруської державності.

Володимир Великий Він взяв під свою тверду руку Давньоруську державу ще не досить консолідованою. На відміну від попередників у центрі його уваги був добробут володінь, а не загарбання земель і збір данини. Відтоді в основних містах держави від імені київського князя збирають данину, управляють і чинять суд його намісники, котрі, в свою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчого рангу, що порядкують у тій чи інший волості. Отже, за Володимира вперше на Русі склалась завершена система збирання податків, яка була повністю підконтрольна Київському князю. Володимир запровадив на Русі християнство, що зміцнювало авторитет і владу князя, сприяло розбудові держави. На утримання і церкви Володимир виділяв десяту частину княжої казни, що є прообразом гарантованих видатків держави з бюджету на відповідні потреби.

Ярослав Мудрий У часи князювання Ярослава завершилося будівництво Давньоруської держави. Завдяки його підтримці швидко зростала церква, розбудовувались міста. Було остаточно зламано місцевий сепаратизм, вдосконалився державний апарат. Полюддя, замінювалося м’якими, більш передовими формами данини, що відповідало змінам в суспільстві. Ярослав Мудрий звів загальноприйняті у ті часи закони в єдину «Руську правду», яка стала правовим кодексом усієї країни (близько 1037 р.).