1. Запровадження фінансових відносин у державах Стародавнього світу

Об’єктивні передумови виникнення фінансових відносин у державах Стародавнього світу:-виникнення держав,виникнення грошей,створення державних скарбниць,три великих розподіли праці;розподіл суспільства на класи,розвиток товарно-грошових відносин.

Передумови виникнення перших держав:політичні (охорона інтересів володаря держави,охорона інтересів власників майна,охорона кордонів держави);економічні (удосконалення знарядь праці,поява додаткового продукту,поділ виробничої сфери на хліборобство та ремісництво,розвиток ремесел,виникнення торговельних відносин,розширення міжнародної торгівлі,збільшення виплавки та виробів з металів).

Виникнення грошей у державах Стародавнього світу

Торгівля як одне з найдавніших занять людства спонукала до виникнення грошей. Людство, придумавши гроші, змогло їх використати тільки тому, що зробило ще одне відкриття: всі товари можна співставити один з одним на основі їх відносної вартості (закон вартості), а саму вартість виразити за допомогою єдиного мірила – грошей.

Протягом розвитку людської цивілізації роль грошей виконували різноманітні товари: худоба, сушена риба, хутро, сіль, тканини, камені, шматки металу тощо.

Монета – злиток металу відповідної форми,ваги,проби і номіналу,які застосовуються як узаконений засіб обігу.

Найдавнішим відомим людству державним актом про переслідування грошових фальсифікаторів вважається «Закон про підробку монет» імператора Корнелія (ІV ст. до н.е. Стародавній Рим). Згідно з цим законом, додавання в золото інших малоцінних речовин і підробка срібної монети каралися вигнанням винного за межі батьківщини.

Монети системи Стародавньої Греції

Передумовою для появи монет у Стародавній Греції стало застосування металевих жетонів для обчислень на лічильній дошці. Перші монети з’явилися у Лідії в VІІ ст. до н.е. і являли собою шматочок металу з клеймом, яке засвідчувало масу та чистоту металу. Вже через 200 років кожне грецьке місто карбувало власну монету.

В основу грошово-монетних одиниць було покладено спільні майже для всіх грецьких міст вагові одиниці, - талант, міна, статер, драхма, обол. Дещо пізніше ваговими одиницями стали талант і міна, а монетами – статер, драхма, обол.

Типи монетних систем Стародавньої Греції:-монетні системи,які ґрунтувалися на статері і для яких основним металом був електор або золото;-монетні системи,для яких основним металом було срібло і які ґрунтувалися на драхті.

Монетні системи Стародавнього Риму

У Стародавнього Римі перші монети відливали у формі зливків з міді вагою в римський фунт (272,88 г), - важкий ас. Ці важкі та громіздкі зливки були малопридатними для торгівлі. Карбування легких і зручних монет почалось в Римі лише в середині ІІІ ст. до н.е. Основними монетними номіналами були бронзовий ас, срібні сестерції і денарій.

Монетна система Стародавнього Риму почала активно розвиватися за часів правління Октавіана Августа, який у 24 р. до н.е. провів докорінну реформу монетної системи римської держави. В ході реформи було введено золоту монету, - ауреус (до реформи Августа золото практично не використовувалося у грошовій системі римської держави), а також введено окремі монети з срібла, міді та латуні.

Типи монетних систем Стародавнього Риму
Назва монет та метал з якого вони карбувалися	Вагові одиниці
1ауреус (золото)	25 денаріїв
1 квінарій (золото)	12,5 денаріїв
1 денарій (срібло)	16 асів
1 квінарііі (срібло)	8 асів
1 сестерцій (латунь)	4 аса
1 дупондій (латунь)	2 аса
1 ас (мідь)	4 квадранти
1 семіс (латунь)	2 квадранти
1 квадрант (мідь)	25 асів

Доходи, податки та видатки держав Стародавнього світу

Основні джерела формування доходів держав Стародавнього світу:воєнна здобич,данина з завойованих територій,особисті податки у натуральній та грошовій формі,митні платежі,торговельні збори,штрафи,доходи від торгівлі,плата за оренду землі,доходи від монополії держави на окремі види продукції.

Основним джерелом наповнення скарбниць держав Стародавнього світу були податки та данина.

Податки відомі здавна, ще на зорі людської цивілізації вони були пов’язані з необхіднішими суспільними потребами. У державах Стародавнього світу вони мали обов’язковий характер сплати. Податки сплачувались у натуральній (товарами, продукцією) та грошовій формах.

Податки у Стародавньому Римі

У Стародавньому Римі була дуже розвинена податкова система, що складалася з державних та місцевих податків, а також з прямих та непрямих податків. Суми податків визначали обрані урядовці-цензори та переглядалися кожні п’ять років. Існувала розгалужена система податкових пільг для окремих категорій громадян (професійних солдат та їх найближчих родичів, тощо), місцевостей (міст та провінцій, які активно підтримували правителя держави та ін.). За часів правління Августа Октавіана (63-14 рр. до н.е.) у всіх римських провінціях були створені фінансові установи, що здійснювали контроль за оподаткуванням.

Основні види податків, що справлялися у Стародавньому Римі

1. Ценз (податок на доходи), що сплачувався на основі клятвеної заяви громадян про свій майновий та сімейний стан цензорам.

2. Державний податок, який сплачувався як жителями міст, так і провінцій під час проведення війн.

3. Комунальні податки та платежі, що регулярно сплачувалися тими, хто прожив поза Римом.

4. Торговельні збори, види яких та ставки за якими були диференційовані і залежали від виду товарів або продукції, що продавалися.

5. Десятинні податки з рудних і соляних копалин, які стали основним джерелом доходів для таких римських провінцій, як Іспанія та Македонія.

6. Поземельний податок, ставка якого у середньому становила одну десяту доходів від земельної ділянки.

7. Податки на власність (нерухомість, велика рогата худоба, раби, інші цінності).

8. Подушна подать, що сплачував кожен житель провінції.

9. Податок зі спадщини, яким обкладалися лише громадяни Риму. Ставка податку – 5%. Податок був цільовим. Отримані кошти направлялися для пенсійного забезпечення професійних солдат. Їхні найближчі родичі були від цього податку звільнені.

10. Митні платежі, які були дуже різноманітні. Наприклад, мита на всі товари, які вивозять або ввозять на продаж сплачувались в усіх провінціях. Величина мит диференціювалася, в середньому ставка становила 5%.

11. Податки на розкіш.

12. Податок з обігу (акциз на внутрішнє споживання), ставка якого складала 1%.

13. Особливий податок з обігу при торгівлі рабами. Ставка податку становила 4% від ринкової вартості рабів.

14. Податок на звільнення рабів – 5% від їхньої ринкової вартості.

15. Акциз на сіль.

16. Промисловий податок.

Основні напрями видатків держав Стародавнього світу:утримання володаря держави та його двору,утримання власної регулярної та найманої армії,будівництво міст та зведення укріплень коло них,будівництво храмів,доріг,водопроводів,роздача продуктів та грошей біднякам,влаштування свят,інші видатки.

Зародження кредитних відносин у державах Стародавнього світу

Держави Стародавнього світу здійснювали активну як внутрішню, так і зовнішню торгівлю. Саме це, а також необхідність зберігання грошей, цінностей поступово призвело до виникнення банківської справи.

Початково банківські операції у державах Стародавнього світу здійснювалися окремими храмами. Торговці, приватні особи і навіть цілі міста віддавали свої гроші на зберігання до скарбниць храмів, недоторканість яких гарантувалася шанобливим становленням до релігії.

З часом банківські операції у державах Стародавнього світу починають здійснюватися окремими приватними особами (трапезами у Греції, менсаріями та нумулярами у Римі), що поступово ставали крупними банкірами, посередниками у торгових операціях, власниками значних капіталів.

Виникнення банків у Стародавній Греції

Внаслідок інтенсивного розвитку ремісництва й торгівлі зростали відповідні потреби в обмінних операціях і кредиті, що спонукало крім храмів, і приватних осіб здійснювати банківські операції. У Греції цих осіб називали трапезитами (від грец. «трапеза» - стіл), оскільки спочатку банківські обороти полягали в розміні готівкових грошей, що здійснювалися за столами на ринках.

Трапезити надавали кредити як із своїх власних грошей, так і за рахунок інших клієнтів. Перша письмова згадка про трапезу датується приблизно 520 р. до н.е., але вже до кінця століття обмінні трапези стали за своєю суттю банками.

Основні функції обмінних трапез у Греції:обмін монет,перевірка монет,кредитування,участь в угодах у якості свідків та поручителів,зберігання документів та цінностей.

Кредитні операції були побудовані на принципах: платності (10-36% річних), строковості, поверненості та забезпеченості. Об’єктами застави були вантажі, під які брався кредит, кораблі з товарами, земельні ділянки, нерухомість та інші цінності. У кредитуванні перевагу надавали фінансуванню торгівлі й підприємницької діяльності.

Перший етап (за стародавніх часів) еволюційного розвитку фінансів – це нерозвинена форма,яка характеризується невиробничим характером фінансів,тобто основна частина грошових коштів витрачалась на військові цілі і майже не впливала на економіку.

В умовах панування натуральних відносин навіть у найрозвинутіших Стародавніх державах гроші не виконували всіх функцій. Відповідно й фінанси, як система грошових відносин, не мали загального характеру.

За відсутності постійного державного апарату у державах Стародавнього світу не було і системи формування доходів та витрат таких держав. У міру формування державного апарату і поширення його функцій, особливо у міру формування постійних військ, здійснення фортифікаційного і дорожнього будівництва, збільшується й роль фінансів.